28 жовтня — пам’ять про вигнання нацистських окупантів з України
28 жовтня в Україні вшановують пам’ять усіх, хто боровся проти нацистської окупації, наближав перемогу над нацизмом і віддав життя під час Другої світової війни. Ця дата спонукає згадати трагічні сторінки минулого та осмислити значення міжнародної солідарності, дипломатії й спільної відповідальності за мир.
Джерело зображення: АрміяInform.
Друга світова війна залишила глибокий слід в історії України. Українські землі стали ареною масштабних бойових дій, а населення зазнало окупаційного терору, Голокосту, примусового вивезення на роботу та руйнування населених пунктів. За кожним історичним фактом стоять людські долі — загиблі військові й цивільні, розділені родини, втрачені домівки та роки боротьби за виживання.
Українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом, воюючи у складі армій антигітлерівської коаліції та беручи участь у русі опору. Вшанування їхньої пам’яті потребує уваги до різного досвіду людей, які пережили війну, і поваги до всіх її жертв.
Важливо водночас дотримуватися історичної точності. Український інститут національної пам’яті рекомендує використовувати формулювання «вигнання нацистських окупантів з України». Повернення радянської влади у 1944 році не принесло Україні державної незалежності, а населенню — припинення політичних репресій. Дата 28 жовтня є усталеним днем вшанування: бойові дії проти нацистських військ на території сучасного Закарпаття тривали й у листопаді 1944 року.
Історія Другої світової війни має особливе значення для розуміння міжнародних відносин. Перемога над нацизмом стала результатом спільних військових, економічних і дипломатичних зусиль союзників. Попри відмінності політичних систем та інтересів, держави антигітлерівської коаліції змогли узгоджувати дії перед спільною загрозою.
Одним із важливих кроків у розвитку цієї співпраці стало підписання Декларації Об’єднаних Націй 1 січня 1942 року. Представники 26 держав зобов’язалися спільно боротися проти держав Осі та не укладати з ними сепаратного миру. Цей документ став однією з передумов створення Організації Об’єднаних Націй — міжнародної інституції, покликаної підтримувати мир і безпеку.
Досвід війни вплинув на формування післявоєнного міжнародного порядку. 26 червня 1945 року в Сан-Франциско було підписано Статут ООН, який набув чинності 24 жовтня того ж року. Він закріпив принципи суверенної рівності держав, мирного врегулювання міжнародних спорів і заборони погрози силою або її застосування всупереч цілям Організації. Ці принципи залишаються основою сучасного міжнародного права.
Українська РСР увійшла до числа 51 держави-засновниці ООН. Її участь у створенні Організації є важливою сторінкою історії української дипломатії. Водночас міжнародна діяльність радянської України була підпорядкована зовнішньополітичному курсу СРСР. Можливість самостійно визначати власну зовнішню політику Україна здобула з відновленням незалежності у 1991 році.
Сьогодні, в умовах російської агресії, питання дієвості міжнародного права, колективної безпеки та відповідальності за воєнні злочини мають для України безпосереднє значення. Історичний досвід засвідчує, що міжнародні домовленості потребують послідовного виконання, а протидія агресії — єдності партнерів і практичних рішень. Дипломатія відіграє важливу роль у залученні підтримки, захисті державного суверенітету та відновленні справедливості.
Для університетської спільноти збереження історичної пам’яті пов’язане з відповідальністю за знання, які передаються наступним поколінням. Робота з достовірними джерелами, критичне осмислення минулого та протидія історичним маніпуляціям допомагають краще розуміти сучасні міжнародні процеси.
У цей день схиляємо голови перед жертвами Другої світової війни та вшановуємо всіх, хто протистояв нацизму. З вдячністю звертаємося до захисників і захисниць, які сьогодні боронять незалежність України та право її громадян жити у власній вільній державі.
Пам’ятаємо загиблих. Шануємо захисників. Бережемо історичну правду.