Стати ветеринаром – це глибоке внутрішнє відчуття, що я можу і хочу присвятити цьому життя: інтерв’ю з Вікторієй Журавко

    Журавко Вікторія Олександрівна закінчила загально освітню школу І–ІІІ рівня № 217 м. Києва в 2023 році. Зараз вивчає право на 2 курсі факультету соціології і права Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».

   - Чому вирішили так кардинально змінити напрям своєї освіти? Можливо дитяча мрія?
   - Я вирішила стати ветеринаром не одразу. Спочатку я навіть не думала про цю професію серйозно, хоча завжди любила тварин. Але все змінилося після того, як я ближче познайомилася з ветеринарною сферою.

   - Що стало вирішальним у Вашому виборі?
   - Одним із ключових моментів стало лікування моєї кішки. Тоді я вперше побачила, як ветеринар може не просто лікувати, а й давати надію, допомагати не лише тваринам, а й людям, які за них хвилюються. Саме тоді у мене зародився інтерес до цієї професії.
   Але справжнім поштовхом став досвід спілкування з лікарями клініки КЦ «Ветмедсервіс» на території факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України. Спостерігаючи за роботою, відданістю своїй справі, я зрозуміла, що ветеринарія – це не просто професія, а покликання. Під час спілкування зі студентами, на практиці, у клініці – я бачила людей, які щиро горять своєю справою, постійно розвиваються і підтримують одне одного. Це надихнуло мене ще більше.

   - Яке у Вас склалося враження стосовно роботи лікаря ветеринарної медицини?
   - Ветеринар – це не тільки про лікування, а й про відповідальність, постійне навчання, підтримку, вміння приймати складні рішення.
Стати ветеринаром – це глибоке внутрішнє відчуття, що я можу і хочу присвятити цьому життя. Я усвідомлюю, що буде нелегко, що це професія не про романтику, а про важку працю, відповідальність і навіть складні моральні вибори. Але саме це мене не відштовхує, а навпаки, робить впевненою у своєму рішенні.

   - Щоб Ви сказали наостанок?
   - Я вдячна, що на цьому шляху зустріла людей, які допомогли мені побачити ветеринарію такою, якою вона є насправді. Тож нехай НУБІП України чекає в цьому році на вмотивованого вступника, а я поки продовжу готуватися до вступу і залюбки відвідувати клініку для отримання практичного досвіду.

Інтерв’ю провів доцент кафедри
внутрішніх хвороб тварин Андрій Розумнюк