Виїзний навчально-науковий семінар здобувачів другої вищої освіти у Боярській лісовій дослідній станції

Підготувати висококваліфікованих магістрів лісового господарства в аудиторіях, навіть якщо вони здобувають другу вищу освіту і працюють за фахом, дуже складно. Пізнати і зрозуміти Ліс, як одну з найскладніших екосистем, можна тільки поєднуючи теоретичне навчання з реальними семінарами у лісі. Саме цьому і слугують виїзні науково-практичні та навчально-наукові семінари зі студентами магістратури, які не перший рік проводить кафедра відтворення лісів та лісових меліорацій на базі передових підприємств і наукових установ лісової галузі. У цьому році до їх проведення вперше долучилися і здобувачі ОС «Магістр» лісового господарства як другої вищої освіти. Семінар з дисципліни «Екоадаптаційне відтворення лісів» на тему: «Наукова спадщина Боярської лісової дослідної станції та її сучасне значення» за організаційно-методичного забезпечення кафедри і керівництва відокремленого підприємства та активної участі слухачів магістратури відбувся у минулий четвер.
Семінар вступним словом відкрив заступник директора Боярської ЛДС з наукової роботи, кандидат сільськогосподарських наук О.М. Мельник. У своєму інформативно наповненому виступі він зупинився на історії становлення, сьогоденні та планах установи на близьку і далеку перспективу. Особливу увагу він звернув на наукових здобутках науковців і виробничників станції та співробітників кафедр інституту, які були отриманні за результатами досліджень, проведених у лісовому фонді установи.
Олександра Миколайовича підтримав завідувач кафедри В.М. Маурер. У своєму виступі він зазначив, що понад 100-річна лісокультурна спадщина Боярської лісової дослідної станції є неоціненним скарбом для молодих вчених, оскільки містить досвід лісівників попередніх поколінь і тому потребує належної уваги, відповідного відношення та комплексного використання.
Наукові дослідження у лісових дачах станції у різні роки проводили: винахідник садивного бурава М.А. Розанов (до 1917 р.), Є.В. Алєксєєв (1923-1932рр), Д.І. Товстоліс (1924-1938 рр.), Є.П. Вотчал (1923-1936 рр.), З.С. Голов’янко (1930-1956 рр.), М.М. Ягниченко (1927-1953 рр.), В.Е. Шмідт (1936-1941 рр.) та багато ін. Неодноразово на підприємстві бував та надавав консультації щодо науково-дослідної роботи академік Г.М. Висоцький та інші видатні вітчизняні і зарубіжні науковці та лісівники-практики.
Наукові об’єкти лісокультурної спадщини ВП НУБІП України «Боярська ЛДС» пов’язані з іменами таких відомих лісівників як: П.Г. Кальной, Д.Д. Лавриненко, Б.Й. Логгінов, М.І. Гордієнко, М.І. Ониськів, Ю.М. Савич, В.Е. Шмідт, М.В. Юр, Г.С. Корецький, П.Г. Кроткевич та низки інших.
Без сумніву, проведення таких семінарів за участі майбутніх дипломованих фахівців лісу сприяє збереженню лісокультурної спадщини, передачі вікового досвіду минулих поколінь лісівників, який є запорукою, а не рідко і алгоритмом успішного розв’язання сучасних проблем відтворення лісів з урахуванням глобальних викликів сьогодення. Окрім цього більшість з них і нині слугують методичним взірцем та міцним фундаментом сучасної лісокультурної науки і практики.
Практичну частину семінару розпочали з ознайомлення з унікальним не тільки для БЛДС, а і для України об’єктом – еколого-географічними культурами сосни звичайної, які були закладенні за ініціативи проф. П.Г. Кального у 1981 р. Дослідні культури репрезентують 10 суборових кліматипів сосни, серед яких окрім українських (поліських, лісостепових і степових) є і білоруський (Гомельська обл.) та російський (Воронізька обл.). Цінність культур сосни, в умовах глобального потепління, зростає з кожним аномальним роком, а аналіз росту і стану різних клімати пів, залежно від посушливості кожного року, уже сьогодні може бути науковим обґрунтуванням для удосконалення вітчизняного лісонасіннєвого районування у контексті адаптування майбутніх сосняків до змін довкілля.

Продовжили практичну частину семінару у майже 130-річному сосново-дубовому насадженню, яке за складом, формою і структурою та своїм розвитком максимально наближене до корінного для дубово-соснового деревостану багатого (за Д.Д. Лавриненко) свіжого субору. На його прикладі розглянули дію основних екологічних законів, які забезпечують стійкість гомеостазу лісового ценозу та унеможливлюють деградацію лісів. Водночас на об’єкті ознайомилися з нехарактерним зимовим цвітінням ліщини, яке в умовах діяльності підприємства слугує біологічною ознакою доцільності початку лісокультурних робіт.

Неабиякий інтерес в учасників семінару викликав науковий об’єкт який для вивчення особливостей природного поновлення сосни в умовах свіжого сугруду, закладеного у 2011 р. співробітниками Боярської ЛДС та науковцями кафедри. Об’єкт свідчить, що ґрунтовні знання щодо природи лісових екосистем, законів їх розвитку дозволяє у зонах з успішним природним поновленням лісотвірних порід не тільки суттєво зменшити витрати на відтворення лісів за рахунок використання природного поновлення, а і сприяти підвищенню їх біологічної стійкості. Останнє надзвичайно важливе з урахуванням сучасної деградації сосняків, яке зумовлене масовим всиханням сосняків.

Завершували практичну частину семінару культури сосни звичайної, закладені в умовах свіжого субору на лісових ділянках з різною підготовкою зрубів. Дослідні культури створенні у 1978 р. за ініціативи двох кафедр: лісових культур (нині відтворення лісів та лісових меліорацій) і механізації лісогосподарських робіт та лісоексплуатації. Не менш унікальний для України об’єкт, ніж попередні, який дозволив завершити гостру у другій половині минулого століття наукову дискусію між прихильниками екологізації і апологетами механізації робіт з відтворення лісів. Він дозволив здійснити наукову оцінку лісівничої та екологічної ефективності різних способів очищення або не очищення зрубів від пнів і тим самим підтвердив, що у діяльності лісівника (якщо він справжній лісівник), починаючи від відтворення лісу і до лісокористування пріоритетами мають слугувати потреби Лісу.

На завершення учасники семінару ознайомилися з базою Дзвінківського навчального центру. Сказати про непересічне враження очевидців від побачених, обладнаних усім необхідним для якісного проходження практики та проживання навчальних класів, актової зали, гуртожитку, не сказати нічого. Більшість слухачів-учасників семінару щиро жалкувало, що у часи їх навчання про такі умови можна було тільки мріяти.
Загальним підсумком проведеного семінару, який загалом тривав понад 6 годин, була плідність його роботи та важливість побаченого і почутого для майбутніх магістрів. Одним з головних побажань здобувачів другої вищої освіти було проведення якомога частіше таких семінарів, які дозволяють краще зрозуміти специфічні особливості фаху.

Олександр Кайдик
доцент кафедри 
відтворення лісів та лісових меліорацій