Із не такої вже давнини до сьогодення…

20 червня 2020 року

Майже 30 років тому, як і сьогодні студенти факультету бажали про «закордонні вояжі». Правда, наприкінці минулого і напочатку нинішнього століття, наші студенти, мені здається, думали не стільки про заробляння грошей, як про підвищення своєї фахової компетентності або конкурентоспроможності, розширення свого кругозору, реалізації своїх можливостей тощо. Одразу зазначу. І перше, і друге це хороша справа. Важливо, що на виході…
Пам’ятаю у 1990 чи 1991 році до мене у деканат зайшли два успішних студента нашого факультету: Михайло Яцков і Ганна Зиріна з незвичним на той час проханням: «Хочемо продовжити фахове навчання у США, треба виписку, рекомендаційний лист» …. Вони були чи не першими. Пізніше мені прийшлося відповідати у одному з відділів, чому підписав…
Мої дипломники Василь Мястковський, один з перших магістрів в університеті (захистив магістерську роботу до введення ступеневої освіти), та розробник проекту організації навчально-дослідного розсадника кафедри Олександр Бабин у другій половині 90-х років продовжили навчання у Німеччині, Павло Полупан, Марина Голівець та Ірина Бобошко отримали дипломи магістрів у Швеції. Перелік можна продовжити. Цікаво як склалася їх доля. Василь захистив докторську дисертацію. Науковець, проводив дослідження у Німеччині, Швейцарії, Італії. Зараз у США чи Канаді. На американському континенті працюють доктори філософії Михайло Яцков і Марина Голівець. Павло Полупан займає високу посаду у всесвітньо відомій шведській компанії ІКЕА, живе з родиною у Стокгольмі, а Ірина Кучма, яка стартувала в Росії, нині успішний бізнесмен з розсадництва у Чорногорії. Олександр Бабин повернувася з Швейцарії аби в Україні варити сири не гірші, а кращі як швейцарські. Він власник відомого серед любителів справжнього сиру бренду «Бабині кози». А І.М. Бобошко-Бардин – доцент кафедри.
Як вони торували і продовжують успішно рухатися по життю буде цікаво мабуть не тільки сьогоднішнім студентам, а і їх Вчителям, колегам по навчанню…
Тому, коли отримав від Михайла чергові світлини природи Аляски, до якої ще не повною мірою дійшов антропоцен, одразу ж попросив його поділитися своїми спогадами і отримав згоду. Як тільки отримаю його розповідь, одразу розміщу, а зараз хочу поділитися світлинами, де зараз у науковій екологічній експедицій Михайло, звідки він буде спілкуватися з нами. Фотографії чудесні. Їх дарує усім Михайло Яцков.