24 лютого 2022 – день, який змінив усе наше життя
Нескінченний чотирирічний лютий тринадцятого року російсько-української війни. 24 лютого у новітній історії України стало днем, сповненим трагізму за численними жертвами невинно загублених життів. Днем, сповненим гордості за сміливий, нескорений, волелюбний народ.
Росія розв'язала проти України загарбницьку війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, національної ідентичності. Ракетні удари та наступ відбулися одночасно з півночі, сходу й півдня – з території Росії, тимчасово окупованого Криму та Білорусі. У перші дні війни під обстрілами опинилися Київ, Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон та інші міста. російські війська намагалися швидко захопити столицю, проте українська армія зупинила наступ і змусила ворога відступити з північних областей навесні 2022 року.
Світ сколихнули свідчення масових убивств цивільних у Бучі, Ірпені, Ізюмі. Значних руйнувань зазнали Маріуполь і багато міст сходу й півдня. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки – частина виїхала за кордон, частина стала внутрішньо переміщеними особами.
Зі студентами факультету менеджменту 4 курсу 1 групи та студентами гуртка “Макроекономічні аспекти економічного зростання в Україні” також було згадано цей день. У вайбер групу була скину презентація про четверту річницю повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, так як деякі студенти не мали можливості приєднатися до зустрічі.
Тисячі людей прокинулися не від будильника, а від сирен і гучних вибухів. Ранок, який почався зі сліз, розпачу, болю …
В одну мить наше життя розділилося на «до» і «після». «Почалася війна» –слова, які українці запам’ятають назавжди.
Перші дні- хаос, страх, боротьба. Колони танків сунули на столицю. Люди ховаються в метро, підвалах, ванних кімнатах, коридорах. Засинають всі одягнені, з документами у руках. Вибухи розривають повітря. Війна…
Усі на вустах виникає питання: «Що робити?» Потім відповідь – БОРОТИСЯ! Збирати коктейлі Молотова, будувати блокпости, ставати на захист…
Україна не зламалася у перші дні і не зламається ніколи!
Українська нація здивувала своєю єдністю, винахідливістю, здатністю згуртуватися і протистояти нападнику, що значно переважав у силі та «величі». І досі наші люди викликають захоплення й шану здібністю вистояти, серед темряви здобувати світло, засівати поля, у буремний час дбати про розвиток і оновлення країни.
Попри біль, втрати, страх – ми живемо! Народжуються діти, відкриваються кав’ярні…
Україна – символ незламності, нескореності, мужності, єдності…
Сьогодні в Україні немає жодної родини, якої б не торкнулася воєнна агресія. Жодної сфери життя, яку б вона не перекроїла. Увесь світ дивиться на війну очима медійників – через їхні камери і об’єктиви.
Українська мова звучить голосніше, ніж будь-коли. ЗСУ відвойовує метр за метром нашу землю. Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за нашу свободу!
У Національний день молитви за Україну, схилимо свої серця перед Господом у спомині про всіх, кого забрала ця люта війна, у щирому проханні миру, благословення і процвітання нашій рідній Батьківщині.
Слава Україні! Героя слава!