Вклад професора Чирвінського Миколи Петровича та його видатних нащадків у розвиток науки та скотарства

     Чирвінський Микола Петрович (10.05.1848 – 05.01.1920) – один із фундаторів зоотехнічної науки, професор Петровської землеробної і лісової академії (нині сільськогосподарська академія ім. К.А. Тимірязєва) (1882-1894) і Київського політехнічного інституту (1898-1919). Народився у м. Чернігові. Навчався у Санкт-Петербургському землеробному інституті (1868-1872).

     У Петровській землеробній і лісовій академії організував кафедру зоотехнії та курс загального тваринництва, ініціював відкриття кафедри годівлі с.-г. тварин, надаючи годівлі вирішальну роль у вдосконаленні тварин. Знаковою подією наукової діяльності вченого у Москві стала участь у експедиції академіка О.Ф. Міддендорфа у 1883-1884 рр. Це було перше масштабне обстеження тваринництва Архангельської, Вологодської, Володимирської, Воронезької, В’ятської, Казанської, Костромської, Новгородської, Пермської, Чернігівської губерній Росії. Його результати у свій час передала через кандидата біологічних наук Романова Л.М. на кафедру технологій виробництва молока та м'яса внучка Миколи Петровича Чирвінська Марина Володимирівна у двох альбомах.

     Обстеження дало змогу з’ясувати стан вітчизняного тваринництва, розкрити деякі закономірності впливу годівлі на ріст і розвиток худоби, виявило всі недоліки (слабка кормова база, незадовільні умови годівлі та утримання худоби) стану скотарства того часу, низьку продуктивність і породність корів (у той час їх називали «тасканки» і «горемычные») (рис. 4-17). У результаті спільної роботи з відомим ученим М.П. Чирвінський дійшов висновку, що для поліпшення стану вітчизняного тваринництва важливо створити відповідні умови годівлі, а не завозити іноземну худобу та схрещувати її із місцевою.

     У серпні 1888 р. за рекомендацією К.А. Тімірязєва, вченого запросили до щойно відкритого Київського політехнічного інституту (КПІ). У його складі функціонувало агрономічне відділення, від якого веде свою історію нинішній НУБіП України. Його призначають на 2 роки в.о. декана агрономічного відділення, водночас обирають секретарем Ученої Ради інституту. Після відкриття КПІ почала працювати кафедра загальної зоотехнії, від якої веде свою історію факультет тваринництва та водних біоресурсів НУБіП України і існуючі при ньому кафедри. На посаду її завідувача одночасно запросили М.П. Чирвінського. У серпні 1900 р. його затверджують деканом с.-г. відділення на 4 роки, а у вересні в 1905 р. – першим виборним ректором.
     У березні 1911 р. Міністерство торгівлі і промисловості затвердило рішення КПІ щодо присвоєння М.П. Чирвінському заслуженого професора. У 1916 р. він пішов у відставку і в 1917-1918 роках займався переважно науково-дослідною роботою. Йому було замало експериментувати на с.-г. відділенні КПІ. Тому за свої збереження купляє хутір поблизу містечка Городня на Чернігівщині. Там Микола Петрович створив зразкову лабораторію, двір для великої рогатої худоби, вівчарню, свинарню.
     Протягом Київського періоду Микола Чирвінський вивчив розвиток і ріст кістяку під впливом різних умов годівлі, дослідив остогенез у другій половині ембріонального і в постембріональному періоді. Він розробив порівняльні таблиці росту, зміни пропорцій тіла та кісток. Вчений сформулював положення, що «…за неналежної годівлі найбільше відстають у рості ті частини скелету, які мають найбільший коефіцієнт збільшення ваги для цього періоду». Це положення ввійшло у зоотехнію, як закон М.П. Чирвінського. Дослідження вченого поклали початок науковому вивченню проблеми компенсації недорозвитку тварин. Він довів, що недостатня годівля позначається на рості не лише у ранньому віці, а й в наступні періоди і вже ніколи не компенсується. Виявлені закономірності росту основних тканин тіла худоби зараз дають змогу проводити диференційовану годівлю тварин за урахування швидкості росту м'язової та жирової тканин і кісток.
     М.П. Чирвінського слід вважати одним із засновників зоотехнічної науки. Лише завдячуючи його дослідженням тваринного світу і сформувалася галузь народного господарства тваринництво. Він вперше запропонував методику проведення досліджень щодо росту і розвитку тварин та обміну речовин і змін їхнього тіла із віком. У своїх працях уперше в світовій зоотехнії розробив вчення про формування тварин в онтогенезі під впливом умов зовнішнього середовища, що до тепер не втратило свого значення. Основні результати досліджень він сформулював так: інтенсивна годівля тварин прискорює формування їх окремих тканин і органів; різний режим харчування в молодому віці впливає на будову внутрішніх органів травлення.
     М.П. Чирвінський один із перших дійшов висновку, що мінливість тварин необхідно вивчати під впливом умов середовища. Це дало змогу вирішувати проблеми управління їхнім індивідуальним розвитком. Він детально розібрав питання щодо залежності індивідуального розвитку тварин від умов годівлі, клімату, управ і неуправ органів і інших факторів, показав можливість поліпшення тварин, вітчизняних порід хорошою їх годівлею у молодому віці. Микола Петрович першим розробив підручник "Загальне тваринництво", яке видалося настільки вдалим, що витримало декілька видань і понад 30 років було основним посібником для студентів вищих та середніх с.-г. закладів. У ньому він виділив три основні складові зоотехнії: вчення про годівлю; вчення про розведення тварин або про мистецтво скотарства; зоогігієна.
     У наш час ідеї М.П. Чирвінського у Національному університеті біоресурсів і природокористування України розвивають наукові колективи 8 кафедр факультету тваринництва та водних біоресурсів: «Годівлі тварин та технології кормів імені Павла Дмитровича Пшеничного», «Генетики, розведення та біотехнології тварин», «Технологій виробництва молока та м’яса», «Технологій у птахівництві, свинарстві та вівчарстві», «Конярства та бджільництва», «Аквакультури», «Біології тварин», «Гідробіології та іхтіології».

    Факультет очолює від 2014 р. декан – доцент, кандидат с.-г. наук В.М. Кондратюк. На факультеті навчається близько 1000 студентів, працює 69 викладачів, із них два академіки та три член-кореспонденти НААН України, 19 докторів наук та 40 кандидатів наук. Колектив факультету поліпшує матеріально-технічну базу, покращує підготовку спеціалістів для сільського господарства, співпрацює із багатьма зарубіжними аграрними університетами. Вчені факультету вносять суттєвий внесок у збільшення виробництва продукції тваринництва в державі та поліпшення її якості.

     Микола Петрович Чирвінський – основоположник вчення про онтогенез тварин. Від проведених ним робіт пройшло понад 100 років, багатих новими досягненнями в області росту і розвитку тварин. Мета їх пов'язана із вирішенням практичних задач – сприяти збільшенню від них виробництва харчового білку і енергії. Ця задача є актуальною для тваринництва України. Проведені ним досліди лягли в основу годівлі тварин, не втратили актуальності і до сьогоднішнього часу. Завдячуючи його вченню світ навчився годувати і виводити високопродуктивну велику рогату худобу (рис. 18,19) та вміло виробляти від неї молоко і яловичину.

     М.П. Чирвінський мав двох синів Петра Миколайовича (07.02.1880-21.06.1955) та Володимира Миколайовича (15.09.1883-28.02.1943). Жоден із них не успадкував уподобань свого батька.
     Чирвінський Петро Миколайович народився у Петровсько-Розумовському Московської губернії (сучасна Москва), закінчив у 1902 р. Київський університет ім. Св. Володимира. Геолог, мінеролог і петрограф. Доктор геолого-мінералогічних наук (1919), професор (від 1909 р.). Декан гірського факультету (1921-1928) Донського політехнічного інституту в Новочеркаську. Завідувач кафедрою петрографії Молотовського державного університету ім. О.М. Горького у Пермі (1943-1953).
     Вперше визначив хімічний, мінеральний та атомний склад гранітів й інших магматичних порід земної кулі в цілому та метеоритів, встановив закони їхньої кристалізації. Він вивчав мінерали України, зокрема Криму і Донбасу, обчислив середній хімічний склад земної кулі. Праці П.М. Чирвінського стосуються мінералогії, петрографії, кристалографії, геохімії, гідрології. На його честь названо гору в Красноярському краї та описаний ним мінерал (Чирвинськіт). У 2012 р. відзначений Ломоносівською премією за твір про мінералогічний і хімічний склад гранітів і грейзерів. Відкрив два закони: перший – до космічної і земної матерії примінимий закон Авогадо (для газів); другий – земні і гірські породи і метеорити – наслідки закономірної диференціації застиглої магми. Ним відкрите поєднання Fe2Ni. У 1945 р. його обрали дійсним членом АН СССР. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 рр.». Автор кількох підручників із геології.

    Чирвінський Володимир Миколайович у 1907 р. закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету Св. Володимира. У 1911-1916 рр. приват-доцент Київського університету, викладач мінералогії і геології Київського політехнічного інституту. Від 1916 до 1942 р. професор КПІ на кафедрі мінералогії і геології. У 1938 році Володимиру Миколайовичу присудили вчену ступінь доктора геологічних наук за врахування досвіду його роботи, наукових публікацій, відгуків ведучих спеціалістів. Очолював кафедру геології Київського університету в 1938-1940 р. У 1940-1941 р. старший науковий співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР. Автор понад 100 наукових праць, присвячених мінералогії, петрографії, вивченню гірських порід та корисних копалин України, зокрема бурого вугілля, у т.ч. монографій «Фосфорити України» (- К.: 1918), «Головні корисні копалини України у зв'язку з її геологічним минулим» (- К.: 1919), «Материалы к познанию буроугольных месторождений УССР» (- К.: 1939).

     Чирвінська Марина Володимирівна (1912-1994) закінчила у 1935 р. Геолого розвідувальний інститут. У 1936-1937 р. викладала у Київському політехнічному інституті кристалографію і кристалооптику і почала працювати в українському геологічному управлінні. Видатний вчений геофізик. Кандидат геолого-мінералогічних наук, головний геолог тресту «Укргеофізрозвідка». У 1966 р. М.В. Чирвінській присвоєно звання Героя соціалістичної праці. 21 грудня 1971 р. Комітет з державних премій України в галузі науки і техніки нагородив її Державною премією за роботу «Обгрунтування пошуків та відкриття нафтових і газових родовищ на великих глибинах у Дніпровсько-Донецькій западині та Передкарпатському прогині». Її науково-прикладний вклад полягає у пізнанні регіональної тектоніки (структури земної кори, гіпсометрії фундамента, особливостей будови осадкового чохла), пошуках і підготовці до глибокого буріння на нафту і газ. Нею побудована, безперервно доповнена і удосконалена серія різномасштабних схем і карт на основі яких здійснювали районування нафтогазових районів, що сприяло виявленню родовищ нафти і газу.

     Чернігівщина дала світовій науці вагому родину-династію Чирвінських, численні праці яких із зоотехнії, геології, петрографії, метеоритики і суміжних з ними наук є великим науковим вкладом у розвиток науки. Рід науковців Чирвінських має чимало досягнень перед Україною і цілком заслуговує на гідне ушанування свого імені.

А. Угнівенко,
завідувач кафедрою технологій
виробництва молока та м’яса