«Душа поета – вічна таїна» ( народний артист України Вадим Крищенко в гостях у студентів )

     Вадим Дмитрович Крищенко - народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, заслужений працівник культури, кавалер багатьох державних нагород, повний кавалер ордена «За заслуги», найвищої київської відзнаки «Знак Пошани», найвищих церковних нагород — ордена Андрія Первозваного та ордена Святого Володимира, найвищої відзнаки громадських організацій - Лицар Вітчизни… Це далеко неповний перелік заслуг людини, яка при житті стала легендою української поезії та музики. Сьогодні Вадим Дмитрович завітав до студентів-другокурсників спеціальності «Професійна освіта», де вони провели бліц-знайомство із новою збіркою поета «Діждатися весни».       Представити поета коротко дуже важко, тому Вадим Дмитрович зробив це сам:    Я - українець. Критися не стану – Умію, можу, все зроблю зі смаком. Я хочу бути признаним і знаним Не менше від француза чи поляка…   Я – українець. Кличу на гостину, Прийду вас зустрічати на вокзали. Я дуже хочу, щоб мою країну Не лиш жаліли, але й поважали.   Я- українець. Щирий в дружнім колі, Але скажу сусідським недорікам, Що мій державний синьо-жовтий колір В історію вже вписаний навіки …        Вадим Дмитрович розповів студентам про те, якими доленосними зустрічами його нагороджувала доля, як приходило і приходить натхнення, як у душі і на папері знаходять відголос навколишні події. Так і презентована збірка повинна була б вийти до 87-річного ювілею поета, та у наше життя увірвалася війна… Проте лиха і страждання війни народжують слова, і дуже хочеться, щоб їх почули:    У великім вогні заховалася чорна пітьма, Сіє горе і смерть сатанинська натура рашиста. І маленьке дитя – вже нікого у нього нема… Хто йому поверне перебите снарядом дитинство?..  Скільки хлопців-бійців схоронила ця клята війна, Коли лютий москаль волю нашу хотів перекреслить. Мовлю вам і собі: пам'ятаймо святі імена. Хай ясніють вони на знаменах звитяги і честі…  Перемога прийде, не здолає нас путінська тать. Перемога, яка не дала ниць упасти свободі. Україна моя підніметься , щоб гордо постать, Як новий Прометей, перед очі країн та народів.         Дівчата і хлопці слухали, затамувавши подих. Слухали і щиро переймалися почутим. А коли дізналися, що презентована збірка вже 54-а у доробку знаного гостя, а більшість українських пісень, які вони знають і чують на телебаченні і радіо (а їх понад 1000!), належать перу Вадима Дмитровича, в їхніх очах загорілися і здивування, і   захоплення, і повага. Вадим Дмитрович же, розуміючи, що перед ним – зовсім молоді люди, продовжував. Цього разу – про вічне почуття:   Любов і чорне малювала білим І випрямляла наших доль криву, А ми на клич, на поклик серця бігли, Щоб із розгону впасти у траву.  Судів і пересудів нам не треба… Не знають очі заздрісні та злі, Що і земля стає в любові небом, А небо робиться волошками землі…         Наприкінці зустрічі В.Д. Крищенко закликав молодь любити і розуміти поезію, бо в ній – справжня душа, і щоб зрозуміти її, потрібен час і віра:   Душа поета – в словах привіту, Щоб правда гордо ішла по світу. Душа поета – це сльози щастя. Ви їй повірте – і вам воздасться…       Так, це була лише бліц-презентація. Ми ж сподіваємося, що незабаром зможемо презентувати збірку Вадима Крищенка «Діждатися весни» більш широкому колу студентів і працівників нашого університету. А Уляна Гринь (учасниця мистецької студії «7 сходинок» під керівництвом народного артиста України професора кафедри культурології Романа Рудого), яка була присутня на сьогоднішній зустрічі, вже пообіцяла виконати на презентації одну з її улюблених пісень на слова Вадима Крищенка – «Хай щастить вам, люди добрі!»  

Ірина Майданюк, завідувач кафедри культурології