Екскурсія студентів факультету захисту рослин, біотехнологій та екології в музей «Чорнобиль»

В цьому році наша країна відзначила сумну дату – 40 річницю з дня Чорнобильської аварії – трагедії, що має бути уроком про відповідальність за майбутнє. Ми маємо пам’ятати тих, хто в страшні дні квітня-травня 1986 року став на захист людства, тих, хто віддав своє здоров’я і життя.

30 квітня 2026 року студенти факультету захисту рослин, біотехнологій та екології разом із кураторами та керівниками гуртків Євгеном БЕРЕЖНЯКОМ, Ольгою ДМИТРІЄВОЮ та Аліною КУДРЯВИЦЬКОЮ побували на екскурсії у Національному музеї «Чорнобиль». Музей нещодавно був відкритий після ремонту та масштабного оновлення. Тепер це найсучасніша експозиція, що включає документи, фотографії, особисті речі ліквідаторів, карти забруднених територій, мультимедійну залу, оглядову вежу, віртуальну зону, художній та етнографічний класи, коворкінг, відеозалу і, навіть, лабораторію, де відвідувачі можуть навчитись вимірювати радіаційний фон побутових предметів, зрозуміти принцип роботи дозиметра та багато іншого.

Студенти з особливою цікавістю прослухали екскурсію та ознайомились із великою кількістю експонатів (біля 1000). Експозиція складається із двох просторів: історичного та освітнього. Студенти мали змогу доторкнутись до осмислення Чорнобильської катастрофи, як до великої біди нашої країни і в той же час як до свідчення стійкості українців. Експозиція поєднує в собі історію, освіту, культуру, велику кількість інтерактивних експонатів. В музеї є і віртуальна зона, де відвідувачі можуть подивитисьVR-тур зоною відчуження, перенестись до Прип’яті, побачити місця, які сьогодні недоступні або змінені трагедією і часом.

Було дуже цікаво дізнатись про етапи будівництва та експлуатації ЧАЕС до аварії, побачити інтерактивний макет і наочно ознайомитись із роботою станції. Історія міста Чорнобиль, якому було 1000 років та фотографії щасливих людей до аварії викликали біль та смуток. Особливу увагу студентів екскурсовод звернула на причини трагедії, що відбулась на світанку 26 квітня 1986 року, на історії життя ліквідаторів аварії, що отримали радіаційні опіки, гостру променеву хворобу, на їх героїзм і подвиг.

Багато дізнались студенти і про замовчування масштабів трагедії, про першотравневу демонстрацію та велопробіг у Києві, побачили малюсіньку замітку про аварію в газеті Радянська Україна від Ради Міністрів СРСР 29 квітня. Рівень радіації 1 травня в Києві перевищував 400 мкр/год, при допустимих 20.

Цікавою була інформація про ліквідацію наслідків аварії, подробиці будівництва об’єкту «Укриття». Студенти побачили апаратуру, робототехніку, що застосовували для аварійних робіт, дізнались подробиці авіакатастрофи вертольоту, що обробляв дах реактору спеціальним клейким розчином, який зв’язував радіаційний пил. Ознайомились із щоденниками ліквідаторів і їх перепискою із родинами.

Сумні емоції викликали експонати музею, присвячені евакуації населення з 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС та з інших населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення. Нажаль трагедія втрати своїх домівок відгукується нам сьогодні по-особливому. Жахливо було бачити перекреслені червоним назви сел, селищ, міст, які стали не придатними для життя людей. Цих назв неймовірна кількість – в три ряди по периметру великої зали.

Нашим студентам – екологам, захисникам рослин була дуже цікавою інформація про радіаційне ушкодження рослин і тварин, про стан хвойних лісів поряд із ЧАЕС, загибель безхребетних на цій території в перші роки після катастрофи, про відхилення у розвитку і рості живих організмів.

Не могли не вразити студентів картина та вірш до неї «Вирвані з коренем» Лони Стен (США), яка створила стиль поетичного живопису. Замість традиційних тіней і мазків пензлем, вона створює живопис за допомогою слів. Кожний міліметр картини заповнений словами вірша.

Новою загрозою для об’єкту «Укриття» на ЧАЕС є війна, розв’язана росією, окупація ЧАЕС в 2022 році, що супроводжувалась вандалізмом, мародерством, розграбуванням. Це створює додаткові ризики для ядерної та радіаційної безпеки.

Екскурсія виявилась неймовірно пізнавальною і цікавою. Це місце збереження історичної пам’яті, наукового осмислення наслідків катастрофи та нагадування про необхідність відповідального ставлення до ядерної безпеки.