Життєві сюжети, гідні Оскара: найкращі обирають спеціальність міжнародні відносини в стінах НУБіП України

Світ бачив чимало талантів. Щедра земля Українська на творчих людей. Та все ж найвеличніший талант належить самому життю. Воно творить неймовірні історії, переплітаючи у неперевершених сюжетах людські долі, події, факти. Воно викристалізовує в горнилі людського єства якості та риси, формуючи особистості, вимальовуючи до найдрібніших деталей індивідуальності. В його розпорядженні численні інструменти і засоби, серед яких чільне місце належить закладам освіти, зокрема Національному університету біоресурсів і природокористування України.
НУБіП України славиться потужним освітнім потенціалом та десятками наукових шкіл у широкому спектрі пошукових сфер від наук про землю до наук про людину. Університет має потужну матеріально-технічну базу, що дозволяє забезпечувати на високому рівні різного роду запити від дослідницько-пошукових до житло-побутових студентів та співробітників. За ці та інші здобутки і переваги університет активно обирають майбутні фахівці. Саме майбутні фахівці, бо вступ до університету на будь-яку з десятків спеціальностей гарантує набуття необхідного багажу знань та навичок, аби успішно претендувати на працевлаштування в провідних організаціях і фірмах, вітчизняних і зарубіжних, державних та муніципальних установах тощо.
Серед решти інших у стінах НУБіП України помітною увагою користується спеціальність «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». Понад високі інтелектуальні здібності, її часто обирають юні громадяни України з непересічним життєвим досвідом та унікальною долею. Ті, про кого красномовно говорить українське прислів’я: за одного битого двох не битих дають – зі сформованою і відточеною життєвою позицією, вивіреними поглядами та сформованим ціннісним стрижнем.
Зокрема твердо взяла курс на опанування фаху дипломата у стінах НУБіП України Хутка Анна Євгеніївна. Скрутні обставини, породжені війною і самим життям, спонукали Анну Євгеніївну по завершенні школи вивірити свої шанси щодо отримання вищої освіти на теренах Словаччини. Рік навчання у словацькому виші дозволив їй подивитися на поточні процеси, у т.ч. в розрізі міжнародних відносин з критичної точки зору і, як наслідок, переконатися в правоті давньої мудрості: як би добре було на гостині, а вдома ліпше. Зокрема вона відчула на собі упереджене щодо українців ставлення представників словацьких академічних кіл. Маючи справу із запрошеними викладачами з Великої Британії, Франції, інших західноєвропейських держав, вона почувалася в атмосфері доброзичливості і певного співчуття з огляду на російську агресію, тоді як переважна більшість словацьких викладачів ставилися підкреслено демонстративно, даючи зрозуміти, що українцям не особливо раді у Словаччині. Тож у Анни Євгеніївни закономірно визрів намір підготувати себе як фахівця у сфері дипломатії, міжнародної комунікації і з часом зробити посильний внесок у розбудову України, утвердження рідної країни в Європейському та світовому просторах як потужного світового гравця, шанованого і бажаного союзника. Вільне володіння кількома мовами вже на момент вступу до НУБіП України неодмінно сприятиме реалізації намірів майбутнього дипломата Хуткої Анна Євгеніївни.

А на сьогоднішній день з початком занять Анна Євгеніївна як і решта інших її майбутніх однокурсників і не лише отримає ще один приємний бонус – познайомиться і, безумовно, потоваришує з однолітками такої ж непересічної долі і багатого життєвого досвіду, зокрема Ничипоренко Ариною Сергіївною.
Арина Сергіївна попри свій юний вік знає про війну чимало з перших вуст. Її тато та старший брат перебувають в лавах ЗСУ. Ще до початку трагічних подій 2022 року брат вирішив апробувати свої знання та навики військового психолога безпосередньо у середовищі захисників України. А з початком війни вирушив у самий вир подій, приймаючи на себе тяжкий удар людських хвилювань і емоцій. За високий бойовий дух і вправність він був удостоєний Ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, який вручив безпосередньо Президент України.
Звісно, і брат, і тато – гордість родини, близьких і друзів, але водночас й джерело тривоги. Переживання за рідних, що ходять пліч-о-пліч з небезпекою, як ніщо інше спонукає задуматися над тим, що ж відбувається насправді навколо і як тому можна зарадити, а з іншого боку, як саме має діяти кожна людина в обставинах, що склалися. Від самого народження кмітливій і допитливій Арині подібні питання невдивовижу. Вона звиклася ставитися до пошуку відповіді ні будь-яке питання прискіпливо, не задовольняючись шаблонними чи примітивними уявленнями. Тому ознаменування закінчення Деснянського ліцею Золотою медаллю стало свідченням високого рівня підготовки до зустрічі з майбутніми життєвими викликами. А обрання фаху міжнародника у стінах НУБіП України – говорить, з одного боку, про високу довіру до університету та його фахівців, а з іншого – про намір набути необхідну інформаційну базу та розвинути навички ефективного оперування інформацією, широким спектром інших навиків, аби не лише сформувати цілісне системне уявлення про предмет своєї цікавості в розрізі колективного існування і активності, у т.ч. на міжнародній арені, але й внести посильну частку в розбудову України, утвердження її на світовій арені як провідної сучасної країни. І це прагнення якнайповніше стає зрозумілим, якщо взяти до уваги намір діяти так, аби старання, страждання, біль і зусилля її рідних, як і будь-кого з воїнів ЗСУ не були марними.

До речі, і Анна Євгеніївна і Арина Сергіївна ще до вступу в НУБіП України були добре поінформовані і, можливо, уже таємно закохані в університет. Університетськими стежками міряли і продовжують міряти кроки їх друзі, близькі та родичі.

Володимир Калуга,
професор кафедри міжнародних відносин і суспільних наук