Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг: аналітичний огляд

5 серпня 2020 року
     Кафедра відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України є партнером проєкту «Лісосмуги Життя» благодійного фонду Peli can live, адже кожна масштабна ініціатива потребує наукового супроводу. Питання лісосмуг для науковців кафедри завжди було і залишається пріоритетним, тому прийняття 22 липня 2020 р. КМУ Постанови "Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення» привернуло увагу фахівців і спільно з командою проєкту було підготовлено аналітичний огляд прийнятої Постанови.

     «Знаковою подією для аграрної країни із понад 70% сільськогосподарських земель у структурі земельного фонду є прийняття «Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення». Ми маємо серйозні побоювання, що в українських реаліях ті землевласники, що не розуміють ролі лісосмуг, будуть використовувати «Правила» для знищення насаджень, прикриваючись ними.
     Варто розпочати з короткого історичного огляду становлення полезахисного лісорозведення в Україні. Перші лісові смуги для захисту полів були створені саме в Україні, на території Полтавської області ще у 1809-1837 рр. Далі була низка спроб, що були як успішними, так і провальними, але кожна з них дала наукові основи застосування насаджень для отримання стабільних, високих врожаїв сільськогосподарських культур та захисту їх від несприятливих природних явищ. За 200-річну історію для різних ґрунтово-кліматичних умов України сформульовані принципи змішування видів дерев і чагарників, розташування садивних місць, агротехнічних та лісівничих доглядів, формування конструкцій, які у комплексі при мінімальній ширині лісової смуги забезпечували б максимальний економічний ефект. З початком історії незалежної України накопичені знання зі створення ефективних лісових смуг «припали пилом», фінансування створення і догляду за лінійними насадженнями припинилися, а пріоритетність стійкості лісоаграрних ландшафтів знівелювалась невизначеністю господаря лісосмуг. За 30 років полезахисні лісові смуги відчули на собі безгосподарність, досить часто варварське ставлення фермерів і пересічних громадян, які їх знищують.

     І поки у світі науковці та практики говорять про екосистемні послуги, намагаються їх економічно оцінити, лісові смуги продовжують безкоштовно їх надавати. Про що мова? Більшість лісових смуг сягають віку 55-60 років, за цей час у них сформувалася своя особлива екосистема і, як продуценти, лісові смуги стали першою ланкою різноманітних складних трофічних ланцюгів. Відтак стали осередком для збереження біорізноманіття, а тому можуть виконувати роль екологічних коридорів та сполучати фрагментовані ділянки лісових насаджень, об’єктів природно-заповідного фонду, тобто бути частиною Екомережі (Закон «Про екологічну мережу України»). До того ж, у працях сучасних вчених мова також йде про лісовий біогеоценоз як ознаку стійкого саморегульованого насадження, а отже, смуга може забезпечувати комплекс і економічних, і екологічних, і соціальних потреб суспільства.
     То що ж змінюють Правила?! По-перше, Правила побудовані ще за радянськими принципами, що повністю ігнорують екологічну складову. Звісно, лише очевидний фінансовий прибуток може змусити зберігати й утримувати лісові смуги на сільськогосподарських полях, хоча й такі факти не зупиняли процес знищення лісових смуг за останні роки.
     Та сучасне суспільство повинно усвідомлювати, що ведення екстенсивного сільського господарства має змінюватися ґрунтозахисними практиками, зменшенням показників розораності, інтенсифікацією виробництва продукції з одиниці площі за рахунок покращення продуктивності земель, а не залучення нових територій, і водночас дбаючи про біорізноманіття агроекосистем.
     Саме тому частина лісових смуг як осередків біорізноманіття з їхньою роллю як екологічних коридорів у складі екомережі має залишитися без господарського втручання. Однак правила нагадують про оптимальну ширину в 7,5-15 м, тоді як лінійні лісові екосистеми у пристигаючому й стиглому віці за проекціями крон можуть сягати й 50 м. Правила ж пропонують рубати, адже у віці старше 30 років ширину насаджень вже запропоновано визначати за проекціями крон. А кожен прийом рубки чи зменшення кількості рядів у насадженнях починаючи з 15-20 і старшого віку — це суттєвий стрес, порушення мікрокліматичних показників лісового середовища, потенційна небезпека втратити здатності відновитися і далі функціонувати лісовій смузі. Яка може бути альтернатива такій втраті площі? Знову ж наука приходить на допомогу — цю зону можна використати під посів багаторічних трав і медоносів, які не страждають від затінення і не зменшують врожайність під наметом узлісних рядів лісосмуг.
     Варто сказати, що до моменту прийняття Правил із січня 2019 року землі під лісосмугами вивели з категорії земель лісогосподарського призначення і нині вони стали землями сільськогосподарського призначення, що мають статус несільськогосподарських угідь. Однак Правила здебільшого переадресовують землекористувачів, які повинні їх дотримуватися, до Лісового кодексу України і нормативно-правових актів, які регулюють лісогосподарську діяльність. І якщо екоактивістів і користувачів соціальних мереж лісова галузь постійно турбує, то лісові смуги навряд. Тож бачимо, що у пункті 3 зазначається: «Землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією…».

     Матеріали лісовпорядкування для лісогосподарських підприємств — це своєрідна «Біблія ведення господарських заходів», і під час базового лісовпорядкування на основі розрахунків обсягів лісозаготівлі, розміру невиснажливих лісосік, рубок догляду і тд. формується проєкт заходів на 10-річний період, який уточняється залежно від конкретних умов. Землекористувачу лісових смуг пропонують замовляти проведення лісовпорядних робіт або простіше — сформувати комісію, запросити до неї представників органу місцевого самоврядування або територіального органу Держгеокадастру, спеціалізованого лісозахисного підприємства, територіального органу Держлісагентства й самому увійти до її складу.
     У разі ж обстеження насаджень у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду та об’єктів Смарагдової мережі до складу комісії включається також представник у сфері охорони навколишнього природного середовища. Чи можна очікувати фахову й добросовісну оцінку та призначення правильних господарських заходів — час покаже. Важливим питанням залишається і оформлення лісорубного квитка, адже механізм для лісогосподарських підприємств є зрозумілим і базується на матеріалах лісовпорядкування або ж погоджується додатково у природоохоронних установах. До кого ж звертатися землекористувачу, хто і куди має сплачувати таксову плату за кожне зрізане дерево?
     Не обійшлося й без технічних помилок у тексті Правил «стокорегулювальні полезахисні лісові смуги, розташовані на схилах більше 30°» (Пункт 5) — навряд чи хтось буде використовувати землі із ухилом понад 30° під сільське господарство, нуль у цьому реченні зайвий. До речі, питання просторового розміщення, яке є надзвичайно важливим для ефективного функціонування насаджень, теж проігноровано. Якщо полезахисні лісові смуги мають на меті першочергово захист від вітрів, то й розташовуються вони у напрямку, перпендикулярному до переважаючих вітрів, стокорегулювальні лісові смуги ж покликані врегульовувати поверхневий стік (переводити у підґрунтовий) і повинні розміщуватися на схилах у напрямку горизонталей (впоперек схилу). До того ж, варто було користуватися діючим ДСТУ 4874:2007 «Агролісомеліорація. Терміни та визначення понять». Питання також виникають із конструкціями, адже стокорегулювальні лісосмуги можуть бути і щільні, а придорожні не обов’язково повинні бути щільні, адже механізм роботи останніх спрямований на захист дорожнього полотна від снігових заметів і для залізниць та автодоріг будуть різнитися підходи.
     Не менш химерним є пункт 7, що зазначає необхідну частку головної породи у мішаних насадженнях не менше 50 відсотків здорових дерев. Та у повністю здоровій 3-рядній смузі із одним центральним рядом головної і узлісними рядами супутньої й чагарникової порід головна становитиме 33% від загальної кількості. Тож відносно якого показника розраховувати відсоток здорових дерев початкової кількості, існуючої кількості усіх дерев чи лише головної породи залишається питанням. Та й якщо менше 50 % — що робити далі? Дорубати?
     Пункт 8 присвячений визначенню конструкцій, та варто вказати, що вони визначаються лише у листяному стані з відстані кількох висот лісосмуги з боку поля на основі показника ажурності (наявності наскрізних просвітів), а вже вона впливає на вітропроникність. Нижня частина профілю — це частина профілю між стовбурами, на висоту до 2 м, верхня частина — це частина у кронах.
     Пункт 9 розповідає про вікові періоди, але зрозумілих хоча б орієнтовних значень віку не вказано і очевидним є те, що ці межі повинні відрізнятися для швидкоростучих та повільноростучих видів і різних ґрунтово-кліматичних зон.
     Прекрасним доробком у пункті 10 є шкала лісівничо-меліоративної оцінки, та на відміну від першоджерела, втратила показники продуктивності насаджень, їх повноти, а у рекомендованих заходах — поняття «ремонту» лісової смуги.
     Пункти 11-15 присвячені різним видам рубок (за аналогією до ведення лісового господарства у масивах). Відкритими є питання для пункт 14, де вказано, що рубки догляду в насадженнях третього вікового періоду проводять з метою збереження сформованих конструкцій в полезахисних лісових смугах, а якщо у другому періоді конструкцію не сформували? Також викликає питання до пункт 15 – як впевнитися, що насадження втратили свої захисні функції? Вітроломну функцію, яка є основною для полезахисних лісосмуг, можуть виконувати й дерев’яні щити як механічний спосіб захисту, то чому ж і сухе дерево не здатне? Навіщо турбуватися про кожне існуюче дерево чи кущ далі.

     Лише у пункт 16 мова йде про створення (відновлення) полезахисних лісових смуг. На жаль, у самій назві Правил поняття «створення», про яке частково теж йдеться у пункт 11, відсутнє. Однак розуміючи, що полезахисні лісові смуги серед сільськогосподарського поля – це не типові лісорослинні умови й процеси створення і відновлення насаджень із нуля після суцільної рубки ускладнюються. Кожен прийом рубки, а тим більше суцільна – це передумова для задерніння, а отже створення конкуренції для деревних рослин й не без того в складних умовах. У США вже давно відмовилися від суцільних рубок навіть у масивах лісу, а мова йде про найчастіше куртини деревної чи чагарникової рослинності без чіткої рядності на місці колись могутніх лісових смуг. Доречно зберегти й використати залишки лісового середовища, яке сформоване під наметом насаджень, та відновлювати лісові смуги у їх затінку мозаїчно із подальшим видаленням старих, пошкоджених дерев. До того, необхідно відмовлятися від такого положення Правил відтворення лісів як «Для поліпшення складу насаджень може здійснюватися інтродукція деревних порід, які мають перевагу над місцевими», адже інвазійні види не повинні бути у насадженнях, що є потенційним осередком біорізноманіття й відновлення природи. Та й відкрите питання — а хто має відновлювати, а тим більше створювати нові лісові смуги й на яких землях?
     Також важливими є заходи щодо захисту насаджень від шкідників і хвороб (пункт 18), адже, для прикладу, часто лісові смуги створювали із наявного садивного матеріалу і зараз ясені у смугах Степу стають прихистком для ясеневої смарагдової вузькотілої златки, що пошкоджує і смуги, і масиви лісу.
     Пункт 19 висвітлює заборону проведення певних видів діяльності, але така заборона повинна підкріплюватися і певною відповідальністю за порушення.
Таким чином, перший крок до узаконення лісових смуг зроблено, але попереду багато роботи з удосконалення законодавства, розробки відповідних інструкцій, рекомендацій, які були б доступні й зрозумілі кожному землекористувачу.

     Команда проєкту «Лісосмуги Життя», що створений благодійним фондом Peli can live, працює над відновленням лісових смуг задля одночасного отримання додаткової врожайності сільськогосподарських культур та збереження біорізноманіття і вдячна за кожен випадок відповідального землекористування й усвідомлення ролі цього виду насаджень і запрошує до співпраці. Наш сьогоднішній вибір визначає майбутнє, у якому нам доведеться жити вже завтра».

Ганна Лобченко, Володимир Малюга,
доценти кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій,
за матеріалами https://superagronom.com/

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook