Коми, двокрапки і тире у диктанті без оцінок
Ось уже 27 років поспіль у День української писемності та мови в Україні відбувається цікава метаморфоза: професори, доценти, вчителі, журналісти, державні службовці й навіть ті, хто давно забув, як виглядає шкільний диктант, добровільно сідають за парти. Вони пишуть радіодиктант національної єдності. І раптом з'ясовується, що кома може викликати більше сумнівів, ніж складне професійне рішення, а правопис окремих слів — неабияк випробувати впевненість у власних знаннях.
Радіодиктант національної єдності — традиція, яка щороку збирає людей різного віку, професій і переконань, причому знову наголошую: збирає добровільно, адже не так часто дорослі, освічені й цілком успішні люди з власної волі сідають писати диктант, знаючи, що неодмінно знайдеться якесь підступне слово чи розділовий знак, здатний похитнути їхню впевненість у власній грамотності.
Ось і вчора в НУБіП України писали диктант. Викладачі знову відчули себе студентами, студенти намагалися пригадати всі тонкощі українського правопису, а головним авторитетом для всіх без винятку став голос із радіоефіру.
Цьогорічний диктант мав назву «Лист, який не закінчується». Його автор — молодий український письменник, ветеран російсько-української війни Артур Дронь. І вже сама назва налаштовувала на щось значно глибше, ніж звичайна перевірка орфографічної пильності, адже лист — це завжди розмова. Розмова і з тим, хто далеко, і з тим, кому ми так і не встигли сказати найважливішого, і навіть із самим собою.
Особливістю цьогорічного радіодиктанту стало й те, що вперше за всю його історію читали вдвох: вчитель української мови та літератури Артур Пройдаков і співачка, волонтерка та громадська діячка Даша Астаф'єва. Це було цікаво.
https://www.facebook.com/reel/3393098314230374?locale=uk_UA
Долучилася до написання диктанту і кафедра культурології. Поглядаючи у бік сплячого маленького синочка, писала доктор філософії керівник студії академічного, естрадного і джазового співу Влада Чайка, перевіряти себе встигала (цього разу) художній керівник Центру творчої самореалізації особистості режисер народного театру «Березіль» Наталія Тітенко.
З ентузіазмом писали радіодиктант національної єдності майбутні агрономи - студенти першого курсу агробіологічного факультету (10, 11 та 12 групи), які опановують дисципліну «Українська мова за професійним спрямуванням» під керівництвом кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри культурології Ярини Пузиренко. Як і щороку, долучилася до написання диктанту і Вікторія Єсіп – багаторічна учасниця народної художньої студії «Голосіївська палітра», нині – магістрантка факультету інформаційних технологій.
А потім надійшло ще одне приємне повідомлення:
Тож цей диктант – те, що об'єднує значно більше, ніж спільна справа, бо дає відчуття належності до одного народу, однієї культури, однієї великої української родини. Пишучи його, розумієш: національна єдність починається не з однаково написаних слів, а зі спільного розуміння того, ким ми є.