Обговорили «Чи є прибуток основною ціллю бізнесу?» у продовженні циклу online-уроків «Цікава економіка»

   На початку лектори запропонували школярам перелік категорій, що стосуються етики і їх місця у житті людини. Добро і зло, справедливість, чесність – все це для кожної людини є вкрай важливим і має сенс, коли люди починають взаємодіяти між собою. Стабільна довготривала співпраця між людьми реалізується у межах різного типу організацій - груп людей, об’єднаних спільною ціллю та координованих між собою.

   Пан Олександр зазначив, що в учнів уже є досвід діяльності в окремих організаціях (навчальних класах, спортивних командах, шкільних гуртках тощо), де вони часто можуть відчувати на собі вплив можливих порушень етичних норм. Але після здобуття професії кожен з них потрапить  до складу, а можливо навіть сам створить дещо іншу, набагато складнішу організацію підприємницького типу (бізнес), де буде включений до системи економічних, юридичних та соціально-психологічних взаємовідносин. Забезпечити справедливість, обов’язок, чесність і у таких організаціях буде важливо, але вкрай складно.

   Цю складність спробувала пояснити слухачам пані Тетяна, вказавши, що особливістю бізнес-організацій є характерна цільова спрямованість, виражена у термінах економічної доцільності та отримання прибутку. Але чи достатньо цього для успішної діяльності?

   Тут є кілька проблем: конфлікт інтересів між власниками бізнесу та найманими працівниками, які забезпечують бізнес-процеси. Хоч вони переслідують близькі за змістом цілі: максимізації своєї вигоди при мінімальному вкладі, але в економічній системі підприємства (бізнес-структури) ці інтереси відображаються по різному. Власники – хочуть прибутку розподіленого у вигляді дивідендів із низьким ступенем ризику, а наймані працівники хочуть високу зарплату і хороші умови праці, що є важливими і вагомими статтями витрат підприємства. По суті, що для одних - «добре», то для інших - «зле». Узгодити ці інтереси можливо, якщо мету діяльності визначити не як максимізація прибутку, а як успішний розвиток всієї організації без порушення етичних норм між її членами.

   Але чи достатньо цього для успіху компанії? І знову слухачі не почули від спікерів ствердної відповіді, адже існує маса прикладів у сучасному суспільстві організацій, що досягли узгодження внутрішніх інтересів, але не можуть називатися добросовісними компаніями, а часто є навіть поза законом (кримінальні угрупування, кортелі тощо).  Це знову лежить у площині етики бізнесу, адже постачальники, споживачі, конкуренти тої чи іншої бізнес-організації, на момент певної комерційної операції, мають відмінні, а часто протилежні інтереси з нею, але  все ж у довгостроковій перспективі, в цілому, зацікавлені один в одному. Обидві проблеми, зазначила Тетяна Олександрівна, мають спільне коріння і спільний алгоритм вирішення, адже у сучасній управлінській науці, учасники, які зацікавлені у розвитку компанії, мають спільну назву «стейкхолдери» і система відносин між ними повинна вибудовуватись з дотриманням  етично обґрунтованих стабільних правил ведення бізнесу.

Процес узгодження конфліктних інтересів відбувається не сам по собі. Ним повинен хтось керувати. І цю ключову роль арбітра, третейського судді, переговорника при конфліктній взаємодії, як в середині організації, так і за її межами, виконує менеджер. Саме він повинен бачити те спільне для всіх партнерів «добро» і відкривати на нього очі іншим учасникам.

А це зробити вкрай складно, тому Олександр Володимирович наголосив, що кожен, хто мріє стати успішним менеджером повинен  готуватись до того, що для забезпечення етичних норм, для взаєморозуміння з різними людьми, для примирення конфліктних інтересів потрібно мати серйозні знання у різних сферах (і в гуманітарній, і в економічній, і в юридичній), а це вимагає відповідної якісної спеціальної підготовки. При цьому пан Олександр підкреслив зусилля і можливості кафедри менеджменту імені професор Й.С. Завадського, що здійснює навчання саме таких спеціалістів.

Тетяна Артюх на завершення розмови додала, що сучасний менеджер повинен бути, крім того, що ерудованим і компетентним, обов’язково морально стійким, самостійним, впевненим у собі, адже його завданнями є забезпечити довіру, відповідальність, мораль, принципи, зв’язки. Успішний та ефективний менеджер, зрештою, є базисом для етичної поведінки при здійснені бізнес активності будь-якого підприємства.