І все-таки вони зустрілися: народному ансамблю пісні і танцю «Колос» виповнилося 65!
І все-таки вони зустрілися: народному ансамблю пісні і танцю «Колос» виповнилося 65!
6 грудня 2022 року
«І все-таки вона обертається», – сказав майже 500 років тому Галілео Галілей, змушений інквізицією відректися від своїх поглядів… А учасників народного ансамблю пісні і танцю «Колос» імені С.А. Семеновського не зміг зупинити буремний воєнний час – і, за старою традицією, у першу суботу грудня вони зібралися у стінах alma mater на зустріч славетного колективу, якому цьогоріч виповнилося 65 років!
Звісно, зустріч була не такою, як кілька років тому, без грандіозно неперевершеного кількагодинного концерту в актовій залі із сотнями захоплених глядачів. Але вона була щирою зустріччю друзів, вірних одне одному і відданих спільній справі – збереженню і збагаченню української народної культури. А ще (і це головне) – збору коштів на підтримку колосистів, які зараз боронять нашу державу у лавах ЗСУ.
Обійми, поцілунки, щастя зустрічі – і традиційна розспівка під керівництвом старшого викладача кафедри культурології Заслуженого працівника культури України Юрія Карнауха, який зовсім нещодавно став одним із керівників «Колоса». Юрій Федорович пізніше поділився враженням, що не очікував такого потужного спільного духу і щасливий, що тепер є членом такого колективу.
Вони зустрілися об 11.00, а вже через півтори години представили ректору Національного університету біоресурсів і природокористування України, академіку Станіславу Миколайовичу Ніколаєнку, який прийшов привітати «Колос», нову спільну творчу роботу хорової і балетної групи під керівництвом старшого викладача кафедри культурології Ольги Сауріної:
Станіслав Миколайович поділився з випускниками здобутками і проблемами університетської родини, розповів про роботу колективу у воєнний час, висловив захоплення вмінням зберігати традиції, побажав нових творчих злетів.
Учасник балетної групи «Колоса» Володимир Жовтий-Козинський, який був присутній на зустрічі, виступи переслав хлопцям-побратимам на передову. «У хлопців руки тремтіли і мурашки бігли по шкірі, вони запевнили, що перемога скоро, і відразу після неї приїдуть до нас на концерт. Заряд енергії від нашого виступу буде зігрівати їхні серця».
І ще одна відповідь на побачене відео із зустрічі і пече, і гріє:
«Гарного і тихого дня, мої Колосята! Шлю вам вітання зі сміливого і прекрасного (в минулому, і майбутньому) міста Бахмут. Хочу щиро подякувати всім вам за мій неймовірно чудовий настрій! Свято Зустрічі випускників «Колоса» – подія, яку вчишся цінувати з віком. І радіти, що ти є частинкою цього Великого колективу. Висновок – ми, таки, вміємо жити і радіти! Всіх міцно обійняв. Старший лейтенант Гриценко Сашко)))))))
Так, «Колос» – це велика і дружна родина. «Це свято, яке завжди з тобою», «поїздка в одне й те саме місце, АЛЕ, як завжди, без повторів, завжди неперевершено, завжди весело, завжди душевно, як завжди, мало!», «ціную, що в моєму житті є маленька, але дуже потужна армія під назвою «Колос» – так говорять про «Колос» його випускники, яких сьогодні очолює незмінний «генеральний староста» Сергій Гречаний.
І ми вдячні колосистам за пам'ять, за дружбу, за традиції. Обов'язково переможемо! І «Реве та стогне Дніпр широкий…» на наступній зустрічі чутиме все Голосієве!
Ірина Майданюк,
завідувач кафедри культурології
