ЗДІБНИЙ НАУКОВЕЦЬ ТА ТАЛАНОВИТИЙ ПЕДАГОГ (до 75-річчя від Дня народження професора кафедри механіки, член-кор. НААН України, доктора технічних наук, професора Головача Івана Володимировича)
Народився Ювіляр 17 лютого 1950 р. у с. Горностайпіль Чорнобильського району, що на Київщині у селянській родині Володимира Івановича та Євдокії Федосіївни Головачів.
В сім’ї виховувалось троє дітей, які з дитинства були привчені до нелегкої селянської праці.
Батько на початку Другої світової війни, після захоплення Києва, 17-річним юнаком був насильно вивезений до Німеччини на примусові роботи. Однак невдовзі здійснив побіг з місця роботи, був спійманий і внаслідок чого потрапив до концентраційного табору. Але, невдовзі, й звідти здійснив побіг і незважаючи на неймовірні труднощі самотужки, пішки з Німеччини, повернувся додому. Згодом у 1943 році був мобілізований в армію і мужньо воював проти окупантів на фронті, за що мав низку державних військових нагород, серед яких – орден Червоної Зірки. Однак, отримав тяжке поранення (взвод із боєм проривався з оточення у Львівській області), він вижив і був демобілізований, маючи інвалідність другої групи. До війни батько встиг закінчити лише дев’ять класів середньої школи, але був одним з кращих серед учнів з математики. Після війни успішно закінчив бухгалтерську школу і працював все подальше життя бухгалтером колгоспу с. Горностайпіль.
Мати до війни закінчила на відмінно п’ять класів середньої школи, але в шостий не пішла, бо на той час не мала черевиків. В колгоспі її батькам грошей не платили, тому не було за що купити. Під час війни, у 14-річному віці, теж була насильно відправлена на роботу до Німеччини (так сталось, що поїхала замість своєї матері, бо у тої на руках була трирічна дитина, її менша сестра), де 4 роки працювала на фабриці, поки у 1945 році їх не звільнили американські війська. Пропонували їхати в Америку, були такі, що поїхали, але вона повернулася додому. Після війни їй також було не до навчання, а тому почала працювати у колгоспі у рільничій бригаді. Пізніше, до виходу на пенсію, працювала на пункті приймання молока від односельців для його здавання в колгосп.
Через низьку оплату праці в колгоспі батьки, як і всі інші односельці, змушені були тримати підсобне господарство: город, корову, свиней, курей, кролів тощо. Тому дітям постійно доводилось допомагати батькам по господарству, працюючи на городі, заготовляючи сіно та інші корми на зиму для худоби, пасли корову, годували домашніх тварин і т. п. Доводилося також під час літніх канікул працювати і в колгоспі. Окрім того, мати часто брала дітей на прополювання льону (гербіцидів тоді ще не було), який був поширений на Поліссі. Наділи льону на кожну людину в бригаді були настільки великі, що мати сама з цим впоратись не могла. До роботи в колгоспі також часто залучала школа, як під час навчань, так і на літніх канікулах відправляючи у поля цілі класи. Під час навчань і вимушеної праці учні школи копали в колгоспі картоплю, кормові буряки, збирали втрачену після комбайна кукурудзу тощо. На літніх канікулах впродовж кількох тижнів працювали на зерноочисному току, виконували іншу роботу. Наприклад, після дев’ятого класу Іван разом з однокласниками два місяці працював на будівництві кормоцеху підсобним робітником: замішував цементний розчин, підносив і подавав мулярам цеглу та інші будівельні матеріали.
Проте все це не заважало Івану Головачу успішно навчатися у школі. А навчався майбутній науковець легко й охоче, особливі здібності виявляв до математики та фізики, які були його улюбленими предметами. Особливо математика, заняття якою він не припиняв навіть влітку. Однак полюбляв і гуманітарні науки: літературу, історію, особливо філософію.
Успішно закінчивши у 1967 році Горностайпільську середню школу, Іван Головач вступає на факультет механізації сільського господарства Української сільськогосподарської академії, де також успішно продовжує своє навчання. Тут, як і у школі, особливий хист відчуває до теоретичних наук: вищої математики, теоретичної механіки, теорії механізмів та машин, теорії та розрахунку сільськогосподарських машин. Його завжди, у першу чергу, цікавили фундаментальні дисципліни з широким застосуванням математики. Це все фактично було у школі, у виші, у його подальшій науковій роботі. За його словами, про наукову роботу він мріяв ще зі школи. Він завжди з вдячністю згадує чудові лекції з теоретичної механіки доцента Фельдмана А. А., які заклали основи його знань з механіки, а також глибокий курс теорії механізмів та машин, які він слухав на лекціях член-кореспондента Академії наук УРСР, професора Кожевнікова С. М. Також з вдячністю згадує лекції к.т.н., доцента Бублика С. П. з розрахункового курсу сільськогосподарських машин. Отримані знання зі згаданих вище дисциплін стали базою для його подальшої наукової роботи. Проте старанно вивчав і більш прикладні дисципліни, бо розумів, що вони є невід’ємним атрибутом повноцінної інженерної освіти. До речі, Іван Головач після закінчення вишу планував поступити в аспірантуру до Кожевнікова С. М., але в силу деяких обставин цього не сталося.
Слід також зазначити, що Іван Головач протягом усього терміну навчання був комсоргом у своїй студентській групі.
Ще до закінчення вишу, на початку п’ятого курсу, маючи здібності до наукової роботи, Іван Головач влаштувався на роботу у відділ механізації збирання зернових культур Українського науково-дослідного інституту механізації та електрифікації сільського господарства (УНДІМЕСГ), де почав працювати як сумісник на інженерній посаді під керівництвом кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника Гончарова Є. С. Тоді цей науково-дослідний інститут знаходився поруч з Українською сільськогосподарською академією, а з 7 навчального корпусу, у якому в основному навчались студенти-механіки, до роботи було зовсім близько. У відділі він спочатку займався інженерними питаннями післязбирального оброблення зерна, згодом почав вникати і у наукові проблеми цього напрямку, а з часом обрав тему свого дипломного проекту: «Вібровідцентрова зерноочисна машина», керівником якої і став Гончаров Є. С. Захист дипломного проекту на факультеті механізації сільського господарству УСГА був успішним, за що його автор отримав оцінку «відмінно» і у 1972 році Іван Головач отримав кваліфікацію інженера-механіка сільського господарства.
Після закінчення вишу та прикінцевого навчання на військовій кафедрі з обов’язковим двомісячним відвідуванням військових таборів Іван Головач отримав направлення на роботу інженером в колгосп с. Гвоздів Васильківського району Київської області. Однак за офіційним зверненням до керівництва УСГА і особистим проханням Гончарова Є. С. його перенаправили на роботу в УНДІМЕСГ.
З 16 жовтня 1972 року молодого фахівця призначили старшим інженером новоствореної лабораторії післязбирального оброблення зерна УНДІМЕСГ, де він фактично продовжив займатись науковими дослідженнями процесу вібровідцентрової сепарації та калібрування насіння цукрових буряків, а також розробленням технічної документації на виготовлення експериментального зразка вібровідцентрового сепаратора цього насіння. Після виготовлення зазначеного сепаратора брав участь в експериментальних дослідженнях та відомчих випробуваннях його роботи на Вінницькому насіннєвому заводі.
Однак про математику молодий науковець не забував. Одночасно з роботою в УНДІМЕСГ, він з відзнакою закінчив (як один з небагатьох відвідувачів цього семінару) трирічний семінар «Математика-інженеру» за програмою механіко-математичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка, на який вступив у 1972 році. Після закінчення семінару у 1975 році перейшов працювати в лабораторію математичного моделювання та обчислення на ЕОМ УНДІМЕСГ. З цього ж року цей НДІ вже був перебазованим у Глеваху Васильківського району Київської області. Саме тоді викристалізувалася сфера його подальшої наукової діяльності – математичне моделювання складних технологічних процесів у сільськогосподарському виробництві.
З 1982 року до травня 1987 року Головач І. В. працював молодшим науковим співробітником лабораторії наукових основ розробки механізованих технологічних процесів. Займався задачею про розподілення техніки за видами робіт у конкретному господарстві, яка за своїм змістом має комбінаторну природу, а тому це змусило його до більш глибокого оволодіння теорією графів, бо, як відомо, теорія графів є базою для розв’язання багатьох комбінаторних задач. Він почав займатися теоретичними проблемами графів, зокрема проблемою виділення із графа з більшим числом вершин підграфів, ізоморфних графів з меншим числом вершин. З погляду прикладних математичних питань, зокрема теорії систем, це задача з виділення із системи її підсистем з потрібними властивостями. Успішна робота в цьому напрямі дозволила опублікувати наукові статті з деяких підходів до розв’язання цієї складної проблеми. В цей час він намагався поступити в аспірантуру Інституту математики АН УРСР. Однак, незважаючи на вдало складені вступні іспити за програмою вступників в аспірантуру, він до неї не був зарахований. Офіційно було наголошено про не проходження по конкурсу, але, скоріш за все, насправді, керівників інституту засмучувала фахова освіта претендента, яка значилась як інженерна в аграрному виші. Але здібності Івана Головача все ж такі були помічені в Інституті математики і один з провідних вчених, доктор наук, професор запропонував йому відвідувати науковий семінар, який він вів протягом кожного року і обіцяв на наступний рік обов’язково вирішити питання про зарахування в аспірантуру. Але несподівано професор раптово захворів і невдовзі взагалі пішов з життя, що перекреслило надії Івана Головача про навчання в аспірантурі цього академічного інституту.
З травня 1987 року Іван Головач покинув УНДІМЕСГ і почав працювати на посаді наукового співробітника відділу САПР (системи автоматизованого проєктування) НВО «ВНДІТВАРМАШ» до кінця 1988 року.
Проте у відділі цього інституту робота в основному була пов’язана з розробленням програмного забезпечення, а не проведенням наукових досліджень, а тому він знову, тобто з початку 1989 року, повернувся на попереднє місце роботи, в УНДІМЕСГ і був зарахований спочатку на посаду молодшого наукового співробітника, а потім наукового співробітника лабораторії структури МТП і нормативів. Саме тоді він почав конкретно займатися питаннями оптимізації машинно-тракторного парку, зокрема визначенням потреби в техніці для сільськогосподарського виробництва, питаннями структури машинно-тракторного парку та інженерної служби села. Раніше для розв’язування цього питання широко використовувались доволі спрощенні методи, що базувались на проведенні звичайних розрахунків. Однак розроблення і впровадження у сільськогосподарське виробництво значної кількості складних технічних засобів механізації вирощування й переробки сільськогосподарської продукції, як у нашій державі та і у світі, вимагало інших наукових підходів для розв’язування цього важливого питання. Від цього залежали експлуатаційно-технологічні, а головне економічні показники функціонування усієї аграрної галузі, що було вкрай потрібним. Тому, ґрунтовний підхід до вирішення такої наукової задачі змусив молодого науковця, який займався питаннями механізації сільського господарства, звернутись до іншого академічного інституту Академії наук України – Інституту кібернетики. Зовсім нетривале спілкування з цієї проблематики з провідним вченим цього інституту доктором фізико-математичних наук, професором Юрієм Петровичем Яценком призвело до того, що він дав згоду бути керівником у Івана Головача як здобувача його майбутньої кандидатської дисертації. Результатом ґрунтовних наукових досліджень, виконаних під керівництвом Яценка Ю. П. був успішний захист у 1994 році дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук там же в Інституті кібернетики імені В. М. Глушкова за темою: «Розробка та аналітичне дослідження інтегральних моделей оновлення виробничих систем з нерівномірним навантаженням».
В даній роботі були здійснені теоретичні дослідження машинно-тракторного парку як динамічної системи, що розвивається. До цього часу, саме з такою постановкою до розв’язку даного питання, ніхто з науковців в державі не займався. У цьому разі математична модель базується вже на системі нелінійних інтегральних рівнянь типу Вольтерри з невідомою нижньою границею інтегрування. Головачем І. В. була доведена нова теорема про існування та єдиність розв’язку зазначеної системи інтегральних рівнянь на підставі застосування методів функціонального аналізу. На базі цієї теореми був побудований метод розв’язування таких систем інтегральних рівнянь та досліджено низку оптимізаційних задач в зазначеній моделі, тобто вперше було здійснено зовсім нове та якісне дослідження задач оптимізації, зокрема машинно-тракторного парку. Звісно ці фундаментальні наукові розробки можуть бути успішно застосовані і при дослідженні не тільки в агроінженерній, а й у інших галузях господарства будь-яких країн, в яких експлуатуються складні технічні системи.
Але Головач І. В., окрім наукової, прагнув також і до викладацької роботи. А тому на початку навчального року у 1999 році переходить працювати на кафедру механіки і теорії механізмів та машин Національного аграрного університету, де обіймає спочатку посаду старшого викладача, а потім доцента цієї кафедри. З листопада 2007 по липень 2009 рр. виконував обов’язки завідувача кафедри.
Протягом багатьох років він успішно викладає навчальні дисципліни: «Теоретична механіка», «Прикладна механіка», «Теорія механізмів і машин», «Вібраційні процеси в техніці і технологіях» студентам факультету енергетики і автоматики, лісогосподарського факультету, факультету інженерії агробіосистем та факультету конструювання та дизайну. Він також викладає спецкурс магістрам – майбутнім конструкторам сільськогосподарських машин.
Прийшовши на кафедру, Іван Головач відразу ж активно долучився до наукової роботи кафедри, яка виконувалась під керівництвом завідувача кафедри, доктора технічних наук, професора, нині академіка НААН України, Володимира Михайловича Булгакова. За ці роки за участю Головача І. В. успішно виконані науково-дослідні роботи на замовлення Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також наукові роботи за держзамовленням. За безпосередньої участі Головача І. В. вперше, не тільки у нашій державі, а й у світі, була розроблена нова теорія вібраційного викопування коренеплодів цукрових буряків з ґрунту, яка стала основою його докторської дисертації. Надруковані у численних наукових статтях багатьох країн світу основні принципи цієї теорії, а також фундаментальній монографії, що була видана у Швейцарії, тільки підкреслюють світовий рівень даного теоретичного та експериментального дослідження.
У 2011 році на підставі проведених наукових досліджень Іван Головач успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за темою «Механіко-технологічне обґрунтування вібраційного викопування коренеплодів» за спеціальністю 05.05.11 – машини і засоби механізації сільськогосподарського виробництва. Науковим консультантом його докторської дисертаційної роботи був професор Булгаков В. М. Отже, Іван Головач є учнем академіка НААН В. М. Булгакова.
Також протягом значного проміжку часу за його безпосередньою участю були здійснені нові теоретичні дослідження в галузі агроінженерії, зокрема технічних основ вирощування гідропонної продукції, льону, вирощування та збирання зеленої маси, збирання цукрових буряків, процесів сепарації та фракціонування зернових сумішей на зерноочисних машинах тощо.
Внаслідок реорганізації, яка була проведена на факультеті у 2012 році і була пов’язана зі створенням нової кафедри «Будівництво» Головач І. В. був переведений на цю кафедру, а з 2013 по 2017 рік почав працювати на кафедрі вищої та прикладної математики НУБіП України, обіймаючи посаду професора цієї кафедри. При цьому, тоді він успішно викладав загальний курс вищої математики, теорію ймовірностей та математичну статистику, дискретну математику для багатьох факультетів нашого університету.
У 2004 р. йому присвоєно вчене звання доцента кафедри механіки і теорії механізмів та машин, а в 2014 р. – вчене звання професора кафедри вищої та прикладної математики.
Однак любов до теоретичної механіки, до практичного застосування методів прикладної математики при дослідженні та вдосконаленні складних динамічних систем, що застосовуються в агроінженерній галузі, змусила Головача І. В. повернутись у 2017 році до роботи на кафедру механіки, де він починав свою викладацьку діяльність й успішно працює і донині.
У 2020 р. Головач І. В. був обраний член-кореспондентом Відділення землеробства, меліорації та механізації Національної академії аграрних наук України. Вже 3 роки він успішно викладає курс «Прикладної математики» для аспірантів цієї Академії, зокрема аспірантів Інституту механіки та автоматики агропромислового виробництва НААН.
Нині Головач І. В. є провідним науковцем і професором кафедри механіки НУБіП України. Він є членом Наукової ради факультету конструювання та дизайну НУБіП України, членом двох спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертаційних робіт, входить до складу редакційної колегії наукового журналу «Техніка та енергетика» НУБіП України та польського наукового журналу «ASTA Scientiarum Polonorum. Technica Agraria. Agricultural Engineering. Inzynieria Rolnicza».
В даний час професор Головач І. В. є автором 540 наукових і навчально-методичних праць, з них 142 – в іноземних журналах (57 публікацій входять до наукометричної бази Scopus та 13 – до Web of Science). Має 90 патентів України на винаходи, в тому числі декілька одноосібних патентів з 20-річним терміном дії. Є співавтором 12 монографій (2 опубліковані в іноземних виданнях англійською мовою), 10 підручників і навчальних посібників. Його наукові праці опубліковані в багатьох країнах світу, зокрема в Італії, Швеції, Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині, Болгарії, Литві, Латвії, Казахстані тощо.
Під науковим керівництвом ученого підготовлено доктора технічних наук та готується до захисту ще одна докторська та кандидатська дисертації.
Професор Головач І. В. за багаторічний вагомий внесок у розвиток агроінженерної науки та підготовку кадрів був нагороджений: медаллю «До 1500-річчя Києва» (1982), Почесною грамотою Президії Національної академії аграрних наук України (2010), Почесною Відзнакою Президії Національної академії аграрних наук України (2020), Пам’ятною ювілейною медаллю «100 років Національній Академії аграрних наук України» (2025), Почесною Відзнакою ІМА АПВ НААН (2025), Почесною грамотою НУБіП України (2020), Почесною грамотою ІМА АПВ НААН (2023) та двома Почесними дипломами ректора Природничого університету в Любліні (Польща). Він є переможцем конкурсу «Винахід року» у номінації «Кращий винахід 2014 року в галузі технологій агропромислового комплексу України».
27 лютого цього року за рішенням Вченої ради Івана Володимировича Головача нагороджено медаллю «За заслуги» Національного університету біоресурсів і природокористування України, найвищою нагородою університету.
Головач І. В. підтримує тісні зв’язки з іноземними науковцями і викладачами. Так, при його безпосередній участі, разом з Литовським аграрним університетом (м. Каунас), були проведені фундаментальні теоретичні дослідження з обмолоту кукурудзи на зерно та разом з Люблінським аграрним університетом (Польща) розроблені і надруковані основні положення теорії вібраційного викопування коренеплодів цукрових буряків.
Протягом тривалого часу було здійснено тісну співпрацю з такими іноземними університетами:
Університетом імені Альдо Моро в м. Барі (University of Bari Aldo Moro, Bari, Italy), Італія;
Люблінським природничим університетом (University of Life Sciences in Lublin – Uniwersytet Przyrodniczy w Lublinie), Польща;
Латвійським університетом наук про життя та технологій (Latvia University of Life Sciences Technologies); (м. Єлгава), Інженерним інститутом;
Люблінським політехнічним університетом (Lublin University of Technology), Польща;
Чеським природничим університетом в Празі (Czech University of Life Sciences Prague), Технічним факультетом (Faculty of Engineering), кафедрою механіки (Department of Mechanics and Mechanical Engineering);
Словацьким аграрним університетом в Нітрі (Slovenska polnohospodarska univerzita v Nitre);
Русенським університетом “Ангел Кънчев” (Болгарія);
Естонським природничим університетом в Тарту (Естонія) (Estonian University of Life Sciences), Tartu, Estonia;
Зі співробітниками зазначених університетів опубліковано низку наукових праць в іноземних журналах, в тому числі в наукометричних базах Scopus і Web of Science.
У Івана Володимировича чудова родина. Разом з дружиною Ольгою Михайлівною вони виховали двох доньок. Так, Наталія з відзнакою закінчила економічний факультет НУБіП України і зараз успішно працює у банківській сфері. Люба – художник, з відзнакою закінчила Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Радує своїми успіхам й онука Орися, яка вчиться на відмінно у середній школі.
Бажаємо Ювіляру міцного здоров’я і наснаги, подальших успіхів в освітянській та науковій сферах, творчого натхнення, успіхів, які б і надалі прославляли нашу рідну Україну!
Декан факультету
конструювання та дизайну
Зіновій Ружило
