ЛІКАР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ. УЧЕНИЙ. ПАТРІОТ УКРАЇНИ До 90-річчя від дня народження та Дня пам’яті академіка Хмельницького Григорія Олександровича

Життєвий шлях Григорія Олександровича є прикладом відданості професії, високої моральної відповідальності та невтомної праці заради майбутнього ветеринарної медицини України.

Народився Григорій Олександрович 1 червня 1936 року в селі Капустинці Драбівського району Черкаської області у звичайній селянській родині.

Дитинство припало на складні роки війни та післявоєнної відбудови, однак саме ці випробування загартували характер майбутнього вченого, сформували його працелюбність, наполегливість і глибоке розуміння цінності людської праці.

Уже в шкільні роки проявилися його здібності до навчання. У 1955 році він закінчив Капустинську середню школу зі срібною медаллю Міністерства освіти УРСР.

Того ж року вступив до Київського ветеринарного інституту, який став для нього початком великого професійного шляху. Саме тут формувалося його наукове мислення, любов до ветеринарної медицини та усвідомлення відповідальності лікаря перед суспільством.

Після завершення навчання у 1960 році Григорій Олександрович розпочав практичну діяльність у господарствах Запорізької та Черкаської областей. Працюючи старшим ветеринарним лікарем, а згодом — головним ветеринарним лікарем району та племінних господарств, він здобув безцінний практичний досвід, який став основою його подальшого професійного й наукового становлення. Саме цей період він пізніше називав «школою професійного становлення і відповідальності». Його вирізняли глибокі знання, принциповість, уміння приймати складні рішення та надзвичайна вимогливість до себе.

У цей час відбулася й важлива подія в особистому житті Григорія Олександровича. Під час першої відпустки у 1961 році він зустрів свою однокласницю Ольгу Нездолю, яка згодом стала його дружиною та надійною підтримкою на довгі роки.

Як згадував учений, саме родина була для нього джерелом внутрішньої рівноваги, взаєморозуміння і сили для подальшої професійної та наукової праці.

Визначальну роль у подальшому науковому становленні Григорія Олександровича відіграв завідувач кафедри фармакології і патофізіології професор Сергій Васильович Баженов. Під час однієї з відпусток молодий фахівець відвідав свою alma mater, де професор тепло зустрів колишнього студента, якого пам’ятав як активного і відповідального старосту групи, та запропонував йому вступати до аспірантури.

Ця пропозиція стала доленосною, адже постать Сергія Васильовича, якого, за словами Григорія Олександровича, «обожнювали всі без винятку студенти» за ерудицію, інтелігентність, вимогливість і порядність, справила на нього глибокий вплив і значною мірою визначила його подальший шлях у науці.

Важливою сторінкою життя стала аспірантура кафедри фармакології та патофізіології Української сільськогосподарської академії у 1965–1968 роках. У 1968 році він успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену механізмам токсичної дії карбаміду на організм великої рогатої худоби. Ці дослідження стали основою його подальших наукових пошуків у галузі ветеринарної токсикології та фармакології.

Подальша науково-педагогічна діяльність Григорія Олександровича була нерозривно пов’язана з Українською сільськогосподарською академією - нині Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Пройшовши шлях від асистента до професора та завідувача кафедри, він понад чверть століття очолював кафедру фармакології, паразитології та патофізіології, забезпечуючи її науковий розвиток і формуючи сучасну школу ветеринарної фармакології.

У 1981 році в Московській ветеринарній академії ім. К.І. Скрябіна він захистив докторську дисертацію на тему патогенезу, діагностики, лікування і профілактики отруєнь великої рогатої худоби карбамідом і нітратами. Уже через рік йому було присвоєно вчене звання професора. Його наукові праці стали вагомим внеском у розвиток ветеринарної токсикології, а результати досліджень мали практичне значення для аграрного виробництва та системи ветеринарного забезпечення.

Особливе місце в діяльності Григорія Олександровича займала організація науки. Він очолював спеціалізовану вчену раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій, був членом фармакологічних та експертних комісій, працював академіком-секретарем відділення ветеринарної медицини Української академії аграрних наук, входив до складу президії УААН. Його авторитет ученого і фахівця був незаперечним як в Україні, так і далеко за її межами.

Упродовж багатьох років він активно працював над розвитком наукових установ університету. Очолював Науково-дослідний інститут ветеринарної медицини, якості та безпеки продукції тваринництва, а згодом - Науково-дослідний інститут здоров’я тварин.

Під його керівництвом проводилися дослідження, спрямовані на забезпечення безпечності продукції тваринництва, удосконалення ветеринарного контролю та впровадження сучасних наукових підходів у практику.

Він був не лише видатним ученим, а й Учителем у найвищому значенні цього слова. Його лекції вирізнялися глибиною змісту, високою культурою викладу та щирою повагою до студентів. Для багатьох поколінь ветеринарних лікарів і науковців він став наставником, прикладом професійної честі та людської гідності.

Колеги й учні згадують Григорія Олександровича як людину надзвичайної інтелігентності, принциповості та патріотизму. Він щиро вірив у майбутнє української науки, у силу знань та значення ветеринарної медицини для суспільства і держави.

Його багаторічна праця була високо оцінена державою. Він удостоєний численних нагород і почесних звань, серед яких - звання Заслуженого діяча науки і техніки України, Почесного професора Харківської державної зооветеринарної академії, Почесні грамоти Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України та Національного аграрного університету.

Сьогодні, у день 90-річчя від дня народження академіка Григорія Олександровича Хмельницького, ми з особливою вдячністю схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Його життя стало прикладом справжнього служіння науці, освіті та Україні. Його ідеї, праці, учні та створена ним наукова школа продовжують жити й працювати задля розвитку вітчизняної ветеринарної медицини.

Світла пам’ять про Григорія Олександровича Хмельницького назавжди залишиться в серцях колег, учнів і всіх, хто мав честь працювати поруч із цією непересічною Людиною.