26 вересня – День машинобудівника України

     Машинобудування як промислове виробництво виникло в ході промислових переворотів в країнах Європи у ХVІІІ ст. Тоді поняття «машина» (від лат. machen – пристрій) означало технічний засіб, робота якого ґрунтується на використанні механічного руху з метою виконання певної роботи або одержання енергії. Перші машини були дуже металомісткими. Їх основним призначенням було замінити важку фізичну працю людини.

     Сьогодні одна з рис технічно розвиненого суспільства це наявність дієздатної промисловості і галузі машинобудування, здатність виробляти різноманітні машини і прилади, знаряддя виробництва та предмети споживання. Машинобудування України займає одну з ключових позицій в економічному секторі країни, воно має свою власну структуру і поділяється на масу окремих галузей. Це металообробка та важке машинобудування, суднобудування і судноремонт, тракторобудування й автомобілебудування, верстатобудування і приладобудування, авіабудування і авіаремонт, а також залізнична галузь, електротехнічна, сільськогосподарська і звичайно ж ракетобудування та підприємства оборонного комплексу.

     Одне з найстаріших виробництв України – сільськогосподарське машинобудування – виникло у ХІХ ст. й завжди було зорієнтоване на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов’язане із зональною спеціалізацією сільського господарства. Сільськогосподарське машинобудування до 1914 р. було провідною галуззю машинобудування, на що впливав попит на машини через брак робочих рук в с.-г. степу, а також наявність сировини (її постачали металеві центри) і палива. В 1912 р. в Україні нараховувалося 138 середніх і великих заводів сільськогосподарського машинобудування, які виробляли близько 40% від всієї продукції машинобудування в Україні і близько 60% всього сільськогосподарського машинобудування Росії; їхня валова продукція – 28,5 млн карб., кількість робітників бл. 17 тис.

     Сільськогосподарське машинобудування зосереджувалося в Харкові, Одесі, Єлисаветграді, а також у Білій Церкві, Олександрівську, Бердянську та інших містах. Їх власниками були переважно закордонні капіталісти. Однак сільськогосподарське машинобудування не покривало попиту країни, і понад 40% техніки завозилося з-за кордону (переважно з Німеччини).

     Після розорення в 1941–1944 рр. сільськогосподарське машинобудування досягнуло в 1948 р. довоєнного рівня і далі швидко зростало, хоч повільніше, ніж в інших частинах СРСР; за 1940–1973 рр. продукція УРСР збільшилася майже в 15 разів, але їх частка зменшилася до 23% продукції СРСР. Натомість асортимент продукції сільськогосподарського машинобудування в Україні збільшувався; наприклад, лише у другій пол. 1960-х рр. створено 133 нових типів машин.

     Найважливіші вироби сільськогосподарських машин (у тис. штук; у дужках % України від СРСР):

 

     Після відновлення незалежності збільшення в сільському машинобудуванні спостерігається у виробництві тракторів, машин для внесення добрив, причепів та напівпричепів сільськогосподарського призначення. За 2003–2007 рр. виробництво тракторів збільшилось на 426 шт. Кількість вироблених сільськогосподарських причепів, напівпричепів збільшилось у 2,6 рази.

     Від 2015 р. урядом започаткована програма підтримки сільськогосподарського машинобудування та агропромисловості, яка передбачає компенсацію вартості техніки у 20% буде діяти у 2017 році для підприємств, які мають ступінь локалізації виробництва 35%, у 2018-му – 45%, у 2019-му – 55%, у 2020-му – 60%.

     В квітні 2019 р. Мінекономрозвитку розширило список учасників державної програми підтримки сільгоспмашинобудування. Відтепер підтримку можуть отримати 163 заводи та 11374 найменувань техніки.

     У 2018 р. завдяки Державній підтримці виробників сільськогосподарської техніки було додатково створено 5 тис. робочих місць. У 2018 р. українські аграрії купили 17182 одиниць української сільгосптехніки на суму 4,4 млрд гривень завдяки цій програмі. А ще на 38% зросла кількість машинобудівних підприємств, які виробляють техніку і обладнання для АПК, при чому 1/3 усієї української техніки і обладнання купується у рамках запровадженої урядом Програми державної підтримки.

     В Україні збудовано великі спеціалізовані підприємства для виготовлення землеобробних машин (плугів, культиваторів), сівалок, комбайнів, навантажувачів, причепів, обладнання для кормовиробництва і тваринництва.

     Розміщення тракторобудування орієнтується в основному на споживача, і представлено воно 20 підприємствами. Найбільшим центром є Харків, де збудовані заводи тракторний, моторобудівний, тракторних самохідних шасі, а також заводи Лазова та Дергачі в Харківській області, де виробляють деталі і вузли для харківських тракторів. Тракторобудування розвинуте також у Дніпрі (колісні трактори), Вінниці (тракторні агрегати), Мелітополі і Кропивницькому (тракторні гідроагрегати). Підприємства для виробництва деталей і запасних частин для тракторів розташовані у Кременчуці, Києві, Сімферополі, Одесі, Луганську, Білій Церкві. Один з основних заводів в Україні, що виробляє сепаратори для очищення та калібрування зерна, є луганський завод ТОВ «НВФ «Аеромех».

 

     У День машинобудівника побажаємо всім працівникам галузі розвитку та інвестицій, щоб наступний автомобіль/комбайн, про який заговорить планета, вийшов з українського конвеєра.