Голокост: чи засвоєно людством уроки історії
Щорічно 27 січня міжнародна спільнота вшановує пам’ять жертв Голокосту. Саме 27 січня 1945 р. війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау. Під час Другої світової війни 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів та груп, які нацисти вважали загрозою або неповноцінними. Близько 1,5 мільйона із них були з території сучасної України.
27 січня 2026 р., в Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, відбувся щорічний ХIX Круглий стіл «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: виклики у часи війни». Організаторами XIX Круглого столу виступили Український центр вивчення історії Голокосту, Goethe-Institut в Україні у співпраці з Єврейською громадою м. Дюссельдорф та Польським інститутом в місті Києві. Цьогорічний Круглий стіл, участь в якому взяли викладачі та студенти-бакалаври гуманітарно-педагогічного факультету, у тому числі спеціальності «Міжнародні відносини», спільно із деканом Інною Савицькою та заступником декана Богданом Назаровим, продовжує обговорення питань збереження пам’яті, освітніх та дослідницьких викликів в умовах повномасштабної війни, розв’язаної проти нашої держави.
З вітальними словами та побажаннями плідної конструктивної роботи до учасників звернулися Анатолій Подольський (директор Українського центру вивчення історії Голокосту) Фабіан Мюльталер (директор Goethe-Institut в Україні) Ліза Гайке (керівниця відділу культури ФРН в Україні) Ярослав Ґодун (директор Польського інституту в Києві), Роза Тапанова (директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»), Йосиф Зісельс (громадський діяч, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України; в радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень).
Акценти цьогорічних доповідей українських фахівців стосувалися нашого сьогодення, вшанування пам’яті жертв, ставлення до пам’яті про минуле як до джерела стійкості, сучасні зміни у сприйнятті теми Голокосту, навчання через історію, проєктну та виставку діяльність в Україні, присвячену вивченню історії Голокосту під час російської агресії та війни проти України.
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…» – таке формулювання містить резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 2005 р., якою запроваджено памʼятну дату. Резолюція наголошує на важливості освітньої та просвітницької роботи для того, щоб засвоїти уроки Голокосту та запобігти проявам ненависті, фанатизму, расизму й упереджень у майбутньому.
Однак, події війни Росії проти України виразно засвідчують, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення. Необхідний мінімум – активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії. А ще – уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку. І звісно – неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження. Міжнародний день памʼяті жертв Голокосту – нагода ще раз замислитися над цим.
