Українська писанка — мистецтво, що об’єднує: на факультеті землевпорядкування відбулася серія майстер-класів Антоніни МОСКАЛЕНКО

Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках.

Красу митців несу я,

Їх славлячи в віках.

Щоби моїм убранством

Втішалися малі,

Мене кладуть на свято

На пишному столі.

Без мене наше свято

Не буде тим, чим є,

Бо писанка багато

Всім радості дає.

(Олександр Олесь)

Напередодні Великодня факультет землевпорядкування НУБіП України знову наповнився особливою атмосферою — теплом, творчістю та тихим ароматом воску. У навчальному корпусі № 6 відбулася серія майстер-класів з писанкарства, яка об’єднала викладачів, студентів і гостей факультету навколо давньої української традиції.

Із 24 березня по 02 квітня 2026 року учасники мали змогу доторкнутися до справжнього мистецтва писанкарства під керівництвом Антоніни МОСКАЛЕНКО — завідувачки кафедри геоінформатики і аерокосмічних досліджень Землі. Саме вона вже багато років поспіль передає знання, натхнення і любов до цієї справи новим поколінням.

Осередком творчості традиційно стала філія наукової бібліотеки корпусу №6, яка гостинно відкрила свої двері для всіх охочих. Завдяки підтримці директорки наукової бібліотеки Тетяни КІЩАК, у невеликій залі знову ожила давня українська традиція. У руках студентів, викладачів і гостей факультету звичайне яйце перетворювалося на витвір мистецтва – із символами добра, любові, достатку та надії. Тут кожен від досвідченого майстра до новачка мав можливість створити власну унікальну писанку, вкладаючи у неї символи, побажання і частинку душі.

Організаційною душею простору стали Олена ЛИТОВЧЕНКО та Любов КОВАЛЬЧУК, які створили атмосферу відкритості й творчої взаємодії. За спільним столом працювали як досвідчені майстри, так і новачки, допомагаючи один одному й обираючи орнаменти за настроєм. У філії наукової бібліотеки є також спеціальна література, де описуються техніка, значення орнаментів, наведені взірці писанок, і кожен охочий може взяти книгу та обрати візерунок до свого настрою. Вже традиційна тематична виставка «Українська писанка: традиція і мистецтво» стала окрасою заходу – із рушниками, колекцією 48 писанок та різними техніками: від травленки до дряпанки. Особливу увагу привертали роботи Антоніни МОСКАЛЕНКО, Олени ЛИТОВЧЕНКО та Ольги ФРОЛОВОЇ, які стали справжньою окрасою виставки. Експозиція діє до 27 квітня 2026 року, тож усі охочі ще мають нагоду завітати до філії наукової бібліотеки в навчальному корпусі № 6 та ознайомитись із роботами майстринь (кім. 133).

Навіть під час повітряних тривог майстер-класи продовжувалися в укритті — з дотриманням усіх заходів безпеки, але з тією ж атмосферою зосередженості та натхнення. Але й там панувала тиша, зосередженість і натхнення – писанкарство ставало способом відволіктися, відновити внутрішній баланс і відчути єдність.

Традиція писанкарства на факультеті землевпорядкування НУБіП України бере початок із 2015 року. Сьогодні вона перетворилася на важливу частину культурного життя спільноти. Антоніна МОСКАЛЕНКО, яка займається цим мистецтвом із дитинства, щедро ділиться знаннями та особистими історіями, що оживлюють символіку орнаментів і кольорів. Вони додають особливого колориту під час знайомства з традиціями, прикметами та значеннями орнаментів і кольорів писанки.

Писанка тісно пов’язана з релігійними віруваннями наших предків, їхнім уявленням про створення світу, родючість, поклоніння силам природи та урочисті ритуали, що супроводжували цикл відродження навесні. Яйце здавна символізувало початок, нове життя, відродження. Цей символ був зрозумілим для різних народів ще в глибоку давнину та залишається актуальним і сьогодні. На писанках учасники розписували побажання: багатства, довголіття, любові, щедрого врожаю, здійснення мрій, створення сім’ї. Особливо символічними стали побажання, які учасники вкладали у свої писанки. Найчастіше — «мир і злагода». На багатьох з’явилося «Дерево життя» — як віра у відновлення та щасливе майбутнє України.

Цьогоріч відбулося 5 майстер-класів у різних локаціях: у бібліотеці, укритті, на кафедрі та навіть у початковій школі «Барвінок» м. Києва. До них долучилися студенти, викладачі, співробітники, діти та випускники факультету. Загалом 60 учасників створили 116 писанок — кожна з яких стала відображенням індивідуальності, настрою та віри у майбутнє.

Особливістю цьогорічних занять стала їхня глибока емоційність. В умовах війни такі ініціативи набувають нового змісту: писанка стає не лише символом традиції, а й способом віднайти внутрішню рівновагу, відволіктися від тривог і відчути єдність. Писанкарство сьогодні — це не лише давній обряд, а й вираз національної ідентичності, любові до традицій та мистецтва. Майстер-класи з розпису писанок відбуваються в Україні та за її межами, допомагаючи зберегти багатовікові знання і передати їх наступним поколінням, об’єднуючи спільноти.

Учасники ділилися щирими враженнями. Студентки факультету землевпорядкування Дар’я ВИННИК, Поліна ДОЦЕНКО та Вероніка БОЖОК говорили про терапевтичний ефект творчості та важливість таких заходів. Професор кафедри земельного проектування Людмила ГУНЬКО наголосила на цінності писанкарства як способу пізнання студентів і себе. Заступник декана з навчальної та виховної роботи Наталія КОЛЕСНІК відзначила, що цей досвід дарує спокій і позитивні думки. Завідувачка філії наукової бібліотеки у навчальному корпусі № 12 Євгенія КУБРОВСЬКА підкреслила об’єднавчу силу традиції, а випускниця факультету землевпорядкування Катерина МИХАЙЛИК — її освітню й культурну цінність.

Писанкарство відбувалося у надзвичайно теплій, дружній і творчій атмосфері. Кожна створена писанка стала унікальним витвором мистецтва, що відображає індивідуальність автора та водночас є частиною великої української культурної спадщини. Недаремно в народі кажуть: «Доки люди пишуть писанки — доти існує світ». Ця давня легенда нагадує про силу традицій, які об’єднують покоління та зберігають духовну рівновагу.

Щиро дякуємо Збройним Силам України за можливість проводити такі заходи, а також усім організаторам і учасникам за збереження та популяризацію українських традицій.

Разом ми творимо традицію, яка живе та надихає!

З Великоднем!