Сергій Єрмолюк: мої враження від дистанційного навчання

-Представтеся, будь ласка. Де ви знаходитеся на період карантину?

 Доброго дня. Мене звати Єрмолюк Сергій. Навчаюсь на факультеті захисту рослин, біотехнологій та екології за спеціальністю захист і карантин рослин, 3 курс, староста. В період карантину знаходжусь вдома з батьками в Київській області, смт Згурівка. Стараюсь лишній раз, без потреби, не виходити за двір, хоча це й завдає деякого дискомфорту.

-Чи легко Ви адаптувалися до дистанційного навчання?

 Як я вже зауважив, серйозний карантин особисто мені приносить дискомфорт, дистанційне навчання не дуже зручна можливість навчатись, але пристосуватися можна, правда якщо застосовувати не лише ельорн (самі знаєте – система не дуже стабільна під час масового застосування). Так, наприклад, з деякими із викладачів моя група контактує за допомогою вайберу, телеграму, електронної пошти, декілька разів проводили пари в скайпі. Це досить незвично, але так принаймні можна тримати зв’язок і не їхати з глузду в 4 стінах.

 -Які маєте побажання до викладачів?

 Тут можу сказати, що наші викладачі - молодці, одразу зреагували і тримають з нами контакт. Ми можемо вільно з ними зв’язатися із будь-якими питаннями та швидко отримати відповідь. Тому з побажань, можу побажати лише здоров’я.

-Скільки часу в день йде на самостійне навчання, тільки чесно?

 Ну якщо вже зовсім чесно, то по-різному: інколи - півдня, інколи - годину. Дивлячись скільки маємо завдань; звісно, які строки на виконання цих завдань даються та й насправді сам карантин інколи сприймається більше як «канікули в ізоляції» ніж період навчання.

 -Чи вдається під час карантину займатися спортом, читати книжки і т.п.?

 Читати книжки вдається без проблем, займатись спортом також можливо, а от відвідувати гуртки на жаль неможливо, тому тимчасово доводиться жити без улюбленого театру «Березіль».

Розмовляла Ольга Дмитрієва,

доцент кафедри інтегрованого захисту

 та карантину рослин