Один з тих, хто творив історію нашого університету. Оксіюк Петро Федорович

     Оксіюк Петро Федорович (19 січня 1896 р. – 5 березня 1960 р.) – ботанік, флорист, цитолог.

Оксіюк Петро Федорович

     Народився 26 січня 1896 р. у с. Луковисько, Костянтинівського повіту Холмської губернії на Підляшші (територія сучасної Польщі) в українській родині селянина-стельмаха (стельмах – майстер, який робить вози, сани, колеса тощо; возороб; колісник; колісний майстер).
     Середню освіту здобув у Холмській семінарії, як і четверо його старших братів. Закінчив Холмську семінарію в 1916 р. у м. Москва, куди її було евакуйовано в 1915 р. під час Першої світової війни. Батьки через війну, в 1914 р., були змушені переїхати до Сибіру.
     Після закінчення семінарії Петро Федорович переїхав до Києва, де двоє його братів училися у Київській духовній академії. Восени 1916 р. він вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету св. Володимира. У зв’язку з короткозорістю Оксіюк П. Ф. уникнув мобілізації в Першу світову та громадянську війни.

Оксіюк П. Ф. – студент Київського університету св. Володимира

     У 1920 р. Петро Федорович перейшов на природниче відділення фізико-математичного факультету Вищих педагогічних курсів, котрі були утворені злиттям колишніх Київського університету і Вищих жіночих курсів, де продовжував свою освіту за вибраною спеціальністю. У вересні 1921 р., по ліквідації Вищих педагогічних курсів, був переведений у Вищий інститут народної освіти на факультет професійної освіти, який закінчив у вересні 1922 р.
     У зазначених вищих навчальних закладах (власне все це був той самий Київський університет) Петро Федорович відповідно до навчальних планів вивчав: анатомію і морфологію рослин, систематику рослин, фізіологію рослин, анатомію людини, гістологію, зоологію, фізіологію тварин, фізику, метеорологію з фізичною географією, неорганічну, органічну, аналітичну, фізичну хімію, кристалографію, мінералогію, геологію з палеонтологією, петрографію.

Автобіографія. 1945 р.

     У царині ботаніки Петро Федорович почав працювати ще студентом – з 1919 р. у Ботанічному саду Київського університету під керівництвом професора Фінна В. В., а також з 1919 по 1923 рр. – у Сільськогосподарському науковому комітеті України в бюро бур'янів, спочатку практикантом, згодом молодшим спеціалістом.
     Робота Петра Федоровича в Інституті ботаніки Академії наук України розпочалася з часу його заснування у 1921 р. й тривала до самої смерті 5 березня 1960 р. (з перервою в роки Другої світової війни – з липня 1941 по травень 1944 рр.). У цьому інституті дослідник у різні роки працював: з травня 1921 р. по квітень 1931 р. науковим співробітником Ботанічного кабінету та гербарію; з квітня 1931 р. по липень 1941 р. і з травня 1944 р. по березень 1960 р. – старшим науковим співробітником відділу цитології та ембріології, яку очолював проф. Модилевський Я. С.

Оксіюк П. Ф. На риболовлі

    Працюючи за сумісництвом, Петро Федорович викладав ботаніку у вищих навчальних закладах. Педагогічну діяльність розпочав у тому ж 1921 р. У 1921–1923 рр. був асистентом кафедри ботаніки Київського медінституту, в 1923–1925 рр. – асистентом кафедри загальної ботаніки Київського університету. З 1924 р. й до кінця своїх днів працював у Київському сільськогосподарському інституті (КСГІ) (наразі – Національний університет біоресурсів і природокористування України) з перервою в 1942–1944 рр. В КСГІ із червня 1924 р. по вересень 1929 р. Петро Федорович був асистентом кафедри морфології та систематики рослин, по вересень 1932 р. – старшим викладачем, по червень 1937 р. – доцентом кафедри ботаніки, по вересень 1939 р. – професором кафедри ботаніки, з вересня 1939 до січня 1942 р. – професором, завідувачем кафедри ботаніки. Будучи завідувачем кафедри, дослідник започаткував при кафедрі науково-навчальний гербарій зі зразків місцевої флори, переважно з околиць Києва.

Оксіюк П. Ф. на кафедрі в КСГІ

     У червні 1941 р. Петро Федорович був евакуйований разом з КСГІ до м. Алмати, а у січні 1942 р. переведений до Киргизького сільськогосподарського інституту (м. Фрунзе), де до травня 1944 р. працював професором, згодом завідувачем кафедри ботаніки.
     У травні 1944 р. повернувся до Києва і поновився на роботі в КСГІ на посаді професора, завідувача кафедри ботаніки та в Академії наук УРСР.

Оксіюк П. Ф. на екскурсії зі студентами

     Учений ступінь кандидата біологічних наук був присуджений Петру Федоровичу в 1935 р. Президією Академії наук УРСР без захисту дисертації. Учений ступінь доктора біологічних наук і вчене звання професора зі спеціальності «ботаніка» були присуджені йому в 1937 р. на підставі захисту дисертації на тему «Порівняльне цитолого-ембріологічне дослідження родини Resedaceae» при Кваліфікаційній комісії Академії наук УРСР.
     Петро Федорович мав широку ерудицію в різних галузях ботаніки, зокрема був хорошим флористом. Дуже добре знав флору України, розумівся на флорі Кавказу, яку досліджував під час експедицій разом з Зеровим Д. К. у юні роки.

Оксіюк П. Ф. з донькою Ольгою

       Учений вільно володів українською, російською, польською мовами, читав англійською, німецькою, французькою, добре знав латину.
   Петро Федорович був неабияким знавцем і цінителем мікроскопічної техніки (мікроскопів, мікротомів тощо). Майстерно виготовленими ним цитологічними препаратами (зокрема з подвійного запліднення в рослин) багато років користувалися на практичних заняттях студенти біологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та Української сільськогосподарської академії.

Публікації науковця станом на 1940 р.

     Узагальнюючи роботу вченого, можемо виділити основні напрями його наукової діяльності: ембріологічний розвиток цукрового буряка; розвиток гаметофіту, зародку, морфології хромосом. Оксіюк П. Ф. уперше в СРСР дослідив питання ембріології та біології цвітіння цукрових буряків. Також побудував власну схему філогенетичних зв’язків (філогенетика – галузь біологічної систематики, що займається ідентифікацією і проясненням еволюційних взаємин серед різних видів життя на Землі, як сучасних, так і вимерлих) у родині Resedaceae, досліджував цитоембріологію пшениці, історію флори крейдяних відслонень УРСР, застосував карпологічний метод (вивчає викопні плоди і насіння рослин) для характеристики флори УРСР.
     За багаторічну плідну і бездоганну роботу Петро Федорович був нагороджений орденом Леніна (1953 р.), а також медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1945 р.).
     Помер 5 березня 1960 р. в м. Києві, де мешкав з 1944 р. на вул. Великій Житомирській, 8/14, кв. 13. Похований на Байковому кладовищі, дільниця 8 Б.

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України