Становлення та робота агрономічного (сільськогосподарського) відділення КПІ до 1930 років

     Агрономія, як зазначають вітчизняні енциклопедисти, зародилася в Стародавній Греції і Римі та акумулювала в собі знання про сільськогосподарське виробництво, проте лише в період зміцнення капіталізму після технологічного перевороту у XVIII ст. агрономія почала розвиватись як наука.
     Протягом всієї статті нас супроводжуватимуть фото випускних альбомів агрономів 1930-31 рр. з архіву музею історії НУБіП України, завдяки яким ми можемо дізнатися про керівний, викладацький та студентський склад, лекційні зали і дослідні центри тодішнього КСГІ.

Лекція. Агрономи 1930 р.

     В Україні дослідження з агрономії почалися на поч. ХІХ ст. і пов’язані з іменем В. Каразина (працював на Харківщині) та роботою Нікітського ботанічного саду в Криму. Велике значення для розвитку сільськогосподарської науки в Україні мали експедиції, які очолював В. Докучаєв, для вивчення ґрунтів Полтавщини та інших районів України. Важливо зазначити, що В. Докучаєв з 1892 р. по 1895 р. виконував обов'язки директора Новоолександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (Ново-Олександрія, Люблінська губернія, нині місто Пулави, Польща), значною мірою на евакуйованій у 1914 р. базі якого виник Харківський сільськогосподарський інститут та Київський лісогосподарський інститут, який було об’єднано з Київським сільськогосподарським інститутом в 1954 р. і утворену Українську Трудового Червоного прапора сільськогосподарську академію (сучасний НУБіП України).

Випускний альбом агрономів. 1930 р.

     Повернемось до становлення агрономічної освіти в Києві та утворення сільськогосподарського відділення в складі Київського політехнічного інституту (КПІ). Історія факультету (відділення) сільського господарства бере свій початок з дня заснування КПІ в 1898 р. У цьому ж році відповідною урядовою постановою було призначено на посаду директора В. Л. Кирпичова.

Випускний альбом агрономів. 1930 р.

     Окрім агрономічного (або сільськогосподарського) ЗВО складався з наступних факультетів: хімічного, механічного та інженерного. Згідно з п’ятою статтею положення про КПІ Імператора Олександра II, зазначається, що для ведення всіх предметів на чотирьох відділах інституту засновуються 35 кафедр: математики – дві, теоретичної механіки – одна, прикладної механіки – чотири, механічної технології – три, фізики – одна, електротехніки – одна, будівельного мистецтва та архітектури – шість, хімії – три, хімічної технології – три, технології будівельних матеріалів – одна, металургії – одна, зоології – одна, ботаніки – одна, землеробства – дві, зоотехніки – дві, сільськогосподарської технології і статистики – одна, геології і мінералогії – одна, політекономії і статистики – одна. Проводити навчання мають 23 професори ординарних (це самий високий професорський ранг, професор з посадою, що представляє певну область знань з великим посадовим окладом) і 12 екстраординарних (це звання, яке надавалося молодим ученим, котрі працювали найближчими помічниками видатних професорів). Для богослів’я повинен був бути відповідний викладач.

Випускний альбом агрономів. 1930 р.

Лекція агрономів-організаторів. 1931 р.

     Першим деканом сільськогосподарського відділення КПІ був професор Микола Петрович Чирвинський.
     На цьому етапі життя М. П. Чирвинський виявив себе не лише як талановитий учений та педагог, а й як невтомний новатор і організатор цього нового учбового закладу. У серпні 1898 р. за наказом Міністерства фінансів та Департаменту торгівлі і мануфактур його призначають на два роки деканом сільськогосподарського відділення, водночас обирають секретарем Ученої Ради інституту. У серпні 1900 р. затверджують деканом сільськогосподарського відділення на 4 р. Перший випуск 32-х вчених агрономів відбувся в 1903 р. Загалом станом на 13 березня 1903 р. на сільськогосподарському відділенні навчалось 283 студенти.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

     У вересні 1905 р. рада КПІ таємним голосуванням обрала його директором (першим вибраним) інституту. Микола II затвердив це рішення. Попередньо 30 липня 1904 р. він відмовився від посади декана сільськогосподарського відділення, адже адміністративна робота не приносила йому задоволення. Через непорозуміння, що виникли навколо питань управління вищою школою між ученим та Міністерством фінансів, 15 червня 1906 р. він був вимушений залишити посаду директора інституту, залишив за собою курс з вівчарства, і в наступні роки займався переважно науково-дослідною роботою.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

     У 1903-1916 рр. сільськогосподарське відділення КПІ підготувало 639 фахівців. Студенти, які успішно складали випускні іспити і одержували звання вченого-агронома, мали право працювати у поміщицьких господарствах, сільськогосподарських товариствах, науково-дослідних станціях, кооперативах, показовій роботі серед хліборобського населення, завідувати фермами, займати посади на державній службі, носити встановлений для них знак особливого зразка.

Кількість випускників сільськогосподарського відділення
(1903 – 1916 рр.)

     Після того, як М. П. Чирвинський 30 липня 1904 р. відмовився від посади декана сільськогосподарського факультету, його місце посів проф. Камілл Гаврилович Шіндлер, з 1908 р. по 1917 р. сільськогосподарське відділення очолив магістр землеробства, ординарний проф. П. Ф. Сльозкін.
     У 1915-1917 рр., у зв’язку з воєнними подіями, КПІ, як і ряд інших ЗВО, не функціонував. Навчання у інституті відновилося у 1918 р. На 1 червня на сільськогосподарському відділенні навчалося 297 студентів, закінчили – 15, вибуло 122. Осінню 1918 р. було прийнято 132 студента назад, і ще 214 особи – вільні слухачі.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

     У 1919 р. відділення було реорганізоване в сільськогосподарський факультет. Факультетом у наступні роки керували відомі науковим колам професори В. В. Колтунов та М. Ф. Кащенко.
     На базі агрономічного факультету (декан професор І. М. Щоголів) у 1922 р. при КПІ був створений Київський сільськогосподарський інститут ім. Х. Раковського (КСГІ), який вже з 1923 р. став самостійним вищим навчальним закладом. Після остаточного розмежування КПІ і КСГІ у цьому ж році, посаду директора КСГІ обійняв П. В. Чалий (1924-1926 рр.), якого замінив Г. С. Мазуркевич (1926-1930 рр.).

Кількість випускників сільськогосподарського
відділення (1917 – 1923 рр.)

     Також після утворення КСГІ почалося обговорення над створенням Всеукраїнської сільськогосподарської академії в Києві. За створення даного закладу виступив і акад. Є. П. Вотчал. Ось що він писав у підтримку створення даного навчального закладу: «Всі науковці в академії повинні бути по’вязані з сільським господарством. Всі професори повинні бути в тій чи іншій мірі долученими до агрономії, хоч вони і будуть докторами зоології, ботаніки чи геології… Академія має знаходитись не в нетрях, а біля самого міста, аби студенти легко мали доступ до культурних місць міста». Проте дана ідея була реалізована лише в 50-х роках.
     Навчальний 1928-29 рр. інститут розпочав у складі п'яти факультетів, а саме: Факультет Організації сільського господарства; Факультет Лісо-інженерний; Факультет Землевпорядний; Факультет Інженерно-меліоративний; Факультет культуртехнічний.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

     З необхідністю розміщення на постійній основі КСГІ, КЛГІ, а згодом і КВЗІ почалися будівельні роботи в Голосіївському районі м. Києва. Будівництво навчальних корпусів у Голосієво очолювала комісія: директор КСГІ П.В. Чалий (голова комісії), декан лісоінженерного факультету проф. Є. В. Алексєєв, проф. архітектури В. А. Обремський та ін. Автором проекту був Д. М. Дяченко (1887-1942 рр.) – відомий український архітектор, який широко використовував прийоми і форми українського бароко.
     Після завершення будівництва основних об’єктів навчального, побутового і культурного призначення КСГІ мав у своєму розпорядженні три навчальних корпуси загальною площею 10652 кв. м, два студентських гуртожитки (5480 кв. м), 36-квартирний професорський будинок (1860 кв. м). Приміщення кафедр агрономічного факультету, факультету агрохімії та ґрунтознавства повністю забезпечували навчально-практичний та науково-дослідний процеси.
     Після побудови навчальних корпусів КСГІ у Голосієві агрономічним факультетом керували професори Є. П. Вотчал, І. М. Щоголів, А. Г. Михаловський, доц. Ю. П. Манойленко.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

Випускний альбом агрономів-організаторів. 1931 р.

     КСГІ поступово розширювався, і в 1930 р. до його складу входило вже сім факультетів. На жаль у 1930 р. голосіївські інститути були розділені на цілу низку галузевих дрібних інститутів. Це відбулося тому, що у вищому державному та партійному керівництві взяли гору прихильники гасла «Хай живе вузька спеціалізація», і в 1930-1934 рр. КГСІ не існувало.
     Лише 1934 р. Київський інститут механізації і електрифікації сільського господарства, Агроекономічний інститут, інститут Агрономічної хімії і ґрунтознавства, з факультетами: факультет механізації сільського господарства, факультет електрифікації сільського господарства, факультет агрохімії і ґрунтознавства та факультет агрономії було об’єднано в КСГІ. У такому складі інститут працював до початку Другої світової війни 1941-1945 рр.

Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України