Волобуєв Олександр Вікторович

народився 16 березня 1977 року в місті Донецьк. Перші 6 класів середньої школи Олександр Вікторович закінчив в місті Слов'янську Донецької області.

У середині 80-х років батьки Олександра Вікторовича – лікарі за освітою переїхали до Києва підвищувати кваліфікацію і захищати дисертації. І таким чином майже 4 року Олександр Вікторович і Марія жили у бабусі з дідусем у Слов'янську і бачилися з батьками раз на декілька місяців.

У школу Олександр Вікторович пішов з 6-ти років і початкові класи відучився у власної бабусі, яка працювала в школі вчителем молодших класів. Вступив в жовтенята при першій же нагоді. Перші три класи він був круглим відмінником. В піонери вступив також при першій же нагоді. У початкових класах протягом року ходив з однокласниками і друзями з двору на судо-модельнийй гурток. У четвертому класі за власним бажанням почав відвідувати музичну школу (піаніно). Також бабуся примушувала ходити і водила на гурток народних танців.

У віці 6-ти років, дід Олександра Вікторовича возив його влітку на тиждень перед школою в своє рідне село, що розташоване у чорноземній смузі Росії, Курській області. Після цієї поїздки у нього залишилося на все життя враження про природу і сільське господарство. З 6-ти років закралася мрія бути пастухом. У віці 10-ти - 11-ти років Олександр Вікторович сам побудував у бабусі з дідусем на дачній ділянці під Слов'янськом дерв'янний будиночок розміром 2 на 3 метри. Захоплювався біологією і зоологією і живучи з бабусею і дідусем успішно розводив у будинку комарів, жаб, черв'яків, мурашок, хом'яків, рибок, папуг і також вирощував в горщиках на вікні квасолю, цибулю, квіти. При цьому бабуся з дідусем жили в міській квартирі на 3-му поверсі. Сам побудував клітку для хом'яків у віці 8-ми років, і клітку для папуги у віці 10 років. Любив інструменти і майструвати і не вилазив з гаража діда після школи і по вихідним. У 9 років завів курчат і дід допоміг переобладнати хлів під курник прямо у дворі біля житлового будинку в Слов'янську.

Дід рано йшов на роботу на завод. Бабуся йшла в школу в першу зміну. Будучи в другій зміні в 4-том класі у віці 9-ти років Олександр Вікторович був повністю самостійним: відводив молодшу сестру в дитячий сад, готував собі сніданок, годував у хліві курей, ходив вранці до музичної школи, робив домашнє заданее і до обіду йшов в школу. Після другої зміни увечері, в вільні від народних танців дні, грався вдома з сестрою "у школу" і навчив її писати і читати коли їй було 5 років. У перший клас школи сестра пішла повністю підготовлена і Буквар їй був не потрібний. У віці 11-ти років дід навчив Олександра Вікторовича їздити на машині " Москвич – 407" круглої форми з ручною коробкою передач на кермі.

Кожне літо на канікулах їздив з дідом і з батьками на рибалку з наметами на декілька тижнів на Оськольське водосховище Харківської області. Також організовувалися з ондокласниками на подібні вилазки в Славяногорськ на річку Сіверський Донець недалеко від Слов'янська. Восени завжди їздили з дідом за грибами.

У 1989 році Олександр Вікторович з сестрою переїхали врешті до батьків у Київ. Кожні шкільні канікули він їздив з Києва на Донбас відвідувати бабусь і дідусів і своїх шкільних і дворових друзів в Донецьку і Слов'янську. Останні 4 роки середньої школи закінчував в Києві.

У Києві з'явилися нові друзі. Декілька років ходив в басейн і в спортзал з тринажерами. Улюблену музичну школу і нелюбимі танці закинув після переїзду до Києва. На танці водив за руку тільки молодшу сестру. У Києві завели кішку і два собаки. Також сам побудував інкубатор і виводив курчат, каченят, гусенят, цесарок і перепелиць. Після курчата підростали прямо в Києві в міській квартирі серед кішок і собак і Олександр Вікторович відправляв їх бабусі до Слов'янська на поїзді передачею. За декілька років спорудив декілька моделей інкубаторів з різними удосконаленнями, автопереворотом яєць, і тому подібне Також на балконі в Києві побудував клітку для японських перепелів які їли лупину від картоплі, недоїдки з кухні і несли дієтичні яйці.

У 12 років в Києві зайнявся фотографією і кінозйомкою. Сам проявляв у ванній кімнаті кольорові негативи і слайди, чорно-білі і кольорові фотографії, 8-ми міліметрові кіноплівки по 15 метрів довжини. Забезпечував фотографіями весь клас після всіх шкільних подій таких як 23 лютого і 8 березня. У комсомол не вступив, оскільки це було вже не актуально після 1991 року.

Після переїзду до Києва відразу через рік батьки купили дачну ділянку під Києвом – просто пустий шматок землі на 6-ти сотках. Все робили з нуля – посадили сад, огородили ділянку, поставили ворота, побудували хлів для інструментів... З батьком почали будувати будинок, побудували стіни, накрили дах і майже все закінчили (окрім внутрішніх робіт), – двоповерховий будинок 6 на 7 метрів на фундаменті з бутового каменя. Також з батьками їздили восени під Київ на електричці за грибами в різні місця у різних напрямах. Їздив з батьком на рибалку в Києві і у Вишгороді.

У 15 років Олександр Вікторович почав захоплюватися важкою рок-музикою. Почав відпускати довге волосся, обзавівся серйозною аудіо-апаратурою, шкіряною курткою-косухою, ланцюгами, після слухав різну важчу музику. Поважав дуже швидкий рок з швидкісними соло на гітарах і ударниках. Більше любив мелодію ніж лірику. Потім з дуже важкого року скотився на легку класику. Зрештою у Олександра Вікторовича сформувався смак до будь-якої музики і будь-якого стилю (навіть до поп і реп).

З друзями в Києві декілька років підряд кожне літо їздив на Дніпро з сім'єю свого кращого друга Євгена. Його сім'я там стояла майже все літо, а Олександ Вікторович приїжджав на декілька тижнів до них. Відпочивали в Черськасськой області на протилежній стороні від гирла річки Рось яка впадає у Дніпро. Улюблена раболовля була блешня і щука.

Разом з Атестатом про середню освіту, в 1993 році Олександр Вікторович отримав і сертифікат токаря 4-го розряду після закінчення учбово-виробничого комбінату у школі.

В останній рік навчання у школі Олександр Вікторович надумав поступати на ветеринарний факультет Національного АграрногоУніверситету. Після школи ходив до репититорів з хімії і біології. Закінчив школу в 16 років (математичний клас) і відразу поступив в університет (хоча математики навіть у вступних екзаменах не було). Улюбленою кафедрою Олександра Вікторовича була кафедра анатомії, до того ж кістки і черепи пов'язувалися з символікою рок-музики. Дізнавшись технологію як відварювати трупи на скелети відразу купив на базарі голову бика і свині. Відваривши вдома у великій виварці і висушивши на балконі декілька черепів тепер кімната Олександр Вікторович мала не тільки супер великі музичні колонки і плакати рок-зірок, а ще і справжні черепи з рогами та іклами. Череп свині з іклами з'єднувався з власною нижньою щелепою на навісах, вставлені червоні ліхтарики в очі і приєднаний електромотор на автоматичне відкриття щелепи доповнювали череп. Вся ця конструкція була підключена до дверного дзвінка в коридорі біля входу в квартиру. Із-за гучної музики Олександр Вікторович міг визначити що хтось прийшов в гості тільки коли спалахували червоним вогникам очі і починалася відкриватися щелепа...

Перші два курси і початок третього курсу пролетіли в Національному аграрному університеті дуже швидко, але залишили дуже багато вражень від університету, викладачів, перших колоквіумів і заліків, осінньої практики в Снітинці, гуртожитків де часто доводилося ночувати і шашликів з «бурячянкою» після занять в лісі за «ВДНХ».

В студентські роки Олександр Вікторович захоплювався українськими сортами пива, і з кращим шкільним другом, Євгеном, щорічно відвідував всі виставки пива на «ВДНХ». Також мав альбом з пивними етикетками і коротким описом під кожним сортом пива. Також одногорупники з Національного аграрного університетк з різних областей України привозили після канікул за замовленням різні сорти пива на дегустацію і для колекції етикеток. Таким чином в альбомі з етикетками утворилася досить велика на ті часи (1994 рік) колекція з більш ніж 130-тьма сортами Українського пива. Склалася свого роду хронологічна послідовність і пивна номенклатура.

Влітку 1995 батьки Олександрва Вікторовича подали документи на імміграцію і отримали позитивну відповідь на постійне місце проживання в Новій Зеландії. Після сімейного мітингу і загальної згоди почали збиратися до від'їзду закордон. Восени на третьому курсі університету було вже не до навчання – упаковували речі, продавали меблі, квартиру, дачу і тому подібне. У зв'язку з цими обставинами Олександр Вікторович взяв в уніврмтеті академ-відпустку на рік до вересня 1996 року, а у листопаді 1995 року виїхав з сім'єю до Велінгтона – столиця Нової Зеландії.

У Новій Зеландії на місці довідався всі перспективи про продовження своєї вищої освіти і вже не було сенсу повертатися до України доучуватися. По закінченню академ-відпустки був відрахований з університету за пропуски званять.

У 1996 році Олександр Вікторович пів року вчився у Victoria University of Wellington на кафедрі англійської мови і вчив виключно англійську. Познайомився з місцевими російськомовними емігрантами ровесниками. Відновив поїздки в ліс з наметами на рибалку і полювання. Перший трофей в Новій Зеландії – це був лисячий кузу, який в лісі в іржавому відрі був відварений на вогнищі і після того, як кістки висохли був відправлений до музею кафедри анатомії у Національний аграрний університет. З рештою з цього набору кісток у 1998 році був змонтований скелет, що зберігається в музеї під № 582. Після цього Олександром Вікторовичем було відправлено ще декілька експонатів включаючи щелепи, хвіст і серце акули, яка була зловлена в затоці біля Велінгтона російськими рибалками.

Олександр Вікторович намагався організувати через Міністерство Навколишнього середовища (Department of Conservation) Нової Зеландії труп або скелет ящірки туатара (гатерія) для музею анатомії Національного аграрного університету – це й представник ряду дзьобоголових живе на Землі з часів динозаврів і тільки у Новій Зеландії. Олександр Вікторович зустрічався з куратором Національного Музею Нової Зеландії в столиці країни і особисто бачив на складі декілька законсервованих трупів туатар якими б міг поділитися музей Нової Зеландії, проте на це не погодилися вожді маорійських племен і уряд Нової Зеландії відмовив у видачі трупа. Виразивши свої співчуття Національний Музей Нової Зеландії вислав музею анатомії Національного аграрного університету прекрасну книгу The Natural World of New Zealend.

У 1997 році Олександр Вікторович переїхав в місто Палмерстон-норт і поступив вчитися в Massey University із самого початку з першого курсу на факультеті прикладних наук (Applied Sceince) із спеціалізацією по твариною (Animal Sceince), – схожий напрямок, але не зовсім пов'язаний з ветеринарією. На цьому факультеті Олександр Вікторович вивчав генетику, годівлю, біохімію, фізіологію і розведення. Після закінчення цього університету Олександру Вікторовичу можна було знайти роботу або в науковій сфері в лабораторії, або безпосередньо в сільськогосподарській індустрії на тваринницькій фермі.

У перші три з половиною роки життя закордоном Олександра Вікторовича дуже сильно мучила ностальгія за батьківщиною і друзями. У 1999 році він взяв на пів року академ-відпустку у ново-зеландському університеті і їздив влітку на 3 місяці в гості на батьківщину до України. Відвідав всіх родичів і друзів включаючи свої школи, університет і всі інші рідні місця з рибаловлею, життям в наметах і так далі. Зрозумів, що поїздка додому завжди може відбудуться коли сильно захочеться і ностальгія більш-менш стихла. Також після багатьох років звикся із закордоном і месцевими правилами і способом життя. Живучи закордоном Олександр Вікторович побував в багатьох країнах: Фінляндія, Японія, Фіджі, Сінгапур, Німеччина, Голландія, Іспанія, Об'єднані Арабські Емірати.

У 1999 році після повернення з України продовжив навчання в Massey University. В кінці 1999 - початку 2000 років проходив 3-місячну практику на фермі в Новій Зеландії розміром в 100 га. Де розводили овець, корів на м'ясо і сіяли ячмінь для місцевого пив-заводу.

В кінці 2000 – початку 2001 років проходив 2-місячну практику на іншій фермі в Новій Зеландії розміром в 600 га. Де розводили овець, корів на молоко.

У 2000 році заснував інтернет-портал www.volobuev.com з великою кількістю фотографій практично зі всіх вище описаних подій.

У 2001 році Олександр Вікторович переїхав з сім'єю з Нової Зеландії до Австралії. Закінчував ново-зеладнский Massey University частково заочно (дистанційно) з Австралії, а частково здавав предмети в австралійському University of Queensland. Після цього предмети з UQ перевів в Massey University і в 2003 році, будучи в Австралії, отримав ново-зеландський Диплом Бакалавра (Bachelor of Applied Science in Animal Science).

В кінці 2001 – початку 2002років проходив 3-місячну практику на фермі в Австралії розміром в 4000 га. Де розводили корів на м'ясо (1300 корів) і вирощували зернові (пшениця, сорго) і бобові культури. Тут Олександр Вікторович навчився працювати з важкою механізацією, освоїв зварювальні роботи, навчився приймати пологи у корів, обрізати роги, каструвати бичків, і так далі.

В кінці 2002 року, закінчуючи заочно університет, Олександр Вікторович знайшов тимчасову роботу в місті на фабриці з виробництва електролізерів для хлорування води в басейнах. Працював на цій фабриці лаборантом в лабораторії з неорганічної хімії де удосконалювалися електрохімічні процеси генерації гіпохлориту натрію (рідкої хлорки) з сольового (хлорид натрію) розчину води за допомогою різних каталізаторів платинової групи. Після року роботи його перевели на посаду головного лаборанта.

З переїздом закордон Олександр сильно подружився з комп'ютерами і як хобі і освоїв навики в різних мовах програмування. Та зрештою почав подумувати про роботу за фахом і збирався покинути лабораторію в кінці 2003 року. Проте перед звільненням отримав пропозицію на підвищення на цій же фабриці до посади менеджера і в лабораторії і в цеху по збору комерційних електролізерів для хлорування і дезинфекції великих об'ємів води (олімпійські басейни, водні парки, хлорування міського водопостачання, хлорування стічних вод, хлорування води в охолоджувальних баштах електростанцій і нафтопереробних заводів і т.п). Прийнявши пропозицію про підвищення Олександр Вікторович на цій же фабриці з виробництва електролізерів для генерації хлора. Крім рутинних завгоспних і менеджерських обов'язків Олександр Вікторович приймає активну участь у наукових дослідженнях з електрохімії, розробці електроніки і програмного забезпечення для блоків живлення. Також приймає участь у відвідинах торгових виставок по всьому світу, спілкується з крупними клієнтами з різних країн світу, складає комерційні пропозиції для нової клієнтури, відвідує крупних дистриб'юторів в різних країнах і навчає новий персонал як використовувати нову продукцію по комерційних електролізерах і дезинфекції всіляких водних джерел.

Рішенням кафедри анатомії тварин Національного аграрного університету протокол № 3 від 6 листопада 2007 року Волобуєву Олександру Вікторовичу за багатрічне сприяння розвитку музею анатомії кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного аграрного університету присвоєне звання "Почесний член кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного аграрного університету". 10 листопада 2007 року підчас візиту на кафедру анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка доцент кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного аграрного університету Мельник Олег Петрович вручив Олександру Вікторовичу диплом та нагрудний знак "Почесного члена кафедри анатомії тварин ім. акад. В. Г. Касьяненка Національного аграрного університету" № 023.