Станіслав Ніколаєнко: кожен мусить молотити свою копу, і тільки так ми матимемо хороший спільний ужинок

     НУБіП України вступає в новий календарний рік своєї новітньої історії. Якими були крайні на сьогодні дванадцять місяців його хронік? І що можна очікувати – у вже цьогорічні дванадцять місяців? Про це наша розмова з ректором університету Станіславом Ніколаєнком.

• Станіславе Миколайовичу, промайнули новорічні та Різдвяні свята. Що б Ви хотіли сказати, побажати колегам-педагогам та студентам університету?

     — Найголовніше – здоров’я. І, звісно, миру та врегулювання конфлікту на сході України, повернення всіх загарбаних Росією територій, процвітання країни та нашої alma mater. А наступний рік – і календарний, і навчальний – зустріти без втрат, хай ця глобальна пандемія йде в небуття.
     Мені дуже хотілося б побачити всіх на живу, обмінятися думками, порадитись про подальші кроки, оцінити ситуацію, подякувати за добру роботу, а можливо, щось і гостро сказати про недоліки нашого розвою. Та виходить на практиці все дещо по-іншому.
     Ведучи мову про минулий рік, зауважу, ми добре розпочали 2020 рік, мали непоганий бюджет, зміцнились кадрово, вчені наростили потенціал, наші студенти теж демонстрували високі результати. Дещо зросла мотивація молоді до навчання, міцніли міжнародні зв’язки. За оцінками МОН, застосування нового формульного розподілу коштів НУБіП увійшов до числа кращих університетів України. Планувалось багато змін, новацій, планів було «громадьё».
     Та настав «чорний четвер» – 12 березня, який приніс жорсткий карантин. Небачена до цього пандемія перекреслила всі наші плани, особливо в міжнародному вимірі радикально скоригували все наше життя. Наочно постала загроза зупинки, руйнування університетського життя, втрати всіх надбань, зменшення контингенту, порушення фінансової стійкості. Тож, діючи в умовах кризи, нам довелось виковувати свій меч потреб на ковадлі необхідності.

• Які основні підсумки «пандемійного» 2020 року? Яким він був? І взагалі, що вдалося, а що ні?

     — Реально оцінивши всі загрози ректорат, вчена рада, зрештою, і більшість науково-педагогічного колективу розпочали серйозну перебудову, реальне оновлення наукового, навчального процесу, забезпечення господарського, фінансово-економічного супроводу в умовах пандемії.
     Ми створили оперативний штаб та групу контролю за розповсюдженням коронавірусу, намагалися своєчасно реагувати на всі його прояви, забезпечили колектив дезінфікуючими засобами і масками, придбали знезаражуючі лампи, організували санітарний обробіток гуртожитків, навчальних корпусів. Створивши систему соціальної підтримки всіх працівників, за рік надали більше 610 тисяч гривень матеріальної допомоги колегам, які хворіли. Благодійний фонд «Голосіївська ініціатива 2020» теж спрямував на ці цілі більше 111 тисяч гривень. Активно допомагали хворим і профспілкові організації.
     Ректоратом університету, науковцями і співробітниками Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК, оздоровчим центром було організоване безкоштовне ІФА-тестування викладачів, працівників, студентів, які мали підозру на захворювання а covid-19 або ж були в числі контактних осіб. Зазначу, що якби такі тести проводилися в лікувальних закладах чи лабораторіях, вони вартували б близько пів мільйона гривень.
     Проте за рік більше 320 наших колег, студентів перехворіли, з них більше 80% мали підтверджений аналіз на covid-19. На жаль, двоє співробітників померли від цієї хвороби, царство їм небесне.
     Озираючись назад, скажу, що реальне життя в цілому підтвердило далекоглядність курсу ректорату на запровадження дистанційного навчання, створення сучасних електронних ресурсів. Нагадаю, що ще чотири роки назад було прийнято рішення про початок цієї роботи, яку ми мусили завершити до 1 листопада 2019 року. В цілому завдання було вирішено, хоч не так якісно і не всіма кафедрами й факультетами, ННІ, як хотілося, але проблема з дистанційним навчанням не захопила нас зненацька, як це сталося з багатьма грандами університетської освіти.
     Така послідовна і далекоглядна політика дозволила синхронно з введенням карантину розпочати дистанційне навчання, до якого в березні долучились більше 87 % студентів. Вже з другого-третього тижня карантину ситуація остаточно вирівнялась, і університет увійшов у стабільний робочий режим. Ми вперше зуміли дистанційно організувати прийом заліків і іспитів, модульний контроль, захист дипломних бакалаврських робіт.
     Нам вдалося спільно з нашими партнерами ефективно залучити до проведення онлайн-занять платформи Elearn, Cisco Webex, Zoom, Google Hangouts Meet, Microsoft Skype for Business та Teams. І сьогодні лише через Webex ми маємо 900 аккаунтів без обмежень в часі, до кожного з яких одночасно може під єднатися до 750 студентів.
     Відзначу конструктивну роль в цих процесах колективу факультету інформаційних технологій, зокрема декана Олени Глазунової, її колег Максима Мокрієва, Андрія Блозви, Ірини Хлястікової та інших, керівництва навчального відділу – Віктора Шевчука, Оксани Зазимко, проректора з навчальної і виховної роботи Сергія Кваші.

• І що все в нас так добре з дистанційкою?

     — Ні, не все добре. Підводить техніка, нестабільний інтернет і т.і. До третини студентів не можуть знайти себе в дистанційному навчанні. Це важко, незвично. А за багатьма спеціальностями таке навчання практично є неможливим… Не випадково за рік 796 студентів було відраховано з університету. Над цим працюємо.

• І поруч з цим потрібно було подбати і про забезпечення готовності до вступної кампанії – 2020, навчання вже нового студентського поповнення (знову ж таки, в умовах пандемії)…

     — Вступна кампанія 2020 року стала справжнім випробуванням для всього колективу, ректорату. Ми чекали її і побоювалися. Розбалансоване навчання в школах і коледжах, складнощі із складанням ЗНО, острах батьків за здоров’я дітей, великі фінансові, матеріальні негаразди боляче віддзеркалилися на вступній кампанії літа 2020 року. Але мушу визнати, що, попри труднощі, приймальна комісія, колективи більшості факультетів та ННІ, кафедр провели її напрочуд організовано. Попри всі загрози і побоювання, вдалося не тільки виконати держзамовлення, але й збільшити число зарахованих. Хочу тут відзначити самовіддану роботу колег Ігоря Ібатулліна, Лариси Коропець, Сергія Ковалевського, Василя Шинкарука, Анатолія Остапчука, Анатолія Діброви, Тараса Євсюкова та інших, гарні результати колективів Боярського, Немішаївського, Рівненського фахових коледжів (Сергій Кропивко, Володимир Альохін, Ярослав Корсун).
      Попри всі труднощі в цьому році на перший курс бакалаврату та магістратури ми зарахували 5778 студентів, що на 134 більше, ніж минулого року! Характерно, що вже другий рік поспіль число контрактників перевищує число бюджетників. Стабільним є показник агробіологічних спеціальностей серед першокурсників. Тож побоювання декого про те, що університет втрачає свій стратегічний агробіологічний напрямок, виявилися безпідставними.
     Більше двох третин абітурієнтів є представниками профільних професій. Проте помітно, що останнім часом зменшується число абітурієнтів із коледжів – як результат введення обов’язкового ЗНО із української мови та математики, інших предметів, що певним чином руйнує ступеневу підготовку, примушує нас повертатися до трирічного навчання випускників коледжів. Ми не повинні на це дивитися спокійно: це велика загроза! Тому мусимо всі на порядок краще працювати із школами, коледжами, щоб не втратити контингент.
     Також серйозний удар по магістратурі завдали недолугі спроби МОН у минулі роки перебрати на себе функції організації вступної кампанії до неї, що реально позбавляє автономного права заклади вищої освіти на відбір, пошук свого студента. Такий підхід не застосовується в жодній з країн світу! Я про це говорив в центральних ЗМІ, на державних заходах. Запровадження ЄВІ, вступних кваліфікаційних іспитів у юристів призвело до втрати в університеті більше 400 магістрів, особливо заочників. Проте завдяки конструктивній позиції ректорату, Асоціації «Агроосвіта» нам вдалося спокійно домовитись із новим керівництвом МОН і приблизити на два місяці перескладання іспитів із ЄВІ, що дозволило майже 200 студентам своєчасно продовжити навчання. Зазначу, що нове керівництво МОН є більш кваліфікованим, ніж попереднє.
     Взагалі, останні роки запам’яталися спробами влади під розмови про демократію позбавити університети автономії. Про це я говорив у попередній статті, присвяченій якості вищої освіти.

• Як університет підготувався до нинішнього навчального року?

     — За рік було відремонтовано 12 аудиторій і 12 лабораторій. Біля 300 кімнат у гуртожитках було підготовлено для першокурсників. За останній час ми відремонтували майже 1000 кімнат в гуртожитках та укомплектували їх новими меблями – на 5,8 млн грн, на понад 7 млн грн придбано обладнання для навчальних цілей.
     Дійшло до абсурду: на окремих спеціальностях, коли їхні керівники не знали, що їм закуповувати чи не могли використати виділені кошти. І такі «кадри», хоч рідко, а є.
     Серйозна підготовка до нового навчального року сприяла поліпшенню профорієнтаційної роботи, у якій дрібниць немає. Однаково позитивно грають на результат і зустрічі з випускниками шкіл та коледжів, і знайомство з сайтом університету, випусками нового телеканалу «Свій НУБіП», привабливість гуртожитків, навчальних корпусів, території – ботанічного саду, лабораторій факультетів та ННІ, музеїв анатомії чи мисливства, центру штучного інтелекту факультету конструювання та дизайну, Алеї Слави, Студентського скверу і т.д.
     Як тут не згадати критику в кулуарах чи соцмережах про «марнотратство» ректорату, мовляв, «краще б віддали б ці гроші на доплати чи премії». Та життя все розставило на свої місця: он скільки молоді, побувавши у гуртожитках та корпусах деяких «престижних» столичних вишів, забирали свої документи і для навчання обирали НУБіП.

• А тепер, власне, про перебіг освітнього процесу…

     — Ми взяли на себе сміливість почати навчання «вживу». Попри всі страхи і загрози, нам вдалося розпочати своєчасно заняття восени: чотири тижні спочатку навчалися старші курси, починаючи із 25 серпня, а потім відповідно і першокурсники. Таким ефективним, хоч і досить ризикованим кроком ми зберегли контингент, відновили в студентства віру в наш університет, змогли за короткий час дати освоїтися першокурсникам, зберегли і фінансову стабільність.
     До речі, ми мали певний острах, погляньмо – Києво-Могилянська академія, Київська політехніка та інші виші взагалі відмовились від стаціонарних занять. І, як показав час, на цьому досить втратили.
     Наш досвід показав: навчання в літній період, у вересні-жовтні є більш безпечним під час пандемії, ніж пізньої осені чи взимку. На це мусимо зважати і в майбутньому при плануванні навчального процесу. Також нам слід ретельніше готуватись до очних занять, змішаного навчання, переглядати застарілі методики, навчати студентів самостійно опанувати знання, віддавати пріоритет лабораторним, практичним заняттям, використовувати унікальні природні можливості університету, більше мати «зелених аудиторій» з озвученням та інтернетом. Слід планувати більшу інтенсивність очних занять, вміти виокремлювати головне в предметах, визначати, що перенести на самостійне навчання, а що вивчати в стінах університету… Про це ми зараз ведемо діалог з керівниками ННІ та факультетів, а в кінці січня будемо говорити із завідуючими кафедр.
     Найкраще зарекомендував себе комбінований метод, коли читання лекцій відбувається дистанційно, а практичних – очно. Кожний факультет, ННІ повинен мати такі собі «зелені аудиторії», про які я щойно згадував, – у ботанічному і колекційному садах, лабораторіях на пасіці, стайні, стадіоні, біля навчальних корпусів, де в таку пору можна безпечно проводити заняття.

• Що б Ви в контексті діяльності університету виокремили б ще?

     — Вдосконалення дистанційного навчання. Про це нам прямо в очі сказали старости груп першого курсу під час розмови 31 грудня. Ми повинні сформувати групи вчених, педагогів, методистів, які б вивчали методики інформаційних технологій, дистанційного навчання, допомагали б науково-педагогічним працівникам опанувати форми і методи цієї діяльності, зміцнити технічну базу. Зрозуміло, що ректорат сам цю проблему не вирішить, тому навчально-методичні комісії факультетів і ННІ, колективи кафедр мусять очолити цю роботу.
     Біда, що звалилась на нашу голову, примушує оперативно переосмислити зміст навчальних планів і програм, розвантажити їх від «мертвих» знань, повторів, дублювання тем і програм. Адже ще Декарт казав, що молодь потрібно більше вчити розмірковувати, ніж просто навчати. Велика пам'ять, писав класик, може виключити великий розум. Думаю, що і університетська методична рада, як і методичні ради підрозділів, повернуться до цієї проблеми ще раз і, спільно із роботодавцями, будуть оперативно переглядати зміст освітніх програм і навчальних дисциплін з урахуванням міжнародного досвіду. Мусимо націлювати молодь на реальну діяльність, критичний аналіз проблем, пошук вирішення проблем, створення інноваційних програм. Успішна практика «Агрокебет» підтвердила правильність такого підходу. Цей проект йде не просто, але він життєздатний і ефективний.
     Карантин, дистанційне навчання – це, за великим рахунком, велике випробування для освіти, особливо вищої. Наші серйозні конкурентні переваги перед іншими – прекрасна матеріально-технічна база, місце розташування, гарні викладачі – все це нівелюється екранним миготінням комп’ютера. Ще лекції ми навчились читати оn-line, а на виконанні лабораторних, практичних втрачаємо, їхня ефективність ще низька! Тож студенту інколи майже однаково, де навчатись – у Києві, Житомирі чи деінде. Але ціна навчання в НУБіП вища, ніж у закладах вищої освіти біля дому!..
     Слід рішуче оновлюватися, постійно поповнювати навчальні курси на платформі Elern. Поліпшити підготовку електронних підручників, які не повинні бути просто версією друкованого варіанту, а мати ефективний електронний ресурс, фрагменти фільмів, виробничих ситуацій, дослідів і т. ін. Тому, як казали наші батьки, «Очі бояться, а руки роблять!»
     Якщо пандемія буде триматись, то нас очікують непрості часи, можливе зменшення розміру оплати праці, навіть при задекларованому рості заробітної плати. Це може призвести, з одного боку, до можливого скорочення бюджету внаслідок економічного спаду, з іншого – зменшення числа контрактників, падіння платоспроможності населення, росту цін, неможливість заробляти студентам на життя, у т.ч. і за кордоном.

• У 2020 році у багатьох керівників структурних підрозділів, деканів факультетів і директорів ННІ закінчувалися контракти. Як вирішена ця проблема. Прокоментуйте, будь ласка.

     — Незважаючи на пандемію, ректорат здійснював необхідну організаційну, кадрову, управлінську роботу. Відбувалося чітке планування діяльності, починаючи із п’ятирічної програми розвитку «Голосіївська ініціатива – 2020», до місячних і тижневих планів, приймалися оперативні рішення.
     Керуючись законом «Про вищу освіту» і новим порядком обрання керівників факультетів та ННІ, призначили на п’ятирічний термін деканів і директорів ННІ. Це відбулося організовано і оперативно, у роботі загальних зборів тих чи інших підрозділів взяли участь більше тисячі осіб. У результаті призначено 13 керівників, четверо з них – вперше. З кожним претендентом ми проводили співбесіди, заслуховували програми розвитку, план дій на час каденції.

• Університет завжди виділявся високим позиціонуванням в Україні та світі. Як щодо цього зараз?

     — Це все робити дуже складно, в світі до рейтингів допускають класичні виші, можливо політехніки. Але НУБіП впевнено тримається за всіма рейтингах серед кращих університетів України, залишається лідером аграрної освіти. Так, у міжнародному рейтингу QS за рік ми піднялися на 20 сходинок, а це 8 результат в Україні. Маємо 5-ті – 7-мі показники і в українських рейтингах, що не подобається деяким грантоїдам, і вони в цьому навчальному році запровадили надуманий показник – середній бал вступників-контрактників, де ми з нашими природничими спеціальностями суттєво просіли.

• НУБіП – університет дослідницького типу…

     — Я якраз хотів до цього повернутися. Це так, але останні роки під акомпанемент західних радників це питання замовчувалося і нині ми в Спілці ректорів активно його обговорюємо. Сьогодні в університеті динамічно розвивається дослідництво, об’єм фінансування наукових досліджень сягнув майже 56 млн грн. Перед тут ведуть УкрНДІ сільськогосподарської радіології, факультет ветеринарної медицини, агробіологічний, економічний, конструювання та дизайну, землевпорядкування, ННІ лісового та садово-паркового господарства.
     Стабільною є позитивна динаміка університетських публікацій в міжнародних наукометричних базах. Лідери щодо показників H-індексу – Валерій Кашпаров, Микола Стародуб, Роман Бойко, Микола Чаусов. Але ніяк не вдається подолати нашу біду, коли «один везе, а другий не везе!»: лише 60% науково-педагогічного персоналу мають публікації у цих базах. Цю проблему мусимо вирішувати, допомагати педагогам старшого віку готувати достойні статті.
     У році, що минув, маємо і гарні міжнародні проєкти, зокрема з науковцями Норвегії, Великої Британії, США, Австрії, Індії, Чехії, з міжнародними організаціями ФАО ООН, МАГАТЕ, НАТО.
     Університет має ще багато завдань в дослідницькій галузі, її органічному поєднанні з освітнім процесом. Слід радикально переглядати умови діяльності молодих вчених, аспірантів, реформувати студентську наукову роботу, створити умови для дослідництва кожному викладачу. Ми повинні бути ближчими до реальних проблем економіки України, розгорнути діяльність Ради кластерів, долучити до цього наші навчально-дослідні господарства, Боярську ЛДС, бізнес, випускників. Студент, який вступив до НУБіП України, мусить з першого курсу долучатись до досліджень, з виходом в подальшому на конкретні проєкти в бакалаврських, магістерських роботах, при навчанні в аспірантурі.
     Нині у нас працюють 40 академіків НАН, НАНУ, НАПН, у минулому році носіями цих почесних звань стали 11 вчених. Ще 20 наших колег захистили докторські дисертації і 286 – кандидатські.

• А що можна сказати про міжнародну діяльність?

     — Це найбільш вразлива ділянка роботи, проте, незважаючи на пандемію і закриті кордони, ми її не зупинили: за 2020 рік підписано 36 нових договорів про співпрацю, реалізується принцип інтернаціоналізації, багато студентів і викладачів навчались та стажувались за кордоном. Продовжуються також міжнародні магістерські програми з можливістю отримання подвійного диплому.
     Важко, але із позитивним показником здійснюється навчання іноземних студентів, яких маємо близько 300. За рахунок цього маємо майже 7 млн грн надходжень в бюджет університету.

• Як щодо виробничої і дослідної бази – навчально-дослідних господарств, Боярської ЛДС?

     — Господарства працюють стабільно, мають добрі фінансово-господарські показники, виручка з гектара ріллі сягнула 33 тис грн, виробіток на одного працюючого – до 412 тисяч грн в рік, що є значно вищим середньодержавних. Але вони трансформують свою діяльність від чистих господарських функцій до інноваційного дослідницького напрямку вкрай повільно.
     Не вийшла із кризи ще й Боярська ЛДС. І над цим маємо працювати в майбутньому. Маємо неприкрите бажання окремих сил довести станцію до банкрутства та ми цього не допустимо.

• Університет щось постійно ремонтує чи будує. Яким коштом?

     — Під лежачий камінь гривню не кладуть. Нам вдалося дещо змінити негативний тренд низької ефективності діяльності господарських служб шляхом підбору кадрів, зміни умов оплати праці, відходу від принизливої зрівнялівки. Тож і результат не забарився: якість та об’єм ремонтних робіт, виконаних власними силами, значно зросли. Ми ефективніше і значно менше почали витрачати кошти, ніж при підрядному способі. Хоч сказати, що тут все добре, не можна. Є ще резерв.
     Спільними зусиллями господарників, студмістечка, кафедри фізичного виховання вдалося збудувати два сучасні спортивні майданчики із штучним покриттям. На це витратили біля 1 мільйона 400 тисяч гривень. А через підрядну організацію це склало б на мільйон більше. До речі, в цьому році на тендерних закупівлях ми зекономили понад 8 млн грн! Фахівці тендерного відділу під керівництвом Олени Боярової добре працюють.

• Духовне, морально-патріотичне, фізичне виховання студентів завжди було «фішкою» університету…

     — І залишається зараз! Хоча і ця робота наштовхувалась на об’єктивні труднощі, через неможливість повноцінного спілкування, проведення заходів, змагань. Дуже серйозної уваги потребує матеріальна база кафедри фізичного виховання, потрібен новий спортзал, обладнання.
     Активно до цієї діяльності долучились кафедри військової підготовки, культурології, фізичного виховання та інші. Не залишилася осторонь Студентська організація, профспілки. Ми з Дмитром Кушпієм та Олексієм Мельником на постійному діалозі, вирішуємо спільно всі проблеми. З їхньою допомогою та ініціативи проводиться багато заходів, у т.ч. з профорієнтації. Так, вперше ми в режимі онлайн в листопаді провели три Дні відкритих дверей, до яких долучилися біля 4,5 тисяч потенційних абітурієнтів.

• В університеті часто відбуваються різноманітні соціологічні опитування. Останнє з них було присвячене події 2020 року. Чи брали ви особисто в ньому участь і яка подія стала для вас особливою?

     — Звісно! Завжди беру участь і цікавлюсь результатами опитувань. Для мене подією року стала посвята першокурсників в студенти, яка цьогоріч проводилася на своїх факультетах та в ННІ. Більше 3900 студентів мали змогу побачити свою "академічну родину", познайомитися з викладачами, керівництвом факультетів чи інститутів. Участь в цих заходах взяли випускники і роботодавці. Попри пандемію, з дотриманням карантинних вимог ми провели цей захід, і час лише підтвердив правильність цього кроку. Адже до нас вступили кращі випускники шкіл і технікумів, для них важливо створити урочисту атмосферу прийняття присяги студента НУБіП, влиття в справжнє студентське життя.

• 31 грудня, у переддень Нового року, ви онлайн зустрічалися зі студентами – старостами академічних груп першого курсу. Чим обумовлена така дата?

     — Все дуже просто (сміється)! Якраз закінчилася сесія, і дуже важливо почути думку студентства – як вони оцінюють навчальний процес, як складали сесію тощо, тобто "звірити годинники". Важливо одразу отримати зворотній зв'язок, мати час на реагування. Дванадцять студентів встигли в стислий час озвучити своє бачення, висловити пропозиції. А вони різноманітні – від побуту до працевлаштування. Всі вони вже узагальнені, дані відповідні доручення, і ми далі працюємо над підвищенням якості навчання. 

• Перед завершенням інтерв’ю, скажіть – заняття фізкультурою і спортом не покинули? На календарі вже скоро 65?

     — Ні в якому разі. Приходьте в середу на спорткомплекс і пересвідчитеся, що є ще порох в порохівницях!
     Щоденно проходжу до 10 кілометрів, роблю зарядку, граю в футбол, багато читаю.
     Усім раджу займатися фізкультурою, бути побільше на свіжому повітрі.

• І, на завершення, – фінансова тема. Які наші ресурси? Наведіть, будь ласка, основні цифри і спрямування.

     — Ситуація складна, але жоден університет в Україні не має таких темпів приросту кошторису, як НУБіП – майже втричі за останні роки. А спецфонд зріс, до речі, майже в три з половиною рази і сягнув 613 мільйонів гривень! Ми – лідери за цими показниками в країні. Ректорат робить все, щоб зростала заробітна плата, хоч розуміємо, що цього замало, бо життя таке суворе і гірке, особливо в цю чорну пандемію.
     Мусимо приростити госпрозрахункову складову, створити умови, щоб люди заробляли в рази більше – мова про прикладні дослідження, співпрацю з бізнесом, короткотермінові курси, міжнародні програми і т. ін. Серйозно слід братися за створення і підтримку стартапів, комерціалізацію наукових досліджень. З профспілками та керівниками навчально-дослідних господарств вирішити проблему забезпечення співробітників овочами, фруктами.

• Над чим буде ректорат працювати в 2021 році?

     — Про завдання, які перед нами стоять, скажу коротко – вони сформульовані в Програмі розвитку «Голосіївська ініціатива – 2025», в т.ч. є план її реалізації на 2021 рік. Документи оприлюднені на сайті. Головних завдань конференція сформулювала всього сім, а 7 – число щасливе. Ініціатива, свідома дисципліна, свідома діяльність – запорука нашої успішної роботи. Кожен мусить молотити свою копу, і тільки так ми матимемо хороший спільний ужинок.

Розмовляли Валентин Обрамбальський, Ірина Білоус