Чому випускники з інших закладів обирають програму «Соціально-психологічна реабілітація» в НУБіП України?

     Сьогодні хочеться познайомити вас із потенційними здобувачами третього (магістерського) освітньо-професійного рівня, які пов’язують своє найближче майбутнє з навчанням за освітньою програмою «Соціально-психологічна реабілітація».

     Але перш, ніж запитати у претенденток на магістерський диплом про їхнє бачення свого вибору, акцентуємо увагу на трьох принципових обставинах. По-перше, ця нова, ексклюзивна та дуже затребувана українським соціумом програма була вперше запропонована й розроблена колективом кафедри соціальної роботи та реабілітації НУБіП України після ретельного вивчення думки роботодавців – керівників реабілітаційних установ та красномовної статистики, що свідчить про величезну потребу країни у фахівцях-реабілітологах різних напрямків. Вони потрібні скрізь – і при роботі з особами з інвалідністю та хронічними захворюваннями, і при реабілітації військовослужбовців, що повертаються зі Сходу країни, і при відновленні осіб, які переживають постковідний синдром, чи просто знаходяться під пресом важких життєвих ситуацій. Перелік ситуацій, де потрібне втручання спеціально підготовлених до вирішення різних соціально-психологічних проблем фахівців, постійно видозмінюється. Разом із тим, змінюється стереотипне бачення ролі соціального працівника тільки як суто надавача строгого переліку соціальних послуг. У розвинених країнах, які насамперед дбають про розвиток соціальної сфери, функціонал соціального працівника значно зростає. Приємно, що НУБіП на ці зміни реагує та йде в ногу з часом.
     По-друге, колектив кафедри вважає суттєвою перемогою ту обставину, що освітня програма «Соціально-психологічна реабілітація», будучи єдиною в Україні, торік була успішно акредитована НАЗЯВО, а отже, здобувачі освіти отримають дипломи державного зразка, на що зараз звертається увага всіх учасників вступної кампанії.
     А по-третє, сьогодні ми спілкуємось з абітурієнтками, які навчались за бакалаврською програмою в інших закладах вищої освіти, мають багатий і різноплановий життєвий досвід, але сьогодні надали перевагу саме нам. Отже, інтерв’ю…

1. Розкажіть про себе і свій життєвий досвід.

Наталія Фріауф: «Мене звати Наталія Фріауф. Мені 21 рік. Здобула вищу освіту за спеціальністю «Соціальна робота». Під час навчання проходила багато навчально-ознайомчих та виробничих практик, отримала сертифікати з онлайн курсів за різною тематикою. За спеціальністю поки що не працювала, проте дуже хочу».

Галина Олексюк: «Мене звати Галина Олексюк, я з Київської області, Сквирського району. У моєму далекому дитинстві були сусіди – бабця з дідусем. Обидва були самотні і мали вади здоров’я: дідусь не мав пальців, у бабці була паралізована ліва рука. І вже тоді, в свої 14 років, я робила сусідці масаж і допомагала виконувати фізичні вправи. Я вірила, що це їй допоможе. А в будинку дідуся я прибирала, мила посуд, приносила воду. Винагорода була щедрою – багато цікавих історій з життєвого досвіду, та солодощі…
     Наразі я працюю масажистом-реабілітологом, люблю свою роботу і найбільшою винагородою вважаю подяку людей, у яких проходять біль і втома, коли їхнє тіло починає краще функціонувати, покращується загальний стан, очі світяться, а на вустах з’являється усмішка.
     Коли ти займаєшся справою, яка приносить задоволення, це чудово».

2. Які життєві цілі ставите перед собою?

Наталія Фріауф: «Самореалізація, створення міцної сім’ї, не втратити інтерес до життя та професії протягом життя».

Галина Олексюк: «У житті складається, якнайкраще для людини… Цілеспрямовано фах «Соціально-психологічна реабілітація» не обирала, тут вказала шлях «доля». Зрозуміла з досвіду, що в моїй професії масажиста людям потрібна не лише фізична реабілітація, але й психологічна підтримка, розуміння, вміння просто вислухати. Тому хотілося розвиватися і в цьому напрямку, і було прийнято рішення поєднати професії.
     Я одружена, маю сім’ю, двох діток, яких дуже люблю, і вдячна Богові, що вони в мене є. Також вдячна своєму чоловікові, який підтримує і спрямовує мене в житті, бо саме завдяки його наполегливості збулися мої мрії дитинства і я знайшла саме те, чим би хотіла займалась все життя».

3. Який навчальний заклад закінчили і за якою спеціальністю?

Наталія Фріауф: «Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, спеціальність «Соціальна робота».
Галина Олексюк: «Маю освіту молодшого спеціаліста – технолога харчової промисловості. Працювала в компанії «Фігаро Кейтерінг» організатором виїзних бенкетів, фуршетів, конференцій тощо. Як цінний життєвий досвід, отримала багато спілкування, співпраці, комунікації з різними типами людей. Це навчило розумінню, толерантності та лояльності щодо інших. А ще в 2010 році за спеціальністю «Облік та аудит» закінчила Київську державну академію водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного (зараз це Державний університет інфраструктури та технологій)».

4. Звідки Ви дізнались про спеціальність «Соціальна робота» в НУБіП? Чому обрали магістратуру саме з цієї спеціальності і саме в НУБіП?

Наталія Фріауф: «Дізналась з мережі Інтернет під час пошуку університетів для навчання в магістратурі. Бо я вже маю диплом бакалавра з цієї спеціальності і хочу отримати диплом магістра саме зі спеціалізації «Соціально-психологічна реабілітація». Мені сподобалась навчальна програма у НУБіП».
Галина Олексюк: «До вступу саме в НУБіП призвели життєві події. Виявилось, що молода медсестра з інституту травматології, де я зараз працюю масажистом, навчалась у Олени Варави. Поспілкувавшись з Оленою Борисівною та Іриною Віталіївною, було прийнято рішення вступати саме до НУБіП. Відвідавши заклад, зрозуміла, що назад дороги немає. Такого спокою, віри та впевненості я давно не з відчувала… Окреме їм дякую.

    Чому саме магістратура? Бо це наступна сходинка у навчанні після спеціаліста. Бажання навчатись супроводжує мене по життю. НУБіП взяв своєю гостинністю і красою. Знаю також, що багато цінних спеціалістів закінчили НУБіП, адже фахівці з лісництва, аграрії, ветеринари працюють скрізь у наших українських селах і містах та навіть за кордоном».

5. Які враження Ви отримали від вступної кампанії? Що сподобалось, а що потребує вдосконалення?

Наталія Фріауф: «Мені дуже сподобалась вступна кампанія. Всі викладачі ввічливі, тактовні, відповідають на всі запитання, які виникають».
Галина Олексюк: «Від вступної кампанії – тільки позитивні емоції: ніякого страху, тільки впевненість, гідна організація вступних іспитів».

6. Які професійні амбіції Ви пов’язуєте з навчанням на обраній спеціальності? Ким себе бачите після закінчення НУБіП?

Наталія Фріауф: «Я хочу стати кваліфікованим спеціалістом, який буде розвиватись у своїй професії та досягати професійних висот. Після закінчення НУБіП я бачу себе досвідченим фахівцем з хорошим багажем знань, які я буду використовувати у своїй роботі».
Галина Олексюк: «Амбіції – це круто! Якщо людина їх має, досягне багато чого і в професії, і в житті. Іноді потрібні неординарні рішення, креативне мислення, аналіз вчинків і подій. Взагалі люблю дотримуватись золотої середини в усьому.
     Мої цілі життєві прості: хочеться якомога більше зробити приємного та корисного для людей, які зустрічаються на моєму шляху».

     Ми вдячні нашим майбутнім магістрам за щирість у відповідях і за те, що для здійснення своїх амбітних професійних планів та особистісного зростання вони обрали саме наш заклад і нашу освітню програму. Адже приємно й цікаво навчати людей досвідчених, мотивованих та цілеспрямованих, бо який же наставник не мріє побачити в своїх учнях однодумців і гідних наступників!

Олена Варава,
старший викладач кафедри
соціальної роботи та реабілітації