Голокост - загальнолюдська трагедія

Щороку 27 січня світ відзначає День пам’яті жертв Голокосту. Цю дату встановила Генеральна асамблея ООН у 2005 році. Вона пов’язана зі звільненням у 1945 році в’язнів концтабору Аушвіц військами 60-ї армії Першого Українського фронту біля польського Освенцима. Саме звільнення Аушвіца - одного з найстрашніших символів нацистських злочинів - стало знаком припинення Голокосту.
У цей знаменний день Український центр вивчення історії Голокосту організував ХIX Круглий стіл: «Українське суспільство і пам’ять про Голокост: виклики у часи війни». Захід був присвячений пам’яті про Голокост і тому, як українське суспільство осмислює цю трагедію сьогодні, в умовах війни.

У роботі круглого столу активну участь взяли студенти 3 курсу 2 групи гуманітарно-педагогічного факультету спеціальності «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії». Майбутні дипломати виявили ініціативу та зацікавленість в обговоренні історичного контексту та міфів про трагедію, що досі панують в Україні.
З вітальною промовою до учасників звернувся Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій ПОДОЛЬСЬКИЙ. Голокост - один із найтемніших періодів в історії людства, а також спікер закцентував, що ненависть, расизм і антисемітизм досі не зникли, а навіть посилюються в сучасному світі.

Пан Анатолій наголосив, що дуже довгий час історія Голокосту на території України була маловідома в широкому контексті, тому що Радянський Союз був антисемітською країною та системно на державному рівні переслідував євреїв і, зокрема, замовчував історію Голокосту, тому найбільша проблема якраз в тому, що мало людей знають про трагедію, її масштаби. Саме необізнаність є однією з найбільших проблем пам’яті. Її підсилює небезпечний міф, нав’язаний тоталітарною комуністичною пропагандою, нібито трагедія Голокосту - "чужа", не пов’язана з українцями.
Він зауважив, що Україна зазнала величезних втрат - близько 1,5 мільйона євреїв були знищені на її території. Водночас українці проявляли масовий опір і рятували тисячі життів. Масові вбивства й гетто існували всюди, де мешкали єврейські громади - від Маріуполя, Харкова й Одеси до Києва, Вінниці та сотень менших міст і селищ. Євреї жили практично по всій території України. Для нацистів убивство євреїв, ромів і політичних противників було поставлене на "технологічний" потік - подібно до того, як сьогодні російський режим переслідує українців.
Пан Анатолій відзначив, що круглий стіл спочатку мав переважно науково-освітній характер, але після 2022 року акценти змістилися — тема пам’яті стала тісно пов’язаною з війною та сучасними викликами. Тому пам’ять сьогодні є формою стійкості у боротьбі за гідність, єдність і право жити у власній державі.
Учасники заходу обговорювали важливість дослідження Бабиного Яру, міжнародний досвід збереження пам’яті, зокрема польський, а також проблему постправди, коли про трагедії знають, але не завжди їх глибоко осмислюють.

Окремо говорили про індивідуальні історії звичайних людей, які пережили Голокост. Саме ці особисті свідчення допомагають краще зрозуміти масштаб трагедії. Також відзначили участь України в проєкті «Камені спотикання», як важливий крок у вшануванні пам’яті жертв нацизму та збереженні історичної правди.
Пам’ять про Голокост слугує важливим нагадуванням про стійкість для спільнот, які переживають сучасні злочини та агресію. Вона показує, що навіть у найскладніших умовах не можна здаватися.
Голокост - страшна трагедія для України та всього світу, про яку нам важливо завжди пам'ятати!