Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933рр.

 18 серпня 2017 року на виконання Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні – геноциду Українського народу» від 26.11.2016 р. №523/2016 Кабінет Міністрів затвердив план заходів на 2017-2018 роки.
     В проекті розпорядження передбачено: жалобні заходи в четверту суботу листопада по всій Україні: запалення свічок в пам'ять про 7 мільйонів жертв Голодомору – геноциду; спорудження в Києві пам’ятника визначному досліднику Голодомору Джеймсу Мейсу; широке інформування суспільства про історію геноциду української нації в 1932-1933 роках; проведення наукових досліджень, конференцій тощо.
28 вересня на економічному факультеті НУБіП України відбувся тематичний захід. Організаторами виступили заступники декана Нагорний В.В. та Криворот О.Г. 

Розпочали з хвилини мовчання. Відчувалася тривожна атмосфера в читальному залі бібліотеки.

Далі Криворот Олег Григорович продекламував декілька авторських віршів.

Ситий голодного не розуміє,
тут діалог на цю тему закритий,
просто хлібині голодний радіє,
делікатесами снідає ситий!
І про ресторани не мріє голодний,
хоча він розумний і талановитий,
не по кишені голодному жодний,
заходити може туди тільки ситий!
А може щось зміниться саме сьогодні,
усе перевернеться в нас по бюджету,
захищені будуть бездомні й голодні,
а ситих всіх переведуть на дієту!

Студентство щиро подякувало дружніми оплесками і далі по сценарію заходу переглянули короткометражні фільми. Ніхто не залишився байдужим.
   Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Історики і демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населення понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне.

Тематичний захід Олег Григорович закінчив такими рядками:

Чи ми багаті,чи ми бідні,
і скільки б не було нам літ,
комусь,для чогось ми потрібні,
якщо з»явилися на світ!
Буває що забули рідні,
давно не чути голоси,
та все одно комусь потрібні …
чекають десь бездомні пси!
Хай безталанні і безхлібні,
не витримали боротьби,
та в цьому світі все ж потрібні…
підкормлювати голуби!
Можливо ви до пісні здібні,
вирощувати хліб в селі,
комусь, для чогось ми потрібні,
поки живемо на землі!!!