До 100-річчя факультету тваринництва та водних біоресурсів: внесок учених у розвиток технологій виробництва продукції тваринництва України в історичній ретроспективі від М. П. Чирвінського до сьогодення

3 жовтня 2021 року
     За свою сторічну історію факультет тваринництва та водних біоресурсів має величезну кількість вагомих здобутків. Це результат спільної плідної роботи всіх його структурних підрозділів.

     Гідно свою місію з підготовки висококваліфікованих фахівців, проведення наукових досліджень, популяризації галузі тваринництва постійно виконують і співробітники кафедр технологій виробництва молока та м’яса, технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві, кафедри конярства і бджільництва. Ці кафедри беруть початок від 1898 року, коли після відкриття Київського політехнічного інституту (КПІ) на сільськогосподарському (агрономічному) відділенні почала працювати кафедра загальної зоотехнії, на посаду завідувача якої й одночасно деканом цього відділення був запрошений Микола Петрович Чирвінський. Слід відмітити, що Чирвінський М.П. є одним із засновників зоотехнічної науки.

М. П. Чирвінський (1848–1920 р.р.)

     Працюючи в Київському політехнічному інституті (КПІ), М. П. Чирвінський заснував матеріально-технічну базу, необхідну для розгортання наукових досліджень з тваринництва. Створив зразкову вівчарню, на якій зібрав біля 100 овець більш ніж 30 порід і типів. Ця вівчарня стала базою для вивчення вівчарства.
     Навчальний тваринницький двір був розподілений М. П. Чирвінським на два незалежних відділи – для кафедри загального та спеціального скотарства. Він був місцем проведення наукових досліджень учених, а студентів для написання численних студентських дипломних і курсових робіт.
    Окрім бази для проведення практичних занять, тваринницький двір слугував розплідником великої рогатої худоби голландської породи. Також функціонувала навчальна молочарня для проведення практичних занять з маслоробства й сироварства. Зоотехнічний музей вміщував моделі різних порід сільськогосподарських тварин; колекції вовни, смушків, руна як зарубіжних, так і вітчизняних порід; зразки сіна та всіх кормів; обладнання для молочного господарства тощо. За різноманітністю та цінністю експонатів і наукового обладнання зоотехнічний музей КПІ був єдиним в Україні.
     У 1916 році М. П. Чирвінський пішов у відставку, залишивши за собою курс з вівчарства та науково-дослідну тематику. Наступні п’ять років кафедру загального скотарства очолював професор І. П. Марков. Як і його попередник, він виявляв глибокий інтерес до питань фізіології обміну речовин та годівлі тварин. До становлення кафедри загального скотарства значних зусиль доклав випускник Імператорської медико-хірургічної академії, професор В. Ю. Чаговець. У КПІ з його іменем пов’язані дослідження з фізіології сільськогосподарських тварин.
     Випускник Казанського ветеринарного та Московського сільськогосподарського інститутів Ю. В. Перепьолкін на кафедрі загального скотарства КПІ майже 17 років розробляв основи розведення вітчизняних порід овець.
     З кафедрою загального скотарства КПІ пов’язане формування наукових пріоритетів ще одного відомого вченого, випускника Харківського ветеринарного інституту П. О. Широких, якого в 1910 році було призначено штатним викладачем зоотехнії.
     Не менш суттєвий внесок до становлення наукових основ зоотехнії здійснили вчені кафедри спеціального скотарства КПІ, очолюваної упродовж 12 років відомим ученим, організатором вищої сільськогосподарської освіти, професором С. О. Івановим.
     З 1912 року кафедру спеціального скотарства очолив випускник Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісоведення, викладач першого в країні курсу фізіологічних основ годівлі продуктивних тварин, професор В. П. Устьянцев. В експериментальній частині своєї магістерської дисертації «О питании травоядных животных клетчаткой и грубыми кормами» він уперше у вітчизняній зоотехнії застосував метод респіраційного досліду. З 1910 року проводив наукові дослідження на кафедрі спеціального скотарства випускник Юр’євського ветеринарного інституту та сільськогосподарського відділення КПІ О. В. Кривуша. Отримані результати узагальнив в одній із своїх оригінальних праць – «До питання про «Bacterium coli» (1911).
     На кафедрі спеціального скотарства розпочав свій науковий шлях випускник КПІ, в майбутньому завідувач зоотехнічної підсекції Сільськогосподарського наукового комітету України П. Ф. Лавренюк. Найбільшим науковим здобутком вченого на цьому етапі є розроблене ним «Руководство к практическим занятиям по молочному хозяйству». Він опікувався молочною фермою інституту, а з 1918 року за рекомендацією професора В. П. Устьянцева читав курс спеціальної зоотехнії.
     У 1918 році сільськогосподарське відділення Київського політехнічного інституту було перетворене на сільськогосподарський факультет, а в 1921 році на його базі були організовані Київський сільськогосподарський та Київський ветеринарно-зоотехнічний інститути, що фактично поклало початок становленню вищої зоотехнічної освіти в Україні.
     Слід також згадати, що професор Ф. О. Юрків викладав вівчарство, професор Л. І. Сенченко – свинарство, професор В. В. Букраба – кролівництво, доцент М. Ф. Старцев – птахівництво.
     З 1921 по 1930 роки у складі Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту діяли кафедра конярства і кіннозаводства, яку очолював магістр С. П. Амітров та кафедра кування коней і копитних хвороб, якою завідував магістр К. М. Шевандін.
     З іменем талановитого вченого та педагога В. А. Нестерводського пов’язані становлення в Україні промислового бджільництва та створення крупних державних пасік. Завдяки його зусиллями бджільництво введено до розряду обов`язкових дисциплін у низці вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладів. Вченого було запрошено до перших галузевих навчальних закладів м. Києва – новостворених сільськогосподарського та ветеринарно-зоотехнічного інститутів, де в 1923-1930 роки він читав спеціальний курс з бджільництва. Водночас В. А. Нестерводський завідував створеною ним базою для практичних занять – Голосіївською пасікою. Завдяки його кропіткій праці вона здобула статус навчально-дослідної установи і стала одним із осередків виконання програми досліджень з бджільництва в Україні. За ініціативою вченого бджолині сім’ї переселили у рамкові вулики різних систем, почали виготовляти штучну вощину за допомогою вальців «конструкції Ломакіна», виводити племінних маток. Зацікавленість у вивченні бджоли, особисті якості Василя Антоновича, уважне й чуйне ставлення його до студентів приваблювали молодь на пасіку. Першими аспірантами з бджільництва стали В. П. Поліщук, М. І. Чергик, О. Й. Іванченко, зараховані на кафедру спеціальної зоотехнії, якою завідував М. М. Колесник. Спільно з доцентом В. А. Нестерводським він здійснював наукове керівництво дослідженнями з тем дисертаційних робіт аспірантів. Молоді дослідники допомагали вченому у проведенні практичних занять із студентами на пасіці. У 1955 році Василя Антоновича обирають почесним членом кафедри спеціальної зоотехнії Української сільськогосподарської академії, а в 1966 року виходить найбільш знакова для всієї його наукової діяльності монографія «Організація пасік та догляд за бджолами» (1966), яка є результатом узагальнення більш ніж 50-річного досвіду роботи вченого. Тривалий час завідування кафедрою здійснював учень і послідовник Василя Антоновича, доктор сільськогосподарських наук, академік Академії наук Вищої школи В. П. Поліщук. Учений розвинув напрями, закладені його вчителем, зокрема здійснював комплекс досліджень з селекції та репродукції бджіл української степової породи, очолював експертизу досліджень з бджільництва в країні, керував підготовкою науково-педагогічних кадрів. Його зусиллями обґрунтовано необхідність підвищення комплексної продуктивності бджолиних сімей, охорони медоносної бджоли як важливої складової екології.

В. А. Нестерводський (1882−1977 р.р.)

     Після утворення Української ордена Трудового Червоного прапора сільськогосподарської академії, у результаті об’єднання (у 1954 р.) Київського сільськогосподарського інституту з Українським лісогосподарським інститутом в один навчальний заклад, була створена кафедра спеціальної зоотехнії, яку спочатку очолював професор М. М. Колесник, а потім професор К. Б. Свєчин (1965-1969 р.р.). У 1969 році кафедру спеціальної зоотехнії розподілили на дві кафедри. Так утворилися кафедра свинарства, вівчарства і птахівництва (де викладали також і бджільництво) й кафедра скотарства і конярства.
     Кафедру свинарства, вівчарства і птахівництва упродовж 20 років очолював професор Д.Я. Василенко. У період з 1959 року (спочатку на кафедрі спеціальної зоотехнії) до 1982 року на кафедрі працював видатний спеціаліст з вівчарства, вчений, педагог, талановитий генетик і селекціонер Д. К. Міхновський. Він вивів гірськокарпатську породу овець. Обґрунтував еволюцію типів вовнового покриву овець на основі першочергового використання рецесивиних мутацій однорідності вовни в ареалах давньої культури вівчарства Близького Сходу. Завдяки вивченню закономірностей вовноутворення у тонкорунних овець за сезонами року і в зв’язку з суягністю та лактацією маток розробив метод попередження дефектності вовни із зближенням строків стрижки і ягніння маток. Займався прийомами промислового схрещування у вівчарстві для одержання кросбредної вовни в Україні.


 Д. К. Міхновський (1902−1984 р.р.)

     У 1988 році бджільництво, а у 1995 році птахівництво та рибництво відокремились у самостійні підрозділи зооінженерного факультету. Кафедру птахівництва очолювали професори В. П. Бородай (1995-2011 р.р.), Н. П. Пономаренко (2011-2014 р.р.). Кафедру технології виробництва продукції свинарства та вівчарства з 1990 по 2003 роки очолював професор М. В. Штомпель, з 2003 по 2004 роки − доцент В. М. Волощук, а з 2004 року до 2013 року − професор Ю. В. Засуха.
     Слід відмітити, що багаторічна селекційна робота М. В. Штомпеля разом із спеціалістами племзаводу «Червоний чабан» має неперевершені результати для мериносового вівчарства України. Якісні показники вовни відповідають нормативним вимогам світового рівня. М.В. Штомпель став одним з авторів таврійського внутрішньо-породного типу асканійських тонкорунних овець і шести заводських ліній. Його наукові дослідження були спрямовані на виявлення закономірностей мінливості в заводських популяціях овець асканійської тонкорунної породи. Він розвинув новий (еволюційний) напрям в теорії і практиці селекції сільськогосподарських тварин.


М. В. Штомпель (1936−2004 р.р.)

     Під керівництвом В. П. Бородая на кафедрі птахівництва виконували наукову роботу, спрямовану на створення спеціалізованої материнської лінії батьківської форми м’ясних курей, вивчення впливу паратипових чинників на ембріогенез та якість м’яса курей різних кросів, розроблення методів підвищення реалізації генетичного потенціалу курей яєчних кросів, дослідження показників якості і безпеки продукції, отриманої від курей різного напряму продуктивності, і встановлення їх відповідності стандартам ЄС, розроблення системи комплексної оцінки технологій виробництва і контролю якості продукції птахівництва та технологічних прийомів підвищення продуктивності перепелів різних порід, вивчення генетичної структури популяцій курей яєчного напряму продуктивності із застосуванням мікросателітних маркерів.


 В. П. Бородай (1939−2020 р.р.)

     За профілем сучасних навчальних дисциплін кафедра технології виробництва продукції свинарства та вівчарства у 2007 році одержала нову назву «Кафедра технологій, економіки та менеджменту у тваринництві». У 2013 р. у результаті об’єднання кафедри птахівництва з розформованою кафедрою технологій, економіки та менеджменту у тваринництві, створена кафедра птахівництва та дрібного тваринництва, а наприкінці 2014 році вона одержала назву − технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві. Завідувачем новоствореної кафедри став професор, д.с.-г. н. Засуха Ю. В., який очолював її до 2019 року У період 2019−2020 роки завідувачем кафедри була професор, д.с.-г. н. Прокопенко Н. П. З вересня 2020 року кафедру очолив д.с.-г. н., доцент Лихач В.Я.
     На кафедрі у різний час працювали професори: Корчовий П. В., Поліщук В. П., Дем’янчук В. П., Лєпєшенков В. Ф., Азізов О. П., Гончаренко І. В., Волощук В. М., Вдовенко Н. М., Повозніков М. Г., Засуха Ю. В.; Бородай В. П.; доценти: Міхновський Д. К., Путятін Ю. О., Вертійчук А. І., Циганюк О. В., Плуженко І. Л., Цицюрський Л. М., Маценко М. І., Багрій І. Г., Тесленко Г. С., Ткачук В. М., Мазуренко Л. В., Жинчин-Чопенко М. Я., Кос Н. В.; асистенти: Граб О. М., Доля І. Ф., Сташенко В. І., Михайленко Г. С., Нагаєвич Ю. В., Задорожній А. А. та ін. Нині на кафедрі працюють професори: Прокопенко Н. П., Туринський В. М.; доценти: Лихач В. Я., Мельник В. В., Ліхтер М. І., Богданова Н. В., Базиволяк С. М., Уманець Р. М., Грищенко С. М., Зламанюк Л. М., Грищенко Н. П., Грунтковський М. С.; завідувачі лабораторіями: Стеценко Л. В., ст. лаборанти Салганська В. О., Мамчур В. О., Тичитна Л. П.

Співробітники кафедри технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві (2020 р.)

     Тематики наукових досліджень співробітників кафедри – розробка нових технологічних рішень при виробництві продукції тваринництва та кормів, способів годівлі, утримання та використання тварин, розведення та селекція сільськогосподарських тварин.
     Співробітника кафедри мають значні наукові здобутки. Створено українську гірськокарпатську породу овець, таврійський тип і шість заводських ліній, розроблено і впроваджено три програми селекції асканійських тонкорунних овець. Встановлено ряд нетрадиційних закономірностей мінливості в популяціях мериносів: стабільність усіх форм мінливості незалежно від тривалості селекції, відсутність статистичної взаємодії „генотип – середовище”, незалежність показників мінливості від середнього рівня продуктивності овець. Фахівці кафедри мають авторські свідоцтва та патенти на нові корми, технологічні способи у тваринництві та селекційні досягнення. Співробітники кафедри розробляють бізнес-плани для сільськогосподарських підприємств різних форм власності та надають дорадчі послуги з питань менеджменту у тваринництві.
     Кафедра технологій виробництва молока та м’яса отримала цю назву у 2015 році. Створившись в 1969 році в результаті реформування кафедри спеціальної зоотехнії кафедра мала назву – скотарства і конярства, у 1988 році – технології виробництва молока та яловичини. У 2013 році на кафедру було передано дисципліни з технології виробництва свинини і її перейменували на кафедру технологій виробництва молока, яловичини та свинини.
     Кафедру очолювали відомі вчені: професор Свєчин К. Б. (1969–1978 рр.), Гопка Б. М. (1978–1990 рр.), академік Богданов Г. О. (1990–2000 рр.), доцент Костенко В. І. (2000–2001 рр.). Від 2002 року до нині кафедрою завідує доктор с. г. наук, професор Угнівенко А. М.
     Заслужений діяч науки і техніки УРСР К. Б. Свєчин розкрив закономірності росту та розвитку великої рогатої худоби, вплив різних чинників на індивідуальний розвиток тварин, процеси компенсаторного росту, закономірності формування м’ясної продуктивності, поєднаність порід за схрещування, фізіолого-біохімічні особливості індивідуального розвитку, особливості росту й розвитку залоз внутрішньої секреції та органів, м’язової, жирової і кісткової тканин. Учений заснував на базі кафедри спеціальної зоотехнії і колишньої Дослідної станції м’ясного скотарства УСГА науковий центр (школу). Актуальність наукових досліджень учнів К. Б. Свєчина полягає в тому, що вони розвивають учення щодо формування продуктивності тварин в онтогенезі у зв’язку з їх віком, умовами утримання й годівлі, та розробляють технологічні прийоми виробництва органічної продукції тваринництва. Під керівництвом професора Свєчина К. Б. підготовлено 70 кандидатів і 8 докторів наук.
    За минулі роки вченими наукової школи виведено українську м’ясну породу (Угнівенко А. М., Тимченко О. Г.) і волинську м’ясну породу великої рогатої худоби (проф. Тимченко О. Г.). Доктори с.-г. наук Баньковський Б. В. є співавтором української м’ясної породи свиней, а Сірацький Й. З. – української бурої молочної породи.

К. Б. Свєчин (1907−1986 р.р.)

     Г. О. Богданов – доктор сільськогосподарських наук, професор, академік ВАСГНІЛ, РАСГН, УААН, видатний вчений у царині вивчення питань розробки теоретичних і практичних основ енергетичного, протеїнового, амінокислотного, мінерального живлення та системи годівлі сільськогосподарських тварин, технологій заготівлі і використання кормів, екологічного моніторингу тваринництва в зонах радіоактивного забруднення. Г. О. Богданов був одним із національних координаторів міжнародних наукових екологічних і радіоекологічних проектів. Під керівництвом академіка Г.О. Богданова підготовлено 52 кандидати і 6 докторів наук.


Г. О. Богданов (1930−2009 р.р.)

     У різні роки на кафедрі працювали професори: Бусенко О. Т., Дем’янчук В. П., Корчовий П. В., Сірацький Й. З., Шевченко М. І., Шульженко І. Ф.; доценти: Гончаренко І. В., Данилевська Н. Т., Маньковський А. Я., Соломатіна В. Г., Сривов А. І., Шеремета В. І., Коропець Л. А. та ін. Зараз в штаті кафедри – доктори сільськогосподарських наук, професори Угнівенко А. М., Костенко В. І.; доценти: Чумаченко І. П., Маценко М. І., Антонюк Т. А., Бондаренко Г. П., Кос Н. В., Носевич Д. К.; завідувачі лабораторій: Токар Ю. І. і Костенко Є. С., лаборанти Тарадайко А. П. і Маліновська Г. М.

Співробітники кафедри технологій молока та м’яса (2015 р.)

     Наукові дослідження співробітників, докторантів і аспірантів кафедри спрямовані на розроблення енергоощадних технологій виробництва, переробки та зберігання продукції скотарства високої біологічної цінності, та технологічних і селекційних методів підвищення продуктивності великої рогатої худоби. На підставі отриманих даних науково-педагогічні працівники видають монографії, підручники та навчальні посібники, випускають методичні вказівки і рекомендації виробництву, публікують наукові статті, одержують авторські свідоцтва і патенти.
     Як відомо, Україна посідає перше місце з виробництва меду серед країн Європи та третє місце серед всіх країн світу. Проте досягти таких успіхів стало можливим, перш за все, завдяки забезпеченню бджільництва висококваліфікованими кадрами, адже без належних знань будь-яка галузь ефективно розвиватись не зможе.
     Вперше в Україні з 1972 року впроваджено підготовку зооінженерів за спеціалізацією з бджільництва. З 1988 року поставлено на стабільну основу підготовку науково-педагогічних кадрів через аспірантуру й докторантуру та захист у вченій раді дисертацій з бджільництва. На кафедрі підготовлено 28 кандидатів наук, два доктори, понад 800 спеціалістів. Випускники кафедри працюють на різних посадах не лише в Україні, а й за її межами (к.с.-г.н. Сташенко В. А. (США), к.с.-г. н. Лосєв О. М. (Нова Зеландія)).
     Для проведення наукових досліджень і навчання студентів кафедра бджільництва має потужну матеріально-технічну базу на Голосіївській пасіці, основою якої було науково-дослідне господарство, передане в безпосереднє підпорядкування у 1961 році. Як навчально-дослідна лабораторія з бджільництва під керівництвом В. П. Поліщука вона показала високу ефективність навчального процесу завдяки використанню натурних об’єктів: бджолиних сімей, технологічного обладнання, медоносних рослин, продуктів бджільництва тощо. Їхній перелік і якість у навчальних лабораторіях, музею кафедри весь час збільшувався. Цим створилися умови для запровадження нового рівня пасічницької освіти в Україні – підготовки вчених зоотехніків (зооінженерів) спеціалізації з бджільництва. Перший набір студентів з цієї спеціалізації проведено в 1972 році. З того часу зоотехнічний факультет збільшив набір студентів на одну академічну групу, і так само як для денної форми навчання, впровадив заочну форму. Навчання проводили і на факультеті підвищення кваліфікації, розширилася наукова робота, зростала матеріальна база на Голосіївській пасіці, створено навчально-методичний центр з бджільництва.


Заняття із слухачами факультету підвищення кваліфікації проводить доцент В. П. Поліщук (Голосіївська навчально-дослідна пасіка, 1975 р.)

     За роки існування кафедри її співробітники внесли значний вклад у розбудову галузі бджільництва. За їх участю та підтримці створювався ННЦ «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича НААН України», готувався Закон «Про бджільництво», а також проект указу Президента України «Про День пасічника», який підписав Президент України Л. Кучма у березні 1997 році. З того часу своє професійне свято бджолярі відзначають щорічно 19 серпня. Кафедра з її колективом стала ініціатором щодо відновлення відділення бджільництва в Боярському агроекологічному коледжі.
     Під керівництвом В. П. Поліщука та за безпосередньої його участі вперше в Україні створено шляхом селекції внутрішньопородний тип „Хмельницький“ української породи бджіл.
     Колектив кафедри завжди був активним учасником конференцій різних рівнів. Однак, на сьогоднішній день вінцем виступів залишається доповідь професора В. П. Поліщука виголошена українською мовою (вперше за всю історію України) та першою доповідь пасічницькій спільноті світу від бджільництва України в період незалежної держави про досягнення результатів селекційної роботи з українською породою бджіл на ХХХХ-му Міжнародному конгресі з бджільництва Апімондія (Мельбурн, Австралії 2007 р.).

 Виступ В. П. Поліщука (Мельбурн, 2007 р.)

     Вже через шість років у Києві в період від 29 вересня до 4 жовтня 2013 року вперше в Україні відбувся ХХХХІІІ Міжнародний конгрес з бджільництва Апімондія. Учасники Конгресу обрали туристичний маршрут до Голосієва, щоб збагатити своє уявлення про багату спадщину і великий потенціал українського бджільництва. Вони відвідали профільну кафедру Національного університету біоресурсів і природокористування України. Зацікавленість ознайомитись з діяльністю кафедри виявили бажання понад 800 учасників Конгресу з понад 25 країн світу.
     Професорсько-викладацький склад кафедри читає курси з окремих тематик як в Україні, так за кордоном (КНР, Латвія, Словаччина, Молдова, Вірменія, Узбекистан та ін.). З 2020 року професор В. Д. Броварський є провідним консультантом з бджільництва при ФАО ООН.
     Потужний професорсько-викладацький склад кафедри постійно приймає активну участь та організовує Міжнародні науково-практичні конференції.
     Конярство, як і бджільництво є спеціалізованою галуззю, де працюють фахівці високого рівня. Кафедру конярства, кіннозаводства та економіки тваринництва було створено в 1994 році. З дня заснування кафедрою завідував проф. Гопка Б. М., з 2003 року – доц. Глушак І. І., у 2012 році – проф. Гончаренко І. В., з 2012 року – кандидат с.-г. наук Скоцик В. Є.
     Студенти факультету проходять навчання з верхової їзди та спортивного тренінгу на конях Українських та світових порід. Результатом стало, те що студенти виступають на регіональних і національних змаганнях з кінного спорту та виборюють нагороди.


Студенти на кінних змаганнях

    Була проведена науково практична конференція “Коні Пржевальського − минуле, сьогодення і майбутнє”, присвячена 120-річчю утримання і розведення коней Пржевальського в Україні. Для участі у конференції прибули спеціалісти, які досліджують коней Пржевальського у місцях ареалу їх розповсюдження. А саме, з біосферного заповідника «Асканія Нова» НААН України, біосферного заповідника «Беремицьке Біосфера», чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та аграрних вузів і наукових установ.
     Навчально-науково- виробнича лабораторія конярства за свій розвиток та інтерактивність відповідність до вимог щодо племінного статусу, була занесена до Єдиного державного реєстру та отримала статус господарства з розведення та вирощування племінних шетлендських поні.
Співробітники кафедри постійно ведуть співпрацю з Міжнародною асоціацією арабських коней “W A H O“, з метою, у подальшому, вступу України в цю організацію, з делегатами з числа співробітників кафедри конярства та бджільництва.
     Відбувається співпраця з естонськими спеціалістами, які завітали з дружнім візитом до університету з кінного заводу “Торі”, що займається розведення торійської породи коней.
     Науково-педагогічні працівники кафедри були запрошені у ролі провідних фахівців галузі конярства на міжнародний форум співдружності конярів «Horse and I» під сумісним патронатом президента Федерації кінного спорту Київщини та засновника дитячого фонду «Ukrainian Horse Union» на базі кінно-спортивного комплексу «EQUIDES CLUB».
     Кафедри факультету тваринництва та водних біоресурсів мають славетну історію, висококваліфікований професорсько-викладацький склад, потужну матеріально-технічну базу, що дозволяє проводити наукові дослідження та забезпечувати високу якість навчального процесу при підготовці фахівців для галузі тваринництва.

     Далі буде…

Василь Костенко,
професор кафедри технологій
виробництва молока та м'яса 


Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook