Як землеустрій пов'язаний із охороною культурної спадщини?

1 грудня 2020 року
     В черговий раз факультет землевпорядкування НУБіП України виступив майданчиком професійних дискусій. Цього разу на порядку денному – «Проблеми внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель під та навколо об’єктів культурної спадщини». Саме під такою назвою відбувся у землевпорядників Всеукраїнський науково-практичний семінар. Подібні заходи вже традиційно проходять за підтримки партнерів факультету – ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України» та Асоціація «Земельна спілка України».

     Головною метою заходу було досить актуальне питання: Чи можна внести до Державного земельного кадастру пам’яткоохоронні обмеження у використанні земель? Напевно саме через це, даний семінар став особливо цікавим як для працівників держаних установ й організацій в сфері землеустрою, так і для представників органу охорони культурної спадщини. Вже звичним стало, що подібні семінари проходять в онлайн-режимі з використанням хмарного сервісу Webex, а саму трансляцію усі бажаючі можуть переглянути на каналі YouTube:

     На початку заходу із вітальним словом до учасників семінару звернувся декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков, який наголосив, що культурна спадщина завжди буде виступати важливою умовою збереження культурної ідентичності українців. Саме тому оголошена тема є значущою, адже охорона об'єктів культурної спадщини, як тих які мають статус національного або місцевого значення і включених до відповідних Державних реєстрів нерухомих пам’яток України, так і тих об'єктів, які не включені до реєстрів – є важливим питанням державного значення.

     Голова ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України» Анатолій Полтавець підтвердив, що тематика зустрічі особливо актуальна, адже землі історико-культурного призначення наразі займають більше 40 тис. га, на яких розміщені 140 тис. пам'яток культурної спадщини, що перебувають на державному обліку. Це і пам'ятки культурної спадщини, їхні комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

     Анатолій Миколайович нагадав, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статус пам’ятки об’єкт культурної спадщини отримує лише після занесення його до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. А землі історико-культурного призначення сьогодні можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Крім того, чинне земельне законодавство передбачає встановлення навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) зон охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. З метою захисту окремих пам'яток навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Разом sз тим, зони охорони пам'яток не належать до земель історико-культурного призначення. Таким чином, важливим питанням наразі постає необхідність проведення інвентаризації об’єктів культурної спадщини (відповідно до даних Державного реєстру нерухомих пам'яток України) з визначенням охоронних зон і внесенням цих відомостей до Державного земельного кадастру. Такі заходи необхідні перш за все для того, щоб у подальшому проектанти могли чітко бачити де знаходяться охоронювані об’єкти і унеможливлювалися у подальшому випадки навмисного чи ненавмисного знищення об’єктів культурної спадщини.
     Водночас, згідно ст. 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачена кримінальна відповідальність за незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини. Згідно ст.ст. 43-44 вищезазначеного Закону передбачають господарсько-правову відповідальність юридичних осіб у вигляді адміністративно-господарського штрафу (фінансових санкцій) за порушення законодавства про охорону культурної спадщини. Також в ст. 46 Закону зазначено, що за ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки, порушення режиму використання пам'ятки, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення реставраційних робіт винні особи притягаються до адміністративної відповідальності.

     Наступним виступив Сергій Біленко, помічник-консультанта народного депутата України, члена Ради асоціації «Земельна спілка України». Він погодився з попереднім виступом відсутності відомостей про обмеження у використанні земель під та навколо об‘єктів культурної спадщини в державному земельному кадастрі.

     Сергій Борисович додав, що з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» частина проблем пов’язаних з встановленням меж об’єктів культурної спадщини та зони охорони пам'яток буде вирішена. Адже проектні рішення комплексного плану будуть включати відомості про межі та правові режими територій і об’єктів історико-культурного призначення, а також заходи щодо збереження та охорони нерухомих пам'яток культурної спадщини. Крім того, готується до розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (№ 2194 від 01.10.2019), який передбачає, що межі та режими використання території пам’ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
     Науково-проєктна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення. До затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам'ятки межа території пам’ятки встановлюється для пам’яток археології, архітектури, садово-паркового мистецтва, історії, монументального мистецтва, ландшафтних пам’яток.
     Також визначено, що у межах зон охорони забороняється проведення:
— робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам'ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови;
— будівельних робіт на існуючих об'єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об'єкта або збільшення більш як нат 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту (крім територій пам'яток археології), або зменшення відстані від такого об'єкта до пам'ятки, що охороняється, понад граничний рівень, який визначається як подвійна сума висоти пам’ятки та висоти такого об'єкта.

     Наступною до слова запросили начальника Головного управління охорони культурної спадщини Директорату культурної спадщини Міністерства культури України, Юлію Нечипоренко. Вона зазначила, що використання земель історико-культурного призначення повинне забезпечити збереження самих пам'яток і врахування історичних особливостей прилеглих територій. Це досягається особливим режимом використання таких земель, який регулюється земельним законодавством та законодавством про охорону культурної спадщини. Ефективне функціонування системи використання та організації охорони земель історико-культурного призначення вимагає злагодженої роботи органів законодавчої та виконавчої влади різних рівнів.
     Брак інформації про об'єкти культурної спадщини та їх реальний стан унеможливлює повне врахування пам'яткоохоронних обмежень в земельному та містобудівному кадастрах, при планування та забудові територій, а відтак впливають на розвиток містобудування історичної частини міст, забезпечення належної охорони культурної спадщини та використання її економічного потенціалу для сталого розвитку держави. Існуючі обмеження пам'яткоохоронного режиму пам’яток також не є відкритими даними, що призводить до обмеження при планування суб’єктами господарювання своєї діяльності.
     Дуже необхідна гармонізація містобудівного законодавства із законодавством у сфері охорони культурної спадщини, яка передбачає включення результатів оцінки проєктів реставрації та будівництва, здійснених органами охорони культурної спадщини, до переліку документів, які дають замовнику право виконувати будівельні роботи та можливість скасування відповідними державними органами права замовника виконувати будівельні роботи, якщо ним не отримано від органів охорони культурної спадщини оцінку проектів реставрації та будівництва, якщо така оцінка передбачена Законом України «Про охорону культурної спадщини». Також, не вистачає єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечувала б створення, внесення, накопичення, використання, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері охорони культурної спадщини. Електронна система також передбачає запровадження відкритого доступу до інформації, яка міститься в електронній системі.

     Завідувач кафедри землевпорядного проектування НУБіП України Андрій Мартин, свій виступ розпочав із того, що проведення землеустрою впливає на способи використання територій, зміну призначення об'єктів нерухомості, а отже і на можливості для збереження об'єктів нерухомої спадщини та їх належного естетичного сприйняття. Під час робіт із землеустрою мають формуватися пам’яткоохоронні обмеження у використанні земель, що мають на меті збереження об'єктів культурної спадщину.
     Потому експерт розглянув причини чому існуючий алгоритм формування пам’яткоохоронних обмеженнь не працює:

  • неймовірно складна та забюрократизована процедура, яку практично неможливо реалізувати на практиці;
  • проект землеустрою ніколи не вдасться погодити із усіма землевласниками та землекористувачами;
  • потрібний ефективний механізм реєстрації в кадастрі не лише ділянок, а й територій;
  • потрібні чіткі критерії проектування пам’яткоохоронних обмежень – без них буде багато корупції;
  • головним джерелом інформації про пам’яткоохоронні обмеження фактично стає історико-архітектурний опорний план (лише для історичних населених місць);
  • пам’яткоохоронні обмеження відсутні у Державному земельному кадастрі.

     Також Андрій Геннадійович назвав першочергові заходи щодо вирішення цієї проблеми:

  • пам’яткоохоронний режим має поширюватися на будь-які земельні ділянки в межах території історико-культурного призначення, незалежно від їх цільового призначення;
  • запровадити встановлення пам’яткоохоронних обмежень у використанні земель як передбачених законом;
  • межі нерухомої пам’ятки як режимоутворюючого об’єкту мають реєструватися у Державному земельному кадастрі;
  • пам’яткоохоронні обмеження мають відображатися на Публічній кадастровій карті і мати офіційний характер.
  • Тому, законопроектом «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (№ 2194 від 01.10.2019) визначено, що територія пам’ятки – це територія, історично і топографічно пов’язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам’ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам’ятки.

     Режим використання території пам’ятки встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Будь-яка діяльність у межах території пам'ятки має здійснюватися з дотриманням режиму використання пам'ятки, у тому числі всіх обмежень у використанні земель, зокрема у сфері забудови.
     Контур пам’ятки або орієнтовні координати географічного центру знахідки фрагмента ділянки археологічного культурного шару фіксуються в обліковій документації, складовою якої є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж території пам’ятки. Протягом трьох робочих днів з дня затвердження технічної документації орган, який її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Крім того, відомості про межі і режими використання території пам'ятки підлягають внесенню до містобудівного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови).
     У межах встановленої території пам’ятки (крім територій пам'яток археології) забороняється:

  • проведення робіт з нового будівництва, а також будівельних робіт на існуючих об'єктах, якщо наслідком виконання таких робіт стане збільшення висотності такого об'єкта або збільшення більш як на 15 відсотків зовнішніх геометричних розмірів його фундаменту, або зменшення відстані від такого об'єкта до пам'ятки, що охороняється;
  • розміщення нових елементів благоустрою, пов'язаних фундаментом із землею (ґрунтом), тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, стаціонарних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами.

     Важливим також є те, що науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини розробляється у формі електронного документа і підписується кваліфікованим електронним підписом відповідальної посадової особи розробника документації. Проект землеустрою, що розроблявся у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, підписує сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою. Розробниками науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є науково-проектні чи науково-дослідні організації, які відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним Кабінетом Міністрів України. А розробниками вищезазначених проектів землеустрою, що розробляються у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, є суб’єкти господарювання, які відповідно до закону є розробниками документації із землеустрою.

     Експерт у сфері містобудівної діяльності, помічник-консультант народного депутата України, Андрій Біленко, у своєму виступі торкнувся проблеми обмеження у використанні земель під та навколо об‘єктів культурної спадщини з точки зору містобудування. Він зазначив, що з метою охорони культурної спадщини на використання земель в межах території пам'ятки культурної спадщини, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території, охоронюваної археологічної території, музею просто неба, меморіального музею-садиби, зон охорони, буферної зони, історичного ареалу населеного місця, території об’єкта культурної всесвітньої спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини». Межі території, на яку поширюються обмеження, визначаються відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» і зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації, науково-проектній документації у сфері охорони культурної спадщини.
     Обмеження у використанні земель у межах території пам'ятки культурної спадщини поширюється на усі розташовані в межах цих територій та об’єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Режим використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини визначається науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, а до затвердження такої документації - Законом України «Про охорону культурної спадщини».

     Також, до обговорення долучилися доцент Львівського національного аграрного університету Олександра Ковалишин, керівних технічного департаменту ТОВ «БломІнфо-Юкрейн» Катерина Резнікова, начальник відділу містобудування та архітектури Управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА Максим Павлей, інженер-землевпорядник КП «Центр інженерних досліджень» Ольга Згирвач, завідуючий сектору ЖКГ та земельних відносин Любецької ОТГ Оксана Бондаренко, приватні підприєимці Марина Білоус, Тетяна Скочко та інші.

     Сподіваємося що цей захід стане поштовхом до вирішення проблеми внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель під та навколо об‘єктів культурної спадщини.


Людмила Гунько,
доцент кафедри землевпорядного проектування

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook