Наукові школи
НАУКОВА ШКОЛА КРАВЧЕНКА МИКОЛИ АНТОНОВИЧА
Кравченко М. А. (1909−1986 рр.)
Кравченко М.А. у 1931 році закінчив Кубанський сільськогосподарський інститут. Працював головним зоотехніком системи радгоспів, був асистентом у Башкирському сільськогосподарському інституті. З 1934 року до 1936 року навчався в аспірантурі Московської сільськогосподарської академії ім. К. А. Тімірязєва. У 1936 році здобув науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук, а у 1945 році було присуджено вчений ступінь доктора сільськогосподарських наук. З 1940 року по 1956 рік очолював кафедру розведення та спеціальної зоотехнії Київського ветеринарного інституту й паралельно – кафедру дарвінізму Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1948–1953 рр.). З 1956 року до 1981 року завідував кафедрою розведення сільськогосподарських тварин Української сільськогосподарської академії, та працював на посаді професора цієї кафедри.
Напрями досліджень наукової школи – розробка генеалогічних методів у селекції, вивчення впливу фенотипових та генотипових факторів на ефективність добору, обґрунтування різних варіантів підбору тварин та їх класифікація, удосконалення методик розведення за лініями та родинами, а також застосування схем відтворного схрещування, отримання та племінне використання високопродуктивних тварин.
Досягнення школи. Завдяки базовим підходам М. А. Кравченка була створена українська м’ясна порода великої рогатої худоби. Завдяки розробкам основних методичним положень відтворного схрещування було також створено чернігівський та придніпровський типи. Його учні є співавторами новостворених українських чорно-рябої, червоно-рябої та червоної молочних порід, а також поліської м’ясної породи великої рогатої худоби. Послідовники наукової школи: академіки НААН України, доктори с.-г. наук М. В. Зубець та В. П. Буркат; члени-кореспонденти НААН України, доктори с.-г. наук Д. Т. Вінничук та Ю. Ф. Мельник; доктор с.-г. наук, дійсний член Нью-Йоркської академії наук Ю. Д. Рубан; доктори с.-г. наук А. М. Угнівенко, В. І. Шеремета, Н. В. Кононенко та С. С. Спека, кандидати с.-г. наук: А. І. Самусенко, М. М. Майборода, К. А. Найденко, В. М. Мушкарьов, І. І. Глушак, В. М. Ткачук, О. П. Чиркова, А. В. Витрихівська, О. Ф. Марченко та інші.
Сучасна діяльність наукової школи. Представниками наукової школи опубліковано більше 20 тисяч наукових праць, у тому числі 1500 монографій, отримано 540 патентів на винаходи. У послідовників наукової школи захистилися понад 5 тисяч кандидатів с.-г. наук і біля 100 докторів с.-г. наук. Методологія підходів М. А. Кравченка використовується у системах міжпородного схрещування (програма «Про-крос») та схемах підбору пар на основі отриманих геномних оцінок.
НАУКОВА ШКОЛА НЕСТЕРВОДСЬКОГО ВАСИЛЯ АНТОНОВИЧА
Нестерводський В. А. (1882−1977 рр.)
Бере початок зі створення одного із перших в Україні осередків досліджень з бджільництва – Голосіївської дослідної пасіки та викладання навчальної дисципліни при кафедрі тваринництва КСГІ (1922). Продовжує свою роботу зі створенням кафедри бджільництва у 1945 році на чолі з відомим вченим-педагогом Нестерводським Василем Антоновичем. Він є автором понад 100 наукових статей і 26 монографій, присвячених розвитку вітчизняного бджільництва.
Науковий напрям школи – дослідження формування продуктивності сімей, розширення комплексного їх використання, породознавство, відтворення і селекція бджіл, медоносні ресурси, вдосконалення технології одержання меду та біологічно активних продуктів бджільництва.
Вихованцями школи є 2 доктори та 16 кандидатів наук, серед яких Полішук В. П., Броварський В. Д., Лосєв О. М. у різні роки очолювали кафедру, а також відомі працівники галузі Іванченко О. Й., Чергик М. І., Мегедь О. Г. Учні цієї школи стали науково-педагогічними працівниками у Національному університеті біоресурсів і природокористування України (Головецький І. І., Локутова О. А., Адамчук Л. О.), Львівському національному університеті ветеринарної медицини і біотехнологій ім. С. З. Гжицького (Корбецька Л. А.), Вінницького аграрного університету (Разанов С. Ф.), Миколаївського аграрного університету (Таран С. І.), науковими співробітниками ННЦ «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича (Гречка Г. М., Шамро М. О.) Закінчив аспірантуру і захистив дисертацію громадянин США Сташенко В. І., Лівану - Каміль Еміль Ванна.
Основними досягненнями наукової школи є розширення знань про медоносне значення природних і культивованих рослин, наукового обґрунтування ефективних способів відтворення та збільшення виробництва продукції шляхом комплексного використання бджолиних сімей. Запропоновано новий спосіб інструментального осіменіння бджолиних маток, вперше створено внутрішньопородний тип українських бджіл «Хмельницький», який зареєстрований як селекційне досягнення в тваринництві України (2007); За участю учнів школи розроблено та впроваджено метод молекулярно-генетичної ідентифікації українських бджіл. Експериментально доведено потенційні ресурси комплексної продуктивності бджіл.
Нині наукова школа у складі 1 доктора і 3 кандидатів наук, готує аспірантів та магістрів з бджільництва, забезпечує підвищення кваліфікації працівників галузі, бере участь у підготовці методичних розробок з наукової та навчальної роботи. Підручники, посібники, довідники цієї школи визнані кращими в конкурсах і практичному користуванні. Наукові роботи відомі пасічницькій громадськості України і на міжнародному рівні.
НАУКОВА ШКОЛА ПШЕНИЧНОГО ПАВЛА ДМИТРОВИЧА
Пшеничний П. Д. (1903−1985 рр.)
Колективом кафедри впродовж багатьох десятиліть, за керівництва засновника наукової школи – професора Павла Дмитровича Пшеничного розроблялися питання спрямованого вирощування та стимуляції функцій живлення у молодняку сільськогосподарських тварин, вікової мінливості господарсько-корисних ознак під дією різного рівня годівлі тварин тощо.
Пшеничний Павло Дмитрович був першим ректором Ордена Трудового Червоного Прапора Української сільськогосподарської академії (УСГА). Вагомий доробок Пшеничного П. Д. – створення оригінального напряму розробки принципів і методів спрямованого «виховання» (вирощування) й стимуляції розвитку функції живлення та обміну речовин у молодняку сільськогосподарських тварин, способів підвищення коефіцієнта корисної дії корму, питань вікової мінливості видових і господарсько-корисних ознак у тварин під впливом різних рівнів годівлі та формування продуктивності сільськогосподарських тварин в онтогенезі.
Продовжив традиції наукової школи Павла Дмитровича Пшеничного та згодом сформував власну наукову школу академік Ільдус Ібатуллович Ібатуллін, який розвинув дослідження питань нормованого живлення тварин, способів підготовки кормів до згодовування та балансування раціонів тварин за різних типів годівлі, підвищення рівня конверсії корму у тварин різних видів в умовах промислової технології виробництва продукції тваринництва.
Загалом науковою школою Пшеничного П.Д. підготовлено: 26 докторів і 183 кандидати наук, з яких 19 для зарубіжних країн.
Діючою науковою школою академіка Ібатулліна І. І. підготовлено 7 докторів та 24 кандидати наук, видано понад 400 наукових праць та отримано понад 50 авторських свідоцтв та патентів.
Захистили дисертації і пройшли стажування на кафедрі громадяни Болгарії, Польщі, Німеччини, Югославії, В’єтнаму, Монголії, КНР, Сирії, Алжиру, Арабської Республіки Єгипет, Росії, Білорусії.
Видатними вченими цих шкіл були Богданов Г. О., Жадан А. М., Кліценко Г. Т., Мосолов М. Д., Хрипун В. І., Березюк І. М., Столюк В. Д., Кононенко В. К., Ю.І. Савченко, Кривенок М. Я.
Нині, спільно зі своїм учителем Ібатулліним І. І., працюють його послідовники доктори с.-г. наук, професори Сичов М. Ю. та Отченашко В. В. Вони разом зі своїми учнями охопили цілий ряд важливих і актуальних проблем за напрямом живлення тварин та якість кормів.
