Магістри-машинобудівники вивчають індустріальні нанотехнології: на факультеті конструювання та дизайну з’явилася навчально-наукова лабораторія нанобіотехнологій
На факультеті конструювання та дизайну відкрито нову навчально-наукову лабораторію нанобіотехнологій кафедри технології конструкційних матеріалів та матеріалознавства, що дозволило впровадити новий напрям підготовки машинобудівників. Тут магістри, аспіранти і докторанти можуть проводити дослідження з синтезу наночастинок металів у воді методом електроіскрового диспергування. Йдеться про залізо, марганець, цинк, кремній, магній, срібло, молібден та інші.
Лабораторія обладнана електорісковими генераторами, мікроскопами, спектрофотометрами. Перші – наша авторська розробка, яка не має аналогів, говорить завідувач лабораторії професор Костянтин Лопатько. Інше обладнання допоміг придбати університет. Взяли участь й інвестори, що ще раз підкреслює перспективність цього наукового напряму. Серед наших партнерів університети Тулузи (Франція), Тохоку (Японія), імені Гумбольдта (Німеччина), Ла Сапієнца (Італія), провідні виші України (Шевченків університет, НУХТ) і багато інститутів мережі НАНУ. Взагалі нанотехнології – мій науковий напрям, за яким я захистив докторську дисертацію, і хотілося продовжити його розвивати та створити в університеті наукову школу.
У чому ж актуальність нанотехнологій? У сучасному виробництві, як ніколи, важливі екологічна і біологічна безпека. На фоні світової продовольчої кризи сформувався дефіцит хімічно незабрудненої рослинної продукції, особливо в умовах підвищеного антропогенного навантаження. Застосування ж органічного землеробства сприяє покращенню екологічного стану довкілля, однак не вирішує проблем повного забезпечення рослин і тварин мінеральними компонентами живлення. Тому надзвичайно важливим стає пошук нових препаратів, що містять мікроелементи саме у нанорозмірному стані, і їхнє застосування на принципово новому технологічному рівні.
Зрозуміло, що для того, аби щось дослідити – його треба отримати. У нашому випадку – наночастинки, що і дозволяє зробити наявне обладнання лабораторії. Потім ці частинки діагностуються на предмет агрегативної стійкості (стабільності), сідементаційної стійкості тощо. І вже після цього можна створити біологічно активні комплекси для подальшого використання у рослинництві, тваринництві тощо. Наприклад, комплекси мікроелементних добрив для обробки польових культур чи корекції мікроелементного живлення у птахівництві. Взагалі сфера застосування найширша – від сільськогосподарського і до індустріального. Щодо останнього, то це наноелектроніка, модифікування сучасних будівельних та конструкційних матеріалів шляхом введення наночастинок на етапі їхнього отримання.
Один з етапів діагностики наночастинок – їхня перевірка на фітотоксичність та встановлення дозозалежних ефектів. Саме цим ми наразі й займаємося, розповідають лаборанти Катерина Вінарчук і Олександр Августін. Це потрібно для стимуляції фізіологічних процесів. Приміром, якщо хочемо стимулювати синтез специфічних білків та ферментів.
Магістри-машинобудівники, яких готують на нашому факультеті конструювання та дизайну вивчають індустріальні нанотехнології як окрему дисципліну, і тому їм потрібно показати всі етапи отримання та діагностики наносистем. Для чого і створена ця лабораторія, зазначає декан Зіновій Ружило. Тут вони вперше знайомляться з будовою і властивостями наноматеріалів. Бо тема ніби як у всіх на слуху, а побачити наночастинку на власні очі має можливість далеко не кожен…
Ірина Білоус
