Навчально-дослідній лабораторії бджільництва – 65
Будь-яка пасіка заслуговує доброго слова і викликає при погляді на неї почуття зацікавленості щодо утаємничено бджолиними сім’ями високоорганізованого їх життя і користі її продуктів для людей.
Голосіївська пасіка Національного університету біоресурсів і природокористування України має ще й свої особливості. Витоки її історії тягнуться від Петра Могили. У лісі на некрутих схилах ярів до Дніпра збереглись також живі свідки освоєння незайманих дібров з багатою рослинністю дуби часів цього відомого церковного і державного діяча. А засновані за його духовного впливу монахами скити й монастирі увійшли славною сторінкою в нову історію. У 1922 році на посаду завідувача пасіки в Голосієві був призначений Василь Антонович Нестерводський – один із учнів І.І. Корабльова після закінчення відомих Уманських курсів з бджільництва. Він розпочав роботу з переселення всіх 412 бджолиних сімей з дуплянок у рамкові вулики. Розпочались дослідження з актуальних тем пасічникування того часу, про що свідчать видання низки праць, що містять практичні рекомендації актуального значення на той час.
Перші роки науково-навчальної роботи її засновник описав у статті «Голосіївська дослідна пасіка та її праця» (Записки КСГІ, том ІІІ, К.:1927, С. 199-232). В ній зазначається, що Петро Могила в 1731 році заснував хутір Голосіїв і скит при ньому за с. Деміївка у 8 верстах на південь від Києва. Він розташувався на поляні між двома долинами, якими протікає на схід чиста як кришталь вода. В цій лісовій тиші були засновані також хутори Китаїв, Теофанія, Преображення та Самбурки. Пасічникування у них свідчить про багатство лісової природи, де відбувався перехід від бортництва до утримання сімей на пасіках. Цим хуторам на площі 1500 десятин належало 2677 дуплянок з бджолами. В 1906 р. на Голосіївській пасіці було 824 бджолосімʼї.
В Голосієві досліджували медозбори з різних нектароносних рослин та інтенсивність льоту бджіл протягом дня за допомогою сконструйованого автором лічильника і приладу-самописця, переселення бджіл з дуплянок і утримання сімей у рамкових вуликах, поліпшення продуктивних якостей бджіл місцевої породи. У той же час В.А. Нестерводський видав підручник "Пасіка", а в подальший період, узагальнивши результати широко проведених ним науково-виробничих дослідів, написав низку книг, якими користується не одне покоління пасічників і спеціалістів.
Пасіка брала участь своїми експонатами на районових виставках Київської округи, а в 1923 році – і на Всесоюзній виставці. За зразкову постановку пасічного господарства та агрикультурну й наукову роботу пасіку нагороджено дипломами. В 1925 році Всеукраїнське Пасічницьке Бюро при Сільськогосподарському Науковому Комітеті України та з’їзд діячів пасічництва визнали Голосіївську пасіку за її роботи за дослідну й постановили клопотатись перед НКЗС, щоб увести її в сітку дослідних установ.
Досвід роботи вченого на Голосіївській пасіці та узагальнення даних з організації і виробничої діяльності галузі у радгоспах Укрсадовинтресту являє собою велику наукову працю за назвою “Кочове бджільництво”, видану в 1939 р. На підставі захисту дисертації на цю тему В.А. Нестерводський здобув науковий ступень кандидата сільськогосподарських наук. Новизна її полягала в обґрунтуванні використання ресурсів нектару за межами території звичайної (природної) льотної діяльності, що її освоюють бджоли навколо стаціонарних пасічних точків. Показано вперше на експериментальному матеріалі, що найбільш повного використання медоносних ресурсів України і ефективного запилення сільськогосподарських культур можна домогтися за правильно організованого упродовж сезону збирання корму сім’ями, накопичення і відкачування меду.
Високо оцінені науковцями і пасічниками праці В.А. Нестерводського, що висвітлюють цілісну систему технології утримання бджолиних сімей в зимовий період. Вона опрацьована на основі всебічних науково-виробничих дослідів, багато з яких охоплювали 30 тис. сімей у різних зонах України. Для практичного використання отриманих результатів було опубліковано окрему працю «Зимівля бджіл» кількома виданнями, починаючи з 1939 р. Наукова новизна і практична цінність розробок стали доступними широкому колу пасічників, оскільки сукупний тираж видань з тематики зимівлі бджіл становив близько 100 тис. примірників. У підсумковій праці «Організація пасік і догляд за бджолами» (1964, 1971), цей матеріал міститься у двох розділах «Осінні роботи на пасіці» та «Зимівля бджіл». Здійсненню видання капітальної праці відомого вченого, організатора Голосіївської дослідної пасіки, вчителя багатьох поколінь фахівців бджільництва посприяв у той час перший заступник міністра сільського господарства республіки, професор УСГА Пересипкін В.Ф.
В опублікованих працях за результатами власних досліджень, широких по Україні науково-виробничих дослідів, узагальнення досягнень науки і передового досвіду пасічників вчений висвітлив знання, оволодівши якими пасічники набувають уміння створювати умови для повного використання бджіл на медозборі, уміння ширше використовувати природну кормову базу і організовувати посів медоносних рослин, вчасно готувати сім’ї до головного взятку.
З 1922 року пасіка була перетворена в дослідну і на ній же проводились навчання студентів Київського сільськогосподарського і Київського ветеринарно-зоотехнічного інститутів. Земля Голосіївського лісу, освячена благодатним духом Петра Могили, виявилась не тільки добрим ґрунтом для розвитку нового осередку досліджень у першій чверті ХХ століття.
Для створення зручностей у проведенні наукової роботи та поліпшення умов практичного навчання з бджільництва Голосіївський учгосп отримав від президії УАСГН (за сприяння її віце-президента академіка П.Д. Пшеничного) відповідні кошти на ремонт надземної частини темника. В результаті цього кафедрі надали можливість обладнати літню лабораторну кімнату для занять безпосередньо на пасіці.
Другим кроком інтенсифікації навчально-наукової діяльності в наближених до виробництва умовах стала організація в 1961 році на базі Голосіївської пасіки навчально-дослідної лабораторії бджільництва під час передавання пасічного майна від ліквідованого в Голосієві учгоспу безпосередньо кафедрі спеціальної зоотехнії. Виважене рішення ректорату академії, зокрема Володимира Вікторовича Котюжинського, виявилось тоді і на перспективу найраціональнішим, бо цей напрям відкрив шлях до багатьох позитивних змін. Найважливішою з них є те, що бджільництво як навчальна дисципліна і напрям наукових досліджень стало спиратись на власну при кафедрі матеріальну базу, яка значно ефективніше виконує своє призначення й досі.
Відтоді рішенням ректорату нашого навчального закладу, який перебував у складі Української академії сільськогосподарських наук у статусі Учбової частини, Голосіївська пасіка як виробничий підрозділ ліквідованого однойменного учгоспу, набула ширшого значення і глибшого змісту. По-перше, її визначено завдання забезпечити покращення навчальної роботи і наукових досліджень. Саме цими завданнями визначаються організаційно-методичні принципи здійснення заходів щодо функціонування пасіки, використання бджолиних сімей в достатній мірі викладачами, студентами, аспірантами за керівництва завідувача кафедри і відповідального працівника. По-друге, навчально-дослідна лабораторія стала структурним підрозділом установи і відрізняється від поняття приміщення, обладнаного для проведення дослідів та навчання. На ній утримуються 80-105 бджолиних сімей, розміщених на історично сформованому пасічному точку, колекція медоносних рослин, будівлі спеціального призначення. постійно функціонує навчальний музей бджільництва, а в 2013 році виокремлено виставкову колекцію ботанічних сортів меду. Робота в напрямку збільшення в колекції продуктів від бджіл триває у напрямі просвітницької діяльності як центру знань про роль і збереження бджіл у навколишньому середовищі та значення їх цілющих продуктів для здоров’я людей.
У 1971 році на Голосіївській навчально-дослідній пасіці було проведено реконструкцію двоповерхового корпусу, в якому розмістили навчальні лабораторії та музей бджільництва, впровадили засоби екранізації програмного матеріалу (навчальні кінофільми, слайди, електрифіковані стенди). Її відвідала група учасників ХХІІІ Міжнародного конгресу Апімондії, що відбувся у Москві.
В своєму історичному розвитку Голосіївська пасіка піднімалась поступово до створення в Україні центру пасічницької освіти, створення наукової школи, підготовки науково-педагогічних кадрів при кафедрі бджільництва імені В.А. Нестерводського.
Передавши навчальну роботу своєму учневі, Василь Антонович ще не один рік активно виконував посильну науково-дослідну роботу на пасіці, будучи почесним членом кафедри. Підсумкова праця його багаторічної (понад 60 років) навчальної, наукової та виробничої діяльності в галузі бджільництва “Організація пасік і догляд за бджолами” виходила в світ двічі (1966 і 1971 рр.) у видавництві “Урожай”, загальним тиражем 40 тис примірників. Науково-практичні розробки В.А. Нестерводського, що впроваджувались у виробництво через видання багатьох книг, виступи на семінарах пасічників, а також загальновизнаність виконуваних на Голосіївській пасіці досліджень створили добре підґрунтя для розширення в НАУ підготовки спеціалістів і науково-педагогічних кадрів і проведення наукової і навчально-методичної роботи з бджільництва. Праці з бджільництва, виконувані в УСГА, ставали все більше відомими в Україні та в усій мережі дослідних установ колишнього Радянського Союзу.
Учні В.А. Нестерводського, вбачаючи пріоритетною проблемою, що випливає з назви його книги «Як одержати більше меду та воску», поступово розширювали наукову тематику Голосіївської дослідної пасіки і відновленої з 1988 р. кафедри бджільництва. В історії наукових знань про бджіл багатство їх гнізда і властивостей продуктів не залишались таємницею. З другої половини ХХ ст. теми досліджень наукової школи охоплюють всебічне обґрунтування комплексного використання продуктивного потенціалу сім’ї. В результаті до відомих на той час виробничих напрямів бджільництва в Україні додається ще один, що охоплює пасіки комплексного використання бджіл. На його розвиток послідовники В.А. Нестерводського опублікували в підручниках, посібниках, довідниках нові напрацювання з технології ще чотирьох додаткових продуктів бджільництва. У відповідному розділі їх стало шість включно з двома основними, що традиційно висвітлювались раніше.
Суттєвий внесок наукова школа здійснила обґрунтуванням технології одержання бджолиного обніжжя. Встановлено закономірності співвідносного збирання бджолами пилку і нектару з рослин по періодах сезону, виявлено потенційні можливості дозавантаження їх роботою на використанні ресурсів пилку багатої у нас флори. Обґрунтована доцільність регулювання спрямованості льотної діяльності у певні періоди. Цьому сприяє розширення знань про медоносні рослини. Видовий склад, конвеєр цвітіння, їх нектаропродуктивність доповнено працями «Кормова база бджільництва» (М.І.Чергик, О.М. Бага, 1969, 1976), «Медоносні дерева і кущі» (В.П. Поліщук, В.І. Білоус, 1972); «Довідник пасічника» (колектив авторів, 1983, 1990); а також в підручниках (О.Г. Мегедь, В.П. Поліщук, 1987, 1990); посібниках і статтях (Л.А. Корбецька, В.І. Сташенко, В.В. Скрипник, О.А. Локутова). Широко використовуються пасічниками підручники та посібники: “Пчеловодство”, 1990 (Полищук В.П., Пилипенко В.П.); “Підвищення якості продукції тваринництва”, 1991 (розділ “Бджільництво” – Поліщук В.П.); “Розведення та утримання бджіл”, 1995 (Броварський В.Д., Багрій І.Г.); “Бджільництво”, 2001 (Поліщук В.П.); “Пасіка”, 1993, 2008, 2012, 2025 (Поліщук В.П., Гайдар В.А.); “Способи заміни та підсаджування бджолиних маток”, 2009 (Поліщук В.П., Головецький І.І,. Скрипник В.В.), “Санітарно-гігієнічні аспекти ведення бджільництва”, 2011 (Головецький І.І., Луців В.О., Лосєв О.М., Поляковський В.М.), Методика досідної справи у бджільництві, 2017 (В. Броварський, Я. Бріндза, В. Отченашко, М. Повозніков, Л.Адамчук).
Викладачі та аспіранти кафедри продовжують виконувати дослідження з актуальних для науки і практики тем, зокрема, вдосконалення виведення бджолиних маток та їх інструментального осіменіння, підвищення комплексної продуктивності бджолиних сімей, збільшення ресурсів нектару і запилення сільськогосподарських культур. Важливою науковою працею у бджільництві України є селекційний продукт – внутрішньопородний тип бджіл української породи “Хмельницький”. Вперше експериментально обґрунтовано (спільно з лабораторією генетики) застосування систем молекулярно-генетичного аналізу чистопородності бджіл. підготовлено відповідні рекомендації, затверджені в Мінагрополітики і продовольства України (червень, 2012). Розроблено генетичні формули ідентифікації бджіл районованих порід. Співробітники кафедри бджільництва ім. В.А. Нестерводського беруть участь у міжнародних конгресах, симпозіумах, науково-практичних семінарах, надають допомогу в підвищенні кваліфікації пасічників, публікують свої розробки в журналах “Український пасічник”, “Пасіка” та інших виданнях. Наукові праці кафедри з біології і технології осіменіння маток і селекції українських бджіл опубліковані в матеріалах ХХХХ Міжнародного конгресу Апімондії (2007). Вперше після набуття україною членства у федерації світового бджільництва була зроблена доповідь про селекційний продукт – хмельницький тип української породи.
На рубежі 65 річчя навчально-дослідної лабораторії доброго слова заслуговують ректори нашого навчального закладу за їх особисту увагу до бджільництва, підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів галузі. Їхніми мудрими рішеннями досягнуто зміцнення бази в Голосієві для створення сучасного центру пасічницької освіти і наук. після прийняття рішення і підписання наказу про організацію лабораторії академіком С.І. Лебедєвим її матеріальна база зміцнювалась завдяки ректорам наступного періоду. Професор В.В. Юрчишин забезпечив її збагачення при підготовці для відвідання учасниками 23 Міжнародного конгресу Апімондії (1971 р.). Академік Г.О. Богданов сприяв розширенню зв’язків з бджільництва із зарубіжними організаціями. Так саме уважним до проблем наукової та навчальної діяльності був доцент А.М. Жадан. За керівництва ректора академіка Д.О. Мельничука на території пасіки побудовано новий корпус навчально-дослідної лабораторії, створено центр підготовки науково-педагогічних працівників галузі. У вчені спеціалізованій раді, яку він очолював, створено можливості прийому до захисту дисертацій з бджільництва (на всю Україну) для присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук. Наукова школа бджільництва дала поповнення складу викладачів і науковців потрібної спеціалізації. Результати всебічної діяльності стали широко відомими і в Україні, і за її межами. За період роботи академіка Ніколаєнка Станіслава Миколайовича на посаді ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України суттєво покращилася матеріально-технічна база Голосіївської навчально-дослідної пасіки. Завдяки його підтримці та розумінню важливості розвитку галузі бджільництва було здійснено оновлення вуликового парку, модернізовано лабораторне обладнання, удосконалено умови для проведення навчальних і наукових занять.
Крім того, створено належні умови для практичної підготовки студентів, проведення досліджень з підвищення продуктивності бджолиних сімей, технології виробництва та переробки продукції бджільництва.
Це дозволило вивести діяльність пасіки на якісно новий рівень і зробити її сучасною навчально-дослідною базою, що відповідає вимогам сьогодення.
У 2013 році під час проведення в Києві Міжнародного конгресу Апімондії (вперше в Україні) Голосіївську навчально-дослідну базу кафедри бджільництва відвідали понад 800 учасників багатьох країн. Свої позитивні враження вони відзначили під час спілкування у нашому чудовому природному оточенні та записали у книзі відгуків. Таким чином, іноземцям значно збагатилося уявлення про бджільництво України, його потужності на перспективу і використання нашого інтелектуального і виробничого потенціалу. В цьому полягає неоціненне значення багаторічної праці наших попередників, корисність важливого рішення 65 років тому щодо організації навчально-дослідної лабораторії на базі Голосіївської пасіки і послідовні як цеглинки заходи її розбудови. Нині, в роки реформування важливо уберегти лабораторію і спеціалізовану кафедру, не висмикуючи ті цеглинки з досягнутого рівня.