Соціальна профілактика сирітства (науково-практичний семінар)

м. Київ

     20 березня 2018 року на гуманітарно-педагогічному факультеті відбувся науково-практичний семінар «Соціальна профілактика сирітства», проведення якого зініціювали, професори, доценти та студенти кафедри соціальної роботи та реабілітації, очолюваної завідувачем кафедри, професором Л. В. Вікторовою. Сьогодні в нашій країні триває період істотних змін у громадсько-політичному житті громадян. І важко заперечити той факт, що проблема сирітства сьогодні є не тільки проблемою сучасної України, а й гострим дискусійним питанням у цілому світі. І ця проблема потребує невідкладних заходів, спонукаючи науковців і фахівців до пошуку нових форм і напрямків діяльності у соціальній сфері. Адже, якщо сьогодні сирітство – це проблема окремої дитини чи кількох дітей, то завтра – це катастрофа для усієї країни, глобальний занепад.
    Саме тому бажання взяти участь в семінарі проявили: начальник НДЧ НУБіП України, професор В. В. Отченашко, декан гуманітарно-педагогічного факультету, професор В. Д. Шинкарук, багато студентів та співробітників університету, а також окремих представників Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Голосіївського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Центру раннього спортивного розвитку Sunrise, благодійного проекту соціальної психологічної та фізичної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями «Світанок». До слова були запрошені представники вельмишановної президії та молоді студенти-дослідники. Кожен мав змогу висловитися за трьома напрямками:
1. Державна соціальна політика із захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
2. Соціальне сирітство: тенденції дослідження захисту прав дитини.
3. Технології профілактики соціального сирітства.

Збірник тез науково-практичного семінару «Соціальна профілактика сирітства»
     Вітальним словом семінар розпочала завідувач кафедри соціальної роботи та реабілітації, професор Вікторова Леся Вікторівна, яка процитувала великого педагога А. С. Макаренка: «Без хороших батьків немає хорошого виховання, незважаючи на всі школи, інститути й пансіони».        Саме ці слова і стали гаслом нашого семінару. Далі до слова було запрошено декана факультету, професора Василя Дмитровича Шинкарука, який підкреслив важливість проведення семінару з проблематики соціального сирітства та навів тривожну статистику, з урахуванням якої кількість дітей-сиріт за останній час зростає. Важливо додати, що ці діти не біологічні сироти, а так звані «сироти соціальні». Тобто діти, які юридично мають батьків, але фактично – одинокі у цьому жорстокому світі. Декан факультету наголосив на тому, що майбутнім соціальним педагогам/соціальним працівникам варто здобути юридичну освіту. Вміти захистити себе – це надважлива справа у роботі з проблемними сім’ями.

     Логічним продовженням став виступ заступника начальника Служби у справах дітей та сім’ї Київської міської державної адміністрації Олексія Петровича Наумука. Людина, яка знається на проблемах дітей-сиріт, як ніхто інший, яка опікується ними та робить усе для їх комфортного життя. Олексій Петрович фахівець не тільки в галузі соціальної роботи. Маючи три вищі освіти (педагогічну, юридичну та економічну) він знається і на юридичних та економічних аспектах цієї проблеми. О. П. Наумук – практик, адже віддав цій справі багато років. Виступаючий зазначав, що реальне число дітей-сиріт України дійсно не зростає, перш за все, дякуючи старанням відповідних служб. Проте це офіційні дані У реальному житті – картина інша. Існує багато дітей, які залишені без батьківського піклування. В основному – це діти трудових мігрантів, якими опікуються бабусі, дідусі, друзі чи сусіди, поки батьки заробляють гроші за кордоном. Також було висвітлено здобутки Служби у справах дітей та сім’ї Київської міської державної адміністрації та обговорено проекти, які вже реалізовані чи перебувають у процесі втілення.
     Медичний аспект проблеми висвітлив у доповіді Крупка В’ячеслав Андрійович – начальник оздоровчого центру Національного університету біоресурсів і природокористування України. В’ячеслав Андрійович звернув увагу на обстеження дітей-сиріт, щонайменше два рази на рік і допомагати хворим (якщо такі є), звичайно, на волонтерських засадах. Адже, якщо іншими дітками опікуються їх батьки, то подбати про дітей-сиріт маємо ми.


      Це в наших силах, було б бажання. Замість нарікати на темряву, маємо засвітити хоч одну свічку! Подбати про життя хоч би однієї дитини!
Що є життя? Це те, в чому творення більше, ніж руйнування. Значить слова про створення є правильними. Нехай наше слово буде живим і світлим. Як і наше життя. Бо спочатку було слово. Як віршоване слово В. А Крупки, що звучало на семінарі, чи слово начальника НДЧ, професора В. В. Отченашка про пошуки дитини в Бельгії! Або слова А. Макаренка про відповідальне батьківство, процитовані завідувачем кафедри, професором Л. В. Вікторовою. Якщо ми хочемо змінити світ навколо нас, – треба говорити правильні слова. Правильними є ті слова, в яких є життя, що несуть позитивний заряд енергії, що підносять й одухотворяють. Слова, що не мають злості й агресії. Слова співчуття і милосердя, що повертають до життя, дають надію на порятунок, на родину, на руки мами і тата. І це тільки слова. Надзвичайно влучними були слова нашого декана, професора В. Д. Шинкарука про бажання дитини! І відеоматеріали, створені і підібрані студентами та деканом факультету! Інформація, що несла в собі слово – дуже впливове слово! Слова, що кожна дитина-сирота чи дитина, позбавлена батьківського піклування мріє про маму і про тата…

     Все, що навколо нас, створено нашими словами. Ми змінюємо наш світ. Тільки від нас залежить, яким буде цей світ, наша родина і наша країна.
Взяти за правило позбуватися звичок-кайданів. Сьогодні зробити більше і краще як вчора, а завтра – як сьогодні.

    Проблеми соціального сирітства обговорювали в День щастя – 20 березня. Напевно, дуже символічно. Тисячі світлих думок посилала Галина Гнатівна Хоткевич, живучи у Франції, своїй рідній Україні: «Щоденно пошли світлу думку твоїй країні, твоєму місту! Засвіти вогник Світла і Любові для кращого життя, для кращого народу, для кращої Землі! Енергія лине вслід за думкою!».
     Соціальне сирітство – це хвороба сучасного суспільства. Хвороба думок і почуттів, хвороба дії і поведінки! Тому соціальний педагог Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Анна Володимирівна Бурик одразу запропонувала шляхи вирішення та профілактики проблеми сирітства. Працюючи з такими дітьми, Анна Володимирівна знає, які проблеми переслідують їх на кожному кроці, причому не тільки в самому закладі, де вони виховуються, а навіть тоді, коли вони його покидають. Молода дослідниця окреслила ті проблеми, з якими зустрічаються діти, які закінчують своє перебування у відповідному закладі опіки та приступають до самостійного життя. «Діти не самостійні і те, що здається нам елементарним у виконанні – випробування для них. Зварити їсти, випрати речі, їздити у метро чи ходити за покупками… Кажете легко? А як бути дітям-сиротам, коли переважну частину їх життя це робили для них і за них?», – зазначає соціальний педагог. Стає зрозумілим, що найперша проблема – це соціалізація, пристосування до умов соціуму і комфортне існування в ньому. Анна Володимирівна звернула увагу на те, що процедура усиновлення має чимало складнощів і багато з бажаючих отримують відмову, коли хочуть стати батьками для тієї чи іншої дитини. Але вихід є – це наставництво. Кожен бажаючий, пройшовши необхідний курс навчання та законної реєстрації, може стати наставником для дитини. Допомогти їй визначитися із майбутньою професією, показати варіанти саморозвитку і самореалізації в сучасному світі, розвинути її здібності і таланти, інакше кажучи, стати янголом-охоронцем для дитини. Отже – профорієнтація та навчання.
      Семінар був науковим місточком для шляхетного студентства: Вікторії Мацоли, Вікторії Лук’янчук, Віти Мельник та Інни Марченко. Студенти теж мають свій погляд на проблему. Так, студентка 2 курсу, спеціальності «Соціальна робота» Вікторія Мацола зосередила увагу на проблемах виїзду працездатного населення за кордон у пошуках кращої роботи. «Вирішуючи матеріальні проблеми, батьки не приділяють належної уваги вихованню власних дітей, через що діти часто ведуть асоціальний спосіб життя та використовують зароблені батьками кошти не за їх цільовим призначенням», – констатує студентка. Цю проблему треба вирішувати, бо якщо сьогодні це нищить окремі сім’ї, то в майбутньому – це може знищити всю країну.
Вікторія Лук’янчук, студентка 2 курсу, спеціальності «Соціальна робота» зробила акцент на структурі профілактики соціального сирітства в діяльності соціальних працівників. Адже провести профілактику і запобігти проблемі набагато легше, ніж потім боротися з нею. Між доповідями було презентовано також соціальні ролики небайдужих студентів про дітей-сиріт. Неодноразово лунали слова «чужих дітей не буває», треба бути уважнішим до проблем інших.
    Озвучили свої думки і студентки 1 курсу, спеціальності «Соціальна робота» Мельничук Віта та Марченко Інна. Говорили про феномен соціального сирітства як такий та про використання тренінгів у роботі соціального працівника із дітьми-сиротами. Адже і самі чудово знають, яким значущим є тренінг. Зазначалося, що кафедра соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті часто залучає молоде покоління до участі у різноманітних тренінгах, тим самим збагачуючи практичний потенціал майбутніх працівників соціальної сфери.
      Дуже переконливим був керівник центру раннього спортивного розвитку Sunrise, засновник благодійного проекту соціальної психологічної та фізичної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями «Світанок» Сергій Олександрович Бобровський. «Соціальний педагог – це не професія, – це покликання», – говорив педагог-практик і дослідник. І дивлячись на реалізовані проекти цієї людини, стає зрозуміло, що Сергій Олександрович точно має це покликання. Не раз ми чули про те, які проблеми мають діти з інвалідністю та їх батьки, зокрема. Проте небагато є людей, які за власний кошт допомагають цим дітям стати на ноги, у прямому сенсі слова та повірити у власні сили. Сергій Олександрович саме така людина. Він обладнав спеціальне приміщення, де дітки можуть займатися (безпосередньо з ним та командою однодумців-професіоналів) і покращувати свої фізичні навички. «Катаючись на роликах, ми в прямому сенсі допомагаємо діткам «викотитися» із тієї хвороби». Дітей долучають до різних форм занять, причому як влітку, так і взимку. На запитання, навіщо йому це, молодому та перспективному, Сергій Олександрович відповідає просто: «Це – не професія. Це – стиль мого життя». Але головне, що він хоче донести – це те, що таким може займатися кожен, треба лише бажання! Кожна дитина має право на опіку, не будемо руйнувати головних цінностей.

    Просвітницька діяльність такого роду є дійсно неймовірно корисною. Успішний результат гарантовано, коли в одній залі збираються науковці з багаторічним досвідом роботи, люди з великим серцем і передовими ідеями та ініціативна молодь, що прагне змінити себе і світ на краще. Кілька годин такого інтерактиву – зміни на краще для усієї аудиторії, а в майбутньому і для країни! Усе в наших руках, тому їх не можна опускати!

 Збірник тез науково-практичного семінару «Соціальна профілактика сирітства»

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій