Чи є життя у гуртожитках під час карантину
Уже рік ми вчимося жити поряд з постійною небезпекою – підступним вірусом. В університеті серед інших завдань особлива увага приділяється безпеці проживання студентів у гуртожитках із дотриманням вимог відповідних законів, постанов та рекомендацій.
Упродовж цього року українці вже адаптувалися до вимушених, незвичних і для багатьох незручних карантинних реалій. З одного боку, ізолювавшись, усі обмежили спілкування, з іншого, отримали чудову нагоду побути наодинці з сім’єю, прочитати книгу, яка давно лежала в очікуванні, зрештою, прибити поличку чи спробувати спекти торт, рецепт якого колись зберегли. Найважче сповільнити та стишити звичний уклад життя одній із найактивніших частин населення – студентству. Такий домашній ритм для усіх, ще й у весняний час – випробування. Не говорячи про молодь… Проте доводиться прийняти ситуацію в обмін на безпеку та здоров’я: своє, батьків, рідних, близьких та всіх інших.
Навіть після карантинного року, виходячи у магазин, важко звикнути до іноді безлюдних вулиць, cпорожнілих дитячих майданчиків. Деякі місця завжди асоціюються з рухом, великою кількістю людей тощо. А особливо – студентські гуртожитки. Саме тут звикло перебувало значно більше людей, бо ж тут мешкають студенти з різних куточків України і навіть з-за її кордонів. Очевидно, що після оголошення карантину гуртожитки спорожніли, але це не означає, що вони стали безлюдними – вони «живуть». Тож ми вирішили проінспектувати студентські гуртожитки й дізнатися про особливості їх карантинного життя.
Сергій Стецюк, директор студентського містечка – розповідає як на початку квітня 2020-го становище було дуже напруженим: близько 6,5 тис. мешканців гуртожитків ще тільки вчилися існувати в умовах загострення епідемічної ситуації, через введення транспортних обмежень на роботу не могли дістатися працівники з передмістя, а потім і кияни. Через рік ситуація повторилася, ми знову працюємо у посиленому карантині. Та попри вимушені обмеження, адміністрація університету й студмістечка адекватно зреагувала на зовнішні виклики і продовжує ефективно забезпечувати життєдіяльність гуртожитків – їх утримання, обслуговування, експлуатацію на належному рівні, комфорт і безпеку мешканців. Поселення студентів проводилося у суворій відповідності до вимог головного санітарного лікаря України із забезпеченням можливості для дотримання соціальної дистанції й самоізоляції.
Попри запровадження карантину, дотримуючись рекомендацій Міністерства освіти та науки, з гуртожитків НУБіП України, а їх налічується 11, студентів не виселяли. Молодь і персонал проінформовані про заходи безпеки у зв’язку з поширенням COVID-19. Є облаштовні місця для ізоляції студентів із симптомами гострих респіраторних захворювань.
«У гуртожитках вишу посилено пропускний режим, стороннім особам – вхід в гуртожиток під час карантину – суворо заборонено. Для вчасного виявлення будь-яких ознак захворювання при вході в приміщення гуртожитків кожному відвідувачу та при прийманні зміни – кожному працівнику, щоразу, здійснюється температурний скринінг безконтактним методом. Понад усе дбаємо про здоров’я та безпеку наших студентів, тому дотримуємось усіх встановлених санітарних норм й інших рекомендацій, запроваджених на період карантину. Систематично обробляємо приміщення, коридори, ручки дверей засобами дезінфекції. Чергові у гуртожитках працюють у масках, а також використовують антисептик. На даний час в гуртожитках проживає близько півтори тисячі студентів, студенти іноземці та співробітники » – говорить Сергій Васильович.
Щоб дізнатися більше про життя гуртожитків, вирішили поспілкуватися з тими, хто перебуває безпосередньо «на місцях». Для «інспектування» обрали гуртожиток № 6, що на вулиці Ломоносова, 65 та гуртожиток № 3, що на вулиці Блакитного, 4. Завідувач гуртожитку № 6 Тетяна Фещенко розповіла, що під час карантину тут мешкає близко 60 співробітників разом з членами сімей, 190 студентів, зараз вони навчаються дистанційно і більшість тимчасово виїхали додому. Частина студентів працює по спеціальності, є діти-сироти, діти позбавлені батьківського піклування або переселені з окупованих територій тому всі вони вимушено залишились у Києві. Ми щоденно ведемо моніторинг проживаючих, знаємо чим займаються студенти та де працюють. Допоки студентів менше, час не гаємо – розпочали поточні ремонтні роботи в гуртожитку і підготовку кімнат для студентів нового набору. Стосовно санітарних норм і рекомендацій про необхідну дезінфекцію, то, за словами Тетяни Олегівни, їх у 6-му гуртожитку дотримуються: «Дезінфікуємо приміщення, прибираємо та робимо все, що в наших силах, щоб убезпечити студентів, також дбаємо й про чистоту прилеглої до гуртожитку території».
«Чекаємо Великодня і, звичайно ж, закінчення карантину», – з посмішкою підсумовують студенти які мешкають у гуртожитку № 3. Адже всі з нетерпінням очікують, що невдовзі карантин закінчиться і зможуть без загрози для здоров’я повернутися до звичного життя. А поки є час зосередитися на навчанні, роботі, саморозвитку, використовуємо цей шанс», – зауважила студентка факультету захисту рослин, біотехнологій та екології Наталія Маєвська, що займається у читальному залі гуртожитку № 3.
Карантинні обмеження та нововведення відчутні на житті гуртожитку. Перш за все тим, що зменшилася кількість студентів, щодо вечірніх посиденьок, то від них теж студентам довелося відмовитися. Сходові клітки та підвіконня навпроти них – улюблені місця любителів довгих телефонних розмов – також безлюдні. Студенти розповідають, що контактують з сусідами по блоку чи коридору, але зараз усі намагаються захистити себе, тож на чаювання ніхто ні до кого не ходить. Намагаємося підтримувати одне одного в межах своїх кількох стін, але дотримуємось встановленої дистанції. У кухнях, читальних залах та в цілому поза межами кімнати перебуваємо виключно у захисних масках.
Завдяки керівництву університету біля гуртожитків провели реконструкцію спортивних площадок, тепер це нові можливості для занять спортом, підтримки здорового способу життя та забезпечення необхідного фізичного розвитку студентів. Відзначимо, що футбольне поле із штучним покриттям не пустує у час карантину та дистанційного навчання. З перших весняних сонячних днів кожного дня студенти ближніх гуртожитків діляться на команди та грають у футбол. Це гарний спосіб відволіктися від гаджетів і соціальних мереж, відпочити від навчання та розімяти тіло.
Життя в студентському містечку в умовах пандемії продовжується, хоч і дещо в незвичному для нас руслі, але з урахуванням усіх необхідних вимог під час карантину. І найголовніше: в наших гуртожитках забезпечується щоденний контроль стану самопочуття мешканців і підтримується постійний зв'язок з оперативним штабом університету та оздоровчим центром НУБіП України.
Всі налаштовані оптимістично, зберігають надію, що пандемія коронавірусу не прогресуватиме й українці отримають змогу, зокрема й студенти та викладачі НУБіП України, у доброму здоров’ї повернутися до звичних умов праці та навчання. Тож сподіваємося, що невдовзі спорожнілі вулиці знову наповняться гамором, а незвиклі до тиші стіни гуртожитків будуть відлунювати голосами студентів, які готуються до іспитів-заліків, піснями під гітару, телефонними розмовами та студентським сміхом.
Мирослава Терлецька,
провідний фахівець студентського містечка
