Герої не вмирають – просто йдуть з Майдану в небо… (Небесній сотні присвячується)
Щоб ми в ній Українцями були…
Ніна Гаврилюк
Щороку, 20 лютого, наша держава вшановує подвиг Героїв Небесної Сотні. Це увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості, завдяки яким змінено хід історії нашої держави. гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України (Указ Президента України № 69/2015 від 11 лютого 2015 року).
Майдан моїми очима. Моя родина не лишилась осторонь цих подій і мало чи не щодня, після роботи, всі разом ми йшли не додому, а на Майдан. Допомагали чим могли: купували медичні засоби і ліки, яких так потребували поранені; приносили теплий одяг; стояли на Майдані, підтримуючи морально, коли на вулиці Грушевського тривали бої; розгрібали згарище після того, як горів Будинок Профспілок; просто прибирали асфальт біля барикад від бруду і сміття...
Пригадуючи події Революції гідності я згадую юнака, якому на той момент було мабуть років 19. Побачила його в обороні, біля барикад з брущатки і мішків з піском, на Грушевського. За спиною в нього височіла арка стадіону «Динамо ім. В. Лобоновського». Мене вразили його очі… То був погляд дорослого чоловіка, який бачив біль втрат, страждання, смерть… На війні діти дорослішають швидко!
…Тривожний лютий 2014 року… Стоїмо на Майдані біля сцени… Лунають сирени швидкої… Натовп людей, якоїсь миті, робить живий коридор… Аж ось кремезні чоловіки на своїх плечах несуть труну з загиблим воїном до сцени для прощання, закутану в жовто-блакитні прапори. Зі сцени починає лунати на весь Майдан «Гей, плине кача, по Тесині…» у виконанні гурту Піккардійська Терція:
Гей, плине кача, по Тесині,
Плине кача по Тесині…
Вперше композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, плине кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним. Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими. Коли звучала ця пісня – йшов мороз по шкірі і клубок підступно котився до горла… Згодом вона стала своєрідним неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні) та іншим загиблим під час війни на Сході України.
Йшли дні, місяці. Настав лютий 2015 року. Конфлікт не вщухав, а навпаки набирав обертів. Приходило розуміння, що годі моніторити новини по радіо і телебаченню, що прийшов час щось робити для України кожному… Я дізналась від своєї сестри, що є така Волонтерська група «Маскувальний батальйон», яку заснували дві сестри Ліля Савкова і Юля Полянська. 13 лютого 2015 року я вирішила завітати у затишний підвальчик на Грушевського, де всі охочі могли долучитись до волонтерської ініціативи і плести сітки для наших вояків в АТО. Нині наша спільнота працює на іншій локації по проспекту Голосіївському. І ось уже шість років я, разом з «Маскувальним батальйоном», допомагаю нашим хлопцям на війні.
…Вже минуло сім років з тих кривавих подій. Не горять шини, огортаючи полум’ям, чорним їдким димом і смородом головну площу міста. Майдан Незалежності працює у звичному режимі. Про колишні події нагадує вул. Інституцька, яку перейменували на честь Небесної Сотні. Цю вулицю зробили пішохідною, заснувавши там Алею слави. Біля кожної фотографії загиблих на Майдані завжди свіжі квіти… І щоразу, як буваємо на цій Алеї, кожен має собі задати питання: «Чи роблю я все можливе для України, щоб вона була успішною, вільною, незалежною?»… Щоб ті втрати синів і донечок країни були не даремними!!!
…ВІЙНА НА СХОДІ УКРАЇНИ ЩЕ ТРИВАЄ!!! Тож, дякуємо воїнам, що боронять наші кордони на Сході країни, за спокійний сон. За те, що можемо здобувати освіту у вишах, працювати на благо розбудови нашої держави Україна!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
Олена Литовченко,
завідувачка філії наукової бібліотеки у
навчальному корпусі № 6
