Сторінки історії кафедри
Вже неодноразово переконувався, що чи не найдієвішим чинником подолання негараздів у будь-яких проявах є … робота. Особливо та, що приносить задоволення не один рік і є сенсом творчості тебе як особистості. Відношу себе до категорії щасливих людей у цьому відношенні. Пройшовши різноманітні випробування на міцність, вдалося викристалізуватися щодо головного об’єкту – творити прекрасне, а саме – історію аграрної науки, освіти та техніки в Україні. Десь навіть крім суттєвих здобутків, отримав стійке сприйняття необхідності цього напряму в історичній науці нашої держави. Йдемо далі до нових відкриттів. Вони з кожним наступним все збільшуються. Ось готуючи до 125-річного ювілею славетних – Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» та Національного університету біоресурсів і природокористування України свою монографію, присвячену видатному вченому та педагогу, фундатору першої в Європі Станції по випробуванню сільськогосподарських машин і знарядь агрономічного спрямування (1900 р.), швейцарському підданому, екстраординарному професору КПІ К.Г. Шиндлеру (1869–1940) змушений був розширити контекст супутнього перебігу подій і фактів із дотичним персоніфікованим наповненням.
Серед іншого окремо дослідив творчі долі його штатних помічників протягом 1900–1911 років. Їх виявилося троє, зокрема: С.М. Богоявленський, М.М. Каган та О.О. Хохряков. Перших двох, через видруковані публікації, повернув на пантеони пам'яті України і, зрозуміло, обох університетів. Працюю із біобібліографією О.О. Хохрякова.
В процесі історичних розвідок вдалося архівно довести, що після звільнення професора К.Г. Шиндлера з посади завідувача кафедри сільськогосподарських машин КПІ його місце зайняв не зазначений в історії НУБІП –Л.П. Крамаренко з 1911 р., а саме на період лютий 1911-лютий 1912 р. учень професора К.Г. Шиндлера - О.О. Хохряков. Праві були стародавні греки, стверджуючи, що «вивчати історію, як вступати в Егейське море: крок, ще один крок, а потім безодня…!»
Своїм відкриттям із щирим задоволенням поділився з великим патріотом НУБІП та прекрасною особистістю, член-кореспондентом НААН Д.Г. Войтюком, з яким за роки знайомства зробили багато добрих справ з увічнення забутих імен і подій, що вели нашу державу вперед.
Десь навіть символічно, що при цій розмові був присутній теперішній завідувач, колись очолюваної професором К.Г. Шиндлером кафедри, яка наразі має назву – сільськогосподарських машин та системотехніки ім. академіка П.М. Василенка, а саме – кандидат технічних наук, доцент Ю.О. Гуменюк.
За великим рахунком, заради таких як він, незважаючи на всілякі негаразди і, тим більше, війну, сумлінно та із задоволенням продовжуємо надзвичайно непросту роботу з відновлення історичної пам'яті нашої нації. Повірте, що складно таке робити, коли присутнє суцільне зневір’я багатьох… в собі…! При цьому, прикриваючись елементарною демагогією. Вірю, що кожний, хто працює заради майбутнього, здатний значно на більше, ніж тільки давати оцінку іншим та подіям в країні.
