25 грудня католики, протестанти та частина православних відзначають Різдво Христове

25 грудня 2020 року
    Четвертий рік поспіль Україна офіційно відзначає Різдво двічі. Частина релігійних общин святкує його 25 грудня, а частина – 7 січня. Різдво Христове – одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу. На сьогодні в Україні це свято відзначають і за юліанським (7 січня), і за григоріанським або новоюліанським календарем (25 грудня). Все частіше ходять розмови про зміну церковного календаря і святкування Різдва лише в грудні.

     25 грудня є не тільки римо-католицьким святом, цього дня Різдво Христове відзначають православні деяких патріархатів, частина греко-католиків, баптисти, п’ятидесятники, лютерани, пресвітеріани, реформатські церкви, низка інших протестантських конфесій, приблизно 30% всіх релігійних общин України.
     Серед православних 25 грудня Різдво святкують: Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Елладська, Албанська, Кіпрська, Чеських земель і Словацька Православні церкви. Разом із тим Російська, Грузинська, Ієрусалимська, Польська, Сербська Православні церкви – 7 січня. Лютеранське ж Різдво святкують такі країни, як: Американські Віргінські острови, Американське Самоа, Ангілья, Бельгія, Бермуди, Ботсвана, Гренада, Гренландія, Домініканська республіка, Замбія, Литва, Німеччина, Намібія, Норвегія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Того, Токелау, Тувалу, Фінляндія.

     А ось Молдова та Білорусь, як і Україна, відзначають Різдво Христове двічі, 25 грудня і 7 січня. У багатьох країнах світу ця свято набагато популярніше за Новий рік. Весь християнський світ із особливим благоговінням і трепетом чекає на прихід Різдва, яке відкриває низку зимових свят і має безліч красивих традицій. Серед них:
     Палаючі свічки – символ світла, символ зірок, що сяяли на небі в час народження Христа.
    Різдвяний вінок. Різдвяний вінок плететься, як правило, з гілок сосни, ялини, ялиці. Способи плетіння можуть бути різними. Вінок прикрашається свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл. Нерідко в різдвяний вінок вставляють чотири свічки – за кількістю тижнів Адвента (різдвяного посту), які безпосередньо передують Різдву. Щонеділі на богослужінні запалюють одну з цих свічок.
     Різдвяна ялинка. Ця язичницька традиція зародилася у німецьких народів, в обрядовості яких ялина була символом життя і родючості. З поширенням християнства серед народів Центральної та Північної Європи прикрашена різнокольоровими кульками ялина знаходить нову символіку: її почали встановлювати в будинках 24 грудня як символ райського дерева з рясним плодами.
     Різдвяна зірка, яка нагадує про Віфлеємську зірку і зазвичай вішається на ялинку.
     Традиція не куштувати їжі до першої вечірньої зірки пов'язана зі спогадом про явище зірки на Сході, що сповістила про народження Христа.
    Ясла, або так званий «вертеп». Також як і католики, лютерани на Різдво встановлюють ясла і розігрують сцену Народження Спасителя. Вважається, що тим самим Віфлеєм ніби входить до будинків і церков, стає ближчим і зрозумілішим.
     У XIII ст., за часів святого Франциска Асизького, з’явився звичай виставляти в храмах для поклоніння ясла, в які поміщається фігурка дитятка Ісуса. Згодом ясла стали ставити не тільки в храмі, а й в будинках перед Різдвом. Домашні сантони – макети в засклених ящиках зображують грот, в яслах лежить немовля Ісус, поруч Богоматір, Йосип, ангел, пастухи, що прийшли на поклоніння, а також тварини – бик, осел. Зображуються також цілі сценки з народного побуту: поруч зі святим сімейством поміщають селян в народних костюмах і т.п.

 

     Святкова вечеря в Святвечір повинна обов'язково включати освячений прісний хліб – різдвяні оплатки. Страва з оплатками поміщається в центр столу. Перед тим, як почати вечерю, голова сім'ї читає вголос уривок з Євангелія від Луки, в якому оповідається про народження Ісуса Христа. Після цього всі присутні беруть оплатки і діляться ними один з одним, бажаючи миру і добра. Після цього починається вечеря Святвечора.
     Церковні і народні звичаї гармонійно сплелися у святкуванні Різдва. В католицьких країнах добре відомий звичай колядування – ходіння по домівках дітей та молоді з піснями і добрими побажаннями. У відповідь колядники отримують подарунки: ковбасу, смажені каштани, фрукти, яйця, пиріжки, солодощі та інше, скупих господарів висміюють і загрожують їм бідами. У процесіях беруть участь люди в різних масках, ряджені в шкури тварин, це дійство супроводжується гучними веселощами.

 

     У ніч з 24 на 25 грудня, коли на небі з’являється перша зірка, вся родина збирається за святковою Вегілійною вечерею. Святвечір (Вегілія) – це особливий день, що наповнює людські душі теплом і милосердям, коли всі вірять у дива, бажають своїм рідним, близьким, друзям, знайомим і незнайомим щастя, здоров’я, дарують подарунки. Є народне повір’я, якщо в цей час ніч ясна, то зима буде холодна, а літо жарке; як темна – зима тепла, а літо похмуре.

     Ми приєднуємося до всіх побажань і щиро вітаємо з Різдвом Христовим!
     У це світле свято зичимо кожній родині і всій нашій Україні миру і добра, взаєморозуміння і любові, достатку і міцного здоров’я, успіхів в усіх починаннях і всіх земних благ!

 


Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України

 

Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook