Директор Вінницької регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби Олександр Килівник: «Ветеринарна медицина – це не лише лікування тварин та контроль за якістю продукції тваринництва, це національна безпека держави!

• Представтесь, будь ласка, та розкажіть про себе.

     — Звуть мене Килівник Олександр Михайлович. Народився я 28 січня 1965 року в с. Хоменки, Шаргородського району Вінницької області в селянській родині. Там з 1972 року по 1982 р. навчався в Хоменківській загальноосвітній школі.

• Розкажіть про ваш шлях до професії лікаря ветеринарної медицини?

     — У 1982 році я вступив до Тульчинського ветеринарного технікуму, провчився курс і був призваний в 1983 році до лав Радянської армії, де проходив службу інструктором службового собаківництва.
     Після демобілізації в 1985 році продовжив навчання у Тульчинському ветеринарному технікумі, який закінчив з відзнакою у 1987 році. Після закінчення технікуму працював головним ветеринарним лікарем колгоспу ім. Свердлова с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області, з 1998 року – завідувачем звірогосподарства колгоспу «Колос» с. Хоменки Шаргородського району. Без відриву від виробництва у 1989-1995 рр. навчався на факультеті ветеринарної медицини Національного аграрного університету і отримав кваліфікацію лікаря ветеринарної медицини.
     У 1999 році став завідувачем Зведенівською дільничою лікарнею ветеринарої медицини Шаргородського району Вінницької області, а у червні 2001 року був переведений на посаду директора Вінницької обласної державної лабораторії ветеринарної медицини де працюю і до нині. Правда назва лабораторі кілька раз змінювалас, але не змінювалася суть її діяльності.

• Олександре Михайловичу, а чи не розчарувалися ви у виборі професії?

     — Звісно ж ні! У нас прекрасна професія, адже ми дбаючи про здоров’я тварин та якість і безпеку продукції тваринництва лікуємо не людину, а людство! А це є чи не однією з важливих складових забезпечення здоров’я нашого населення та людства загалом. Ветеринарна медицина – це не лише лікування тварин та контроль за якістю продукції тваринництва та рослинництва, це національна безпека держави!

• Скажіть, будь ласка, що вам запам’яталося найбільше з періоду навчання на факультеті ветеринарної медицини?

     — Відповім дещо жартома. Зараз я знаходжуся у віці зрілої молодості, в той час це був період ранньої молодості! Тому було весело!

• Олександре Михайловичу з 2006 року ви є Почесним членом кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка, що ви можете сказати про кафедру і ФВМ в цілому?

     — Так сталося, що я був причетний до запровадження, на зазначеній кафедрі, у 2004 році новітньої анатомічної навчальної технології полімерного бальзамування або пластинації. Це унікальна технологія якою нині в Україні володіють лише деякі співробітники кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка нашого, так я не обмовився, нашого факультету ветеринарної медицини НУБіП. Тому за рішенням зазначеної кафедри я став її Почесним членом. Я не єдиний Почесний член кафедри, а лише один з тої великої когорти достойних людей, що є Почесними членами цієї величної кафедри. Я знову ж таки не обмовився, це дійсно так – це велична кафедра з її унікальнішим музеєм анатомії, бібліотекою і навіть з її аудиторіями. Як бачите, я відповів на першу частину вашого питання. Щодо ФВМ в цілому, то не можу про нього сказати меншого ніж сказав про кафедру – це дійсно найпотужніший факультет ветеринарної медицини в Україні. Це факультет з його насиченим 100-річним минулим, це факультет, що постійно розвивається, покращує свою матеріально-технічну базу та удосконалює методи підготовки майбутніх лікарів ветеринарної медицини.

• Олександре Михайловичу, у 2018 році завідувач нашої кафедри взяв участь у ребальзамуванні тіла Миколи Івановича Пирогова, що вже 140 років зберігається у Вінниці. Наскільки нам відомо, його участь у цьому процесі сталася з вашої рекомендації, що скажете з цього приводу?

     — Моя «подача» у цьому питанні була незначною. Я лише подзвонив Олегу Мельнику і повідомив, що у Вінницькій газеті «33 канал» написано, що тіло Пирогова може бути назавжди втрачено, бо немає кому в Україні провести його ребальзамування, а участь співробітників московського мавзолею Леніна, що опікувалися ним до того, неможлива через російсько-українську війну. А в тому, що тіло Миколи Івановича Пирогова зрештою було ребальзамоване дійсно є велика заслуга вашого завідувача. Він став першим і поки що єдиним ветеринарним лікарем за освітою, що взяв участь у цьому процесі за 140 років і до того ж відіграв у ньому далеко не останню роль.

• Олег Мельник, завідувач кафедри анатомії, гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка вважає, що без вас не було б його участі у цьому важливому і певною мірою політичному питанні збереження нашого національного надбання! Олександре Михайловичу, що порадите тим, хто буде в цьому році вступати на факультети ветеринарної медицини?

     — Факультетів ветеринарної медицини в Україні є 10, але, як я вже сказав в продовж нашої розмови, найпотужнішим, на мою думку, є факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів природокористування України. Тому, тим хто визначився, чи можливо ще вагається раджу пройти ЗНО, здобути високі бали та головне не помилитися з вибором предметів і найголовніше під час подачі документів у приймальну комісію НУБіП України ставити 1 пріоритет. А далі стати студентами престижного столичного факультету ветеринарної медицини у престижному столичному університеті – Національному університеті біоресурсів природокористування України, отримати диплом та стати справжнім лікарем ветеринарної медицини! Завжди будете мати кусок хліба у руках.

• Дякую за розмову, Олександре Михайловичу, та відданість нашій професії. Приємно було з вами поспілкуватися, адже я теж з Вінничини.

Розмову вела доцент кафедри анатомії,
гістології і патоморфології тварин ім. акад. В.Г. Касьяненка
Стегней Жанна Георгіївна