Події
Події
Студентам – республіку!
Студенти за три дні довели, що знають, як керувати державою не гірш професійних політиків.
На території гуртожитків Боярської лісової дослідної станції НУБіП України 10-13 червня 2011 року коїлися дивні речі: по периметру поселення з’явилися стрічки із написом «Кордон», а на дерев'яних бесідках – таблички «Міністерство економіки», «Міністерство ЗМІ» тощо. У невтаємничених могло б скластися враження, що вся наша владна верхівка вирішила виїхати зі спекотного Києва й подихати свіжим повітрям. І верхівка дійсно приїхала. Навіть із народом. Тільки не українська. Тобто не зовсім українська.
Із 10 по 13 червня на території України діяла нова маленька держава – Студентська республіка. Як уже зрозуміло з назви, її заснували студенти. «Студентська республіка» – це потужний студентський мульти-фестиваль, який щороку проводиться по всій Україні і в якому беруть участь десятки тисяч студентів. Національний університет біоресурсів і природокористування України (НУБіП України) став піонером серед київських вишів, провівши університетський етап «Студентська республіка в НУБіП України», в якому взяли участь студенти із Закарпатської, Запорізької, Тернопільської, Чернігівської, Київської областей, Криму, м. Київ та м. Севастополь. Окрім того, фестиваль набув міжнародного масштабу завдяки двом учасникам із Норвегії, яких надзвичайно зацікавила Українська лабораторія якості і безпеки продукції АПК та біодизельний завод НУБіП України, куди учасники завітали по дорозі в нову державу.
У Студреспубліці владу до рук заздалегідь прибрали організатори на посадах міністрів економіки (Д. Кирилюк), соціальної політики (Л. Ракул), ЗМІ (Л. Багацька), юстиції (О. Поліщук), культури і спорту (Д. Якімчук), закордонних справ (І. Замуруєва), екології (М. Дуднік), внутрішніх справ (Є. Пугач), а також Президента (І. Дмитренко) і членів Центральної виборчої комісії (Р. Щасливий, І. Кліпа), Верховного Суду (Р. Дмитренко), Податкової інспекції (О. Дудник), Нацбанку (Н. Лемішко) та Держсекретаря (Є. Муратов). Стратегічною метою кожної команди було заробити кошти для реєстрації політичної партії та кандидата в президенти і скинути чинну владу – організаторів. А гроші заробляти потрібно було реальними справами – відкривати підприємства та організовувати соціальні проекти. У Студреспубліці діяла своя валюта із промовистою назвою «шкварочки» (мабуть, як натяк на стереотип про вічно голодних студентів).
По приїзді і реєстрації кожен отримав паспорт мешканця, й одразу після поселення в гуртожитки республіканці зайнялися працевлаштуванням.
Політична гра тривала нон-стоп цілодобово. Усю першу ніч міністр юстиції О. Поліщук, голова Нацбанку Н. Лемішко та голова Податкової О. Дудник намагалися усіляко боротися зі сном, очікуючи учасників, які мали зареєструвати підприємства з надання товарів та послуг. Глибокої ночі, не дочекавшись молодих бізнесменів, влада пішла в народ по гуртожитках із нагадуваннями. Проте для реєстрації треба було брати кредит у Нацбанку, бо зароблених грошей не вистачало всім. «Директор Нацбанку втекла!» – обурювалися учасники в пошуках бідолашної Н. Лемішко, яку вони дістали. Хитріші ж одразу спробував домовитися з міністром економіки Д. Кирилюк й обійти кредит. Так почала давати перші паростки корупція.
Уже наступного ранку почалася активна підприємницька діяльність: масажі, анонімні листи, служба знайомств, можна було навіть замовити… кілера! Одна з команд, запасшись водяними пістолетами, обіцяла замочити будь-кого всього за 100 шкварочок, а потім «замоченим» пропонувала дізнатися ім’я замовника всього за 50. У спеку охочих потрапити під «кулі» було чимало.
Відкараскавшись від справ державних, зароблені шкварочки студенти витрачали на облаштування особистого життя – у Студреспубліці діяв РАЦС, де креативний шоумен (за сумісництво ведучий «Мафії» та режисер-постановник конкурсу «Перша леді») із Севастополя Ю. Басалаєв одружував усіх охочих. А охочих стати сімейними було чималенько. Уже першого вечора обмінялись обручками, які, до слова, виготовляв республіканський майстер О. Смирнов, міністр ЗМІ Л. Багацька та працівник ЦВК І. Кліпа, а з них взяли приклад і прості мешканці. Хитруни знаходилися й у цій справі – міністр культури і спорту Д. Якімчук встиг одружитися аж двічі! «Я дізнався чутку, що моя дружина хоче вийти заміж за іноземця, і вирішив знайти собі іншу», – виправдовувався потім він.
Пристрасті не вщухали не лише в особистому житті учасників. Вседозволеність влади дістала звичайних республіканців і ті вирішили зібрати підписи, аби скинути Президента. А лідери команд, назбиравши трохи шкварочок, уже подумували про реєстрацію власних партій та висунення себе у президенти Студреспубліки. Прогулявши купу грошей, вони мусили вести переговори з конкурентами. «Як же я з ними піду на переговори, якщо з усіма вже устигла пересудитися?!» – картала себе одна із лідерів. Тим не менш, коаліції партії були створені і зареєстровані. «Ми теж люди», – подумали організатори і вирішили створити власну партію «ДІЯ» (доступна, інноваційна, якісна) і висунути на посаду Президента вже відомого поєднувача сердець закоханих директора РАЦСу Ю. Басалаєва. На дебати змогли потрапити чотири зареєстровані партії: «ДІЯ», «Єдиний світ», «Об’єднання» і «Єдність», учасники яких за підсумками виборів потім потрапили до Магістрату, та три кандидати на пост глави держави: провладний Ю. Басалаєв, підтримуваний президентом С. Обідник, та висуванець від кількох команд А. Карп’юк, який, до речі, зумів назбирати кошти для реєстрації – а це 70 тисяч шкварочок! – у міністрів, які дещо собі зуміли прикарманити.
Останній день став найнапруженішим. Постійні політичні пертурбації, шоковані різкими змінами курсу мешканці, агітація й екстрена підготовка до заключного гала-концерту закрутили вихор подій іще швидше. Перед очима маячили різні кольори і символіка з транспарантів та агіток, усі чекали виборів, які внесли ясність і полегшення, яке настало із заключним концертом. Кожен міністр нагородив свого найкращого працівника, спортсмени отримали медалі та кубки. Дівчата у відкритих вечірніх сукнях (а вечір, до слова, був холодний – увесь день дощило) мужньо витримали ще не одне дефіле перед спраглими до естетики республіканцями, аж доки журі обрало з них найкращу і звання "Перша Леді Студреспубліки в НУБіП України" отримала Ірина Яременко із педагогічного факультету, спеціальності «Романо-германські мови і переклад», яка вразила усіх інтелектом та надзвичайно емоційним ніжним танцем. Фінальним акордом стало оголошення результатів виборів: президентом став той, хто приніс щастя найбільшій кількості людей – директор РАЦСу і організатор «Першої леді» Юрій Басалаєв. Святкування і нічна вечірка до перших півнів ледь не зіграли злого жарту – встати на сніданок після кількох годин сну було важкувато, хоча вже навіть звично. За три дні встигши виграти купу спортивних змагань, зареєструвати партії, написати статути, вигнати мафію з міста і стати професіоналами у новій справі, республіканці тепер скаржаться на купу вільного часу, адже навчилися працювати значно швидше, і на те, що в магазинах країни У не приймають шкварочки…
До речі:
Студреспубліка – територія без алкоголю. Для контролю дотримання законів життя працювала система штрафів, яка поширювалася також на незаконний перехід кордону, перебування в неналежному місці, ігнорування ранкової зарядки, невчасну подачу документів та матеріалів для участі у квесті, танцювальному флеш-мобі, конкурсі аматорського відео, участі у змаганнях із футболу, волейболу та баскетболу.
