До 100-річчя ректора Української сільськогосподарської академії Володимира Васильовича Юрчишина

(9.03.1925 – 13.08.2017 рр.)

Доктор економічних наук (1967), професор (1969), член Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (ВАСГНІЛ) (1976), академік Національної академії аграрних наук (1990). Відомий економіст-аграрник.

Народився у с. Заячівка Шаргородського району Вінницької області. У 1939 р. закінчив неповну середню (семирічну) школу. Вступив на навчання у Михайловецький плодовоовочевий технікум. 11 червня 1941 р. він був виключений зі списків студентів за те, що заступився на однокурсницю, звинувативши ректора в образі дівчини. У наказі про звільнення значилось «За порушення порядку». Таке формулювання вплинуло і на долю його батька, якого теж звільнили з роботи.

Після Другої світової війни Володимир Васильович вступив до Української сільськогосподарської академії. Але, оскільки навчальний заклад, як виявилося, не забезпечував стипендією, студент В. Юрчишин на наступний день забрав документи, і вступив на плодоовочевий факультет Уманського сільськогосподарського інституту. Під час навчання в інституті В. Юрчишин проявив схильність до наукових досліджень. Під керівництвом відомої вченої М.В. Алексеєвої він на кафедрі овочівництва кілька років виконував оригінальне дослідження з питань осінньої (підзимної) посадки овочевих культур. За його результатами підготував і успішно захистив дипломну роботу, яку державна екзаменаційна комісія оцінила як таку, що могла стати основою кандидатської дисертації.

Протягом 1953–1954 рр. перебував у Кам’янець-Подільській середній сільськогосподарській школі з підготовки голів колгоспів, де займав посади агронома навчального господарства та викладача організації сільськогосподарського виробництва.

В УСГА України пройшов шлях від аспіранта кафедри організації сільського господарства (з 1954), доцента, старшого наукового співробітника, професора, завідувача кафедрою, до проректора з наукової роботи і ректора (1968–1976). Загалом більше 20 років свого життя Володимир Васильович присвятив науковій та педагогічній діяльності в стінах УСГА.

У 1958 р. В. Юрчишин захистив в УСГА кандидатську дисертацію, що була присвячена стану і перспективам розвитку садівництва і виноградарства в наддністрянських колгоспах Вінницької та Хмельницької областей. Науковим керівником був д.е.н., проф. Д. А. Григорович. У розвитку своїх досліджень В. Юрчишин у 1964 р. розробив методику визначення економічної ефективності порід і сортів плодових культур, яка одержала визнання вчених і практиків у СРСР. Відтоді цей критерій набув значення однієї з найважливіших оцінок при їх підборі для промислової культури, а визначення ефективності порід і сортів стало обов’язковою складовою досліджень з економіки багаторічних насаджень. Цими розробками започатковано новий напрям досліджень – економічних основ сортознавства.

У 1967 р. В. Юрчишин захистив дисертацію на звання доктора економічних наук «Економічна ефективність порід і сортів плодових культур України». Основою дисертації стали виконані вперше в СРСР багатоаспектні і великомасштабні дослідження економічної ефективності найбільш поширених у різних регіонах України. В особі Юрчишина в Україні формувався науковий лідер процесу інтенсифікації садівництва, орієнтованого на ринкову конкуренцію.

«Тож прийняв я вуз, скажімо так, у благословенні часи. Залишалося лише продовжувати. Що, в міру сил і можливостей, і намагався робити», – так згадував про своє керування УСГА В. Юрчишин.

У 1973 р. Академія урочисто святкувала своє 75-річчя. Про фаховість викладацького складу та якість освітнього процесу засвідчують показники, які у своїй промові відзначив В. Юрчишин. Так, у академії навчались представники 22 національностей із 10 країн світу, забезпечувалось викладання нових навчальних курсів, які були пов’язані з розвитком інтенсифікації колгоспного і радгоспного виробництв. Студенти розпочали вивчення методики дослідної справи з основами варіаційної статистики, фотосинтезу, фізіологічної основи стійкості сільськогосподарських культур щодо захворювань; були запроваджені теоретичні курси комплексної механізації та автоматизації процесів у сільськогосподарському виробництві, курси управління виробництвом, наукової організації праці, економічного аналізу. У аспірантурі УСГА навчалось 300 аспірантів.

За каденції В. Юрчишина збільшилась кількість студентів до 11490 чоловік, викладачів – до 707. З’явився новий факультет – автоматизації сільськогосподарського виробництва, 19 нових кафедр та кілька наукових лабораторій. Було відкрито нові спеціальності – розпочато підготовку інженерів-педагогів, відкрито підготовче відділення. Для забезпечення якісного навчального процесу було побудовано новий навчальний корпус 4А та корпус для гуртожитку. Побудовано 2 житлових кооперативних будинки для 659 викладів та співробітників академії, 503 з яких отримали ізольовані квартири. Введено в експлуатацію котельню та їдальню.

За період 1970–1975 рр. в УСГА збільшилась кількість докторів наук на 24 особи та кандидатів наук на 104 особи. В цілому з 748 викладачів 489 осіб (65,4% від загального числа) мали науковий ступінь.

На Київщині було створено навчально-дослідне господарство «Великоснітинське» – одне з кращих у колишньому Союзі. Активно працювали господарства у Ворзелі та Митниці.

Зусиллями усіх працівників та студентства Українська сільськогосподарська академія увійшла до п’ятірки кращих у Радянському Союзі, і в жовтні 1975 р. отримала перехідний Червоний прапор.

У 1975 р. В. Юрчишин був серед кандидатів на виборах до Верховної Ради УРСР. Ось яку характеристику йому дало тодішнє партійне керівництво: «В. Юрчишин веде велику громадську роботу. Кілька разів обирався членом правління Республіканського товариства «Знання», головою Президії Київського обласного товариства знання. Є кандидатом у члени Київського обкому КП України, членом парткому академії. У 1975 р. вдруге обраний депутатом Київської міської Ради депутатів трудящих».

Паралельно з виконанням обов’язків ректора В. Юрчишин був завідувачем кафедри статистики та аналізу господарської діяльності (1973–1975) та завідувачем кафедри організації сільськогосподарського виробництва (1976).

У травні 1976 р. В. Юрчишина викликали до Москви. 26 травня 1976 р. Комітет партійного контролю звинуватив В. Юрчишина у списуванні дисертації і неправильному керівництві колективом. «З’явилися звинувачення, що я розвалив і академію, і НДГ «Великоснітинське», і ще багато чого. Дійшло і до погроз: не підпишеш документів – згниєш, і навіть не в Сибіру», – згадував Володимир Васильович. Газета «Правда», непохибний голос радянської влади, вже 2 червня повідомила читачам, що віднині «Обхідні шляхи закриті».

Причини такої ситуації були приховані в особистій конкуренції та неприязні до В. Юрчишина з боку проректора з навчальної роботи к.т.н., доц. Михайла Федоровича Сагача, який мав впливові зв’язки «у верхах». Фактичне цькування Володимира Васильовича почалося з 1968 р., з часу призначення на посаду ректора УСГА. Активна фаза протистояння розпочалася наприкінці 1975 р., коли не лише республіканська, але й всесоюзна преса почала висвітлювати конфлікт в академії. Формувалась громадська думка про «розвал сільськогосподарської науки в України» та «неспроможність ректора керувати УСГА».

Разом зі зняттям з посади планувалось також позбавити Володимира Васильовича наукових ступенів та звань. Але, дякуючи наполегливості прихильної академічної спільноти, здобуті регалії вдалось залишити.

Важливо наголосити, що ректором М. Сагача так і не призначили. Після Володимира Васильовича ректором УСГА призначили д.с-г.н., проф. Григорія Олександровича Богданова.  

Після зняття з посади ректора у 1976 р. В. Юрчишин перейшов на роботу до Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук на посаду завідувача відділів: управління сільським господарством, теорії і методології розвитку аграрних відносин, аграрної і соціальної політики (1976–2005). У 2005–2006 рр. – головний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки УААН».

Володимир Васильович закладав підвалини вищої аграрної освіти і науки. Обіймаючи посаду ректора УСГА, гідно продовжував розпочате попередниками. Підтримував тісні зв’язки з попередніми ректорами НУБіП України Володимиром  Крамаровим, Павлом Пшеничним, Володимиром Пересипкіним, Сергієм Лебедєвим.

В. Юрчишин є автором понад 500 фундаментальних наукових праць з проблем аграрної політики, реформування аграрних відносин, переходу аграрної сфери України до ринкової економіки, історії аграрної економіки України. Ним створена  власна школа наукових та педагогічних кадрів, які плідно працюють у різних наукових установах та організаціях в Україні та за кордоном. Під його керівництвом підготовлено 46 кандидата наук і 5 докторів наук.

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1970, 1974), медалями. Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Обирався членом Президії Південного відділення ВАСГНІЛ, депутатом двох скликань Київської міської ради народних депутатів, членом комісії з питань сільського господарства Комітету з Державних премій України.