Дата миру, дата надії: вісімдесятиріччя закінчення Другої світової війни
Серед знаменних подій, ювілеїв, пам’ятних дат 2025 р. безумовно за своїм всесвітньо-історичним значенням виділяється вісімдесятиріччя закінчення Другої світової війни – перемоги сил добра над людожерами нацистської коаліції.
80 років більш ніж достатньо, щоб подивитись на те, що воно відбувалось у ті часи, чому так сталося, чим закінчилось для країн, що вони розв’язали криваву бійню по усьому світові, ще раз підбити підсумки та дійти висновків, щодо уроків цього зіткнення сил добра і зла у планетарному масштабі. Для нас, українців, це украй важливо й поготів, адже вже на восьмому десятку років, що вони віддаляли людство від 1945 р., саме на нашу країну здійснив свою криваву агресію кремлівський клан злочинців та душогубів, саме нам доводиться, у тому числі й у ці ювілейні часи, гинути у війні з лютим ворогом, боронячи не тільки рідну Батьківщину, але й світ від наявної загрози знищення життя на нашій планеті.
Давайте коротко пригадаємо, з чого все починалось, як відбувалось й чим закінчилось ось вже 80 років тому. Друга світова війна (ВСВ) тривала з 1-го вересня 1939-го по 2 вересня 1945-го року. Розпочалась нападом нацистської Німеччини на Польщу і закінчилась підписанням Акта про капітуляцію її союзника - Японської імперії (капітуляцією гітлеровщини 8-9-го травня закінчилась вона у Європі). Це була війна двох світових військово-політичних коаліцій – германської коаліції країн так званої «вісі», що фактично й розв’язала цю бійню, і країн антигітлеровської коаліції, що вона, зауважимо спеціально, була вимушена протидіяти агресії заради мирного майбутнього планети. Війна стала найбільшим військовим конфліктом в історії людства.
У війні взяли участь 62 держави з 74, що вони на той час існували (80 % населення земної кулі). Бойові дії велися на теренах Євразії, Африки і во всіх океанах. Всього можна виділити 3 так званих театри бойових дій: Європейський (включав Східно- і Західноєвропейський та Середземноморський театри), Африканський та Тихоокеанський.
У ній вперше було застосовано ядерну зброю. Вона забрала життя більш ніж 70 млн. людей, більшість з яких – мирне населення.
Причинами цієї всесвітньої пожежі, якщо зовсім коротко, стали нерівномірність розвитку капіталізму й його хижаків – імперіалістичних утворень, той самий імперіалізм і мілітаризм так званих великих держав, у першу чергу гітлерівської Німеччини та Японії, огідні умови паризьких договорів по підсумках Першої світової війни 1919 р., наслідки Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин.
А підсумком стали:
- перемога антигітлерівської коаліції, беззаперечна капітуляція Німеччини, Японії та їхніх посіпак;
- засудження й заборона ідеології фашизму й нацизму як злочинних й антилюдських;
- послаблення ролі Західної Європи, зокрема Великобританії і Франції в загальносвітовій політиці;
- утворення так званої біполярної системи міжнародних відносин США та СРСР на чолі;
- утворення соціалістичного світу, що він об’єднався навколо СРСР;
- початок процесу деколонізації й розпалу колоніальних імперій.
Отже, сьогодні, 2-го вересня вісімдесят років тому у 9.02 за токійським часом на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано Акт про беззаперечну капітуляцію Японії. Найбільшу війну в історії людства завершено.
Нам, українцям, не є байдуже, що за дорученням радянського керівництва капітуляцію прийняв й від імені Радянського
Верховного Головнокомандування Акт підписав генерал-лейтенант червоної армії К.М. Дерев’янко, українець за національністю, чим об’єктивно віддавалось належне героїчній участі нашого народу у загальному спротиву агресорам, численним жертвам нашого народу (нагадаємо – Україна за роки війни втратила шосту частину свого довоєнного населення), що наша Батьківщина поклала на вівтар Перемоги.
Таким чином, на лінкорі «Міссурі» було поставлено останню крапку у Другій світовій війні, що стало своєрідним останнім салютом на честь миру, перемоги, переможцям, усім, що вони віддали своє життя у боях, всім тим, хто кожен на своєму місці, наближав переможний фінал світової драми.
Але переможний фінал приніс не тільки тишу миру, він породив – не міг не породити – надію й навіть віру світової спільноти, що таке більше ніколи не має будь-коли повторитись. «Ніколи знов!» - гасло, що воно стало своєрідним заповітом загиблих у Першій світовій війні (1914 – 1918 рр.) вижившим нащадкам, стало на порядку денному й після 1945 р. Щоб запобігти новим вселенським катастрофам навіть було утворено глобальне міжнародне об’єднання – Організацію Об’єднаних Націй. Проте… Наскільки вона виявилась ефективною, такою, як її бачили засновники, а Україна, не забуваймо, є одним із її фундаторів, говорять численні криваві зіткнення у різних куточках планети, що вони палали за ці 80 років, а подекуди й досі не вщухають Але допоки війн таких масштабів людству вдавалось не допускати, аж до розв’язаної кремлівськими військовими злочинцями агресії проти України, і героїчний спротив нашого народу цій навалі знов плекає віру у перемогу над сучасними силами зла і тією ж впевненою надією, що ця війна не стане підпаленням вже третьої світової, надією й вірою, що через роки нашим послідовникам не доведеться писати про причини, перебіг подій та її наслідки.
Сергій Асатуров,
доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук