Кращі викладачі університету за версією магістрів. Тетяна Мостенська: сучасний студент дуже зацікавлений, коли в аудиторії розглядаються кейси з реального бізнесу
Завідувач кафедри адміністративного менеджменту та зовнішньоекономічної діяльності Тетяна Мостенська має стаж викладацької роботи більше 30 років. На сьогодні за її консультування підготовлено 15 докторів та 15 кандидатів економічних наук. Свого часу сама навчалась на вечірній формі і, мабуть, тому розуміє, як складно студентам одночасно навчатись і працювати. Можливо, саме розуміння студента – її секрет успіху.
Цьогорічні випускники магістратури визнали Вас кращим викладачем на факультеті. Чи стало це для Вас несподіванкою?
– Так, це було повною несподіванкою для мене з багатьох причин. Адже я лише з минулого навчального року почала працювати зі студентами-магістрами цих освітніх програм.
Назвіть студентів, які є кращими, на Вашу думку.
– Важко назвати найкращих. Хтось із них має не найвищий рейтинг у групі, але є чудовим організатором, набуваючи досвіду управлінця. Хтось – краще засвоїв теорію і може на достатньо високому рівні теоретично обґрунтувати доцільність прийняття саме такого рішення. Хтось – приголомшує нетрадиційним підходом до вирішення поставленого завдання. Мені цікаво було працювати зі студентами, які вже отримали дипломи магістрів – Юлію Акулович, Юрієм Іванцем, Юрієм Матченком, Георгієм Рябцуном, Валерією Старцевою, Крістіною Трутенко, Костянтином Центилом, Іриною Федів. Серед магістрів, у яких я викладаю у цьому навчальному році, хочеться відзначити Олександру Вакуленко, Оксану Терновенко, Карину Мельниченко, Анастасію Талан.
Кого з викладачів Вашої студентської пори назвали б кращим і чому?
– Я навчалась у Київському технологічному інституті харчових технологій (зараз – Національний університет харчових технологій). Одержала кваліфікацію інженер-економіст. Тому перелік дисциплін, які я вивчала, дуже широкий: від опору матеріалів, теорії механізмів і машин, п’яти технологій виробництва харчових продуктів до дисциплін економічного циклу (статистика, організація виробництва, бухгалтерський облік, економічний аналіз та ін.). У мене викладали багато висококласних фахівців, професорів «старої» школи. Вони зробили свій внесок у формування мене не лише як фахівця, а й особистості. Серед тих, з ким було цікаво працювати, можу назвати І.О. Сінгаєвського, Н.М. Ткаченко, Ю.І. Микитюка, О.В. Куроченка, В.М. Стабнікова, Н.А. Волохову. З найбільшою вдячністю я згадую І.С. Гулого та І.А. Чепурнова – це справжні вчителі, яким я завдячую тим, чого досягла.
Чим мотивуєте студентів до навчання? Чи достатньо для цього лише вимогливості та дисципліни?
– На моє переконання лише вимогливість і дисципліна не є ефективними мотиваторами для сучасних студентів. Дуже важлива форма подання матеріалу та відкритість викладача до діалогу, обговорення проблем.
Як викладати матеріал, аби зацікавити студента ХХІ століття?
– Студенту повинно бути цікаво. На жаль, я помічаю, що часто вони не навчені під час лекцій вступати в діалог, вести дискусію. На першій парі, як правило, з потоку лише декілька студентів роблять спроби відповідати на поставлені питання і висловлювати свою думку, але поступово ситуація змінюється. Вважаю, що абсолютно немає необхідності задиктовувати лекцію. На це витрачається час, який можна використати з більшою користю. Ми вимагаємо від студентів здійснювати підготовку до занять, але не менш важливою є підготовка викладача. Розуміння викладачем сучасних підходів до розв’язання поставлених проблем при викладанні дисципліни є важливим елементом навчання. А ще – сучасний студент дуже зацікавлений, коли в аудиторії розглядаються кейси з реального бізнесу та використовується робота в командах.
Частина студентів у своїх анкетах говорять про некомпетентність викладачів. Ваша думка?
– Робота викладача – це важка повсякденна праця. Тому, навіть якщо ти вважався класним фахівцем два-три роки тому гарантія, що ситуація не зміниться, – відсутня. Для підтримки рівня викладання необхідно працювати над собою. З одного боку – ми організовуємо участь як викладачів, так і студентів у тематичних заходах, які проводять бізнес-асоціації, торгово-промислова палата та бізнесові структури, з іншого – університет всіляко сприяє підвищенню кваліфікації викладачів. Основне тут – не втрачати можливості та відповідати викликам сьогодення.
До речі, студенти говорять і про наявність певного дублювання тем в різних дисциплінах. Як, на Вашу думку, цього уникнути?
– Дублювання тем, однозначно, необхідно уникати. Для цього на рівні методичної ради факультету узгоджуються програми дисциплін. Крім того, є гаранти програм, які відповідають за зміст та якість навчання.
Впевнена, що повторювання матеріалу, який вивчався раніше, для студентів корисне, але у тому разі, коли мова йде про нагадування матеріалу інших дисциплін, на якому побудована лекція. Без цього неможливо працювати. Інше питання – як це відбувається. Можна продублювати тему, а можна нагадати ключові моменти, попросити висловити свою думку щодо певної проблеми. Такий підхід дозволить органічно вписати раніше вивчений студентами матеріал у нову тему.
Чи повинен викладач мати практичний досвід, чи достатньо лише теоретичної підготовки?
– Лише теоретичної підготовки абсолютно недостатньо. Якісне викладання вимагає розуміння процесів, їх характеристик, особливостей протікання. Незалежно від того – це технологічні або управлінські процеси. Думаю, що набуття практичного досвіду можна реалізувати через підвищення кваліфікації (краще стажування з відривом від викладання) на профільних підприємствах. Для підвищення теоретичного рівня викладання та покращення змісту практичної складової є можливість використовувати різноманітні тренінги. Зараз широкий доступ до сучасної літератури як через інтернет, так і надходження до бібліотек. Крім того, можна активно використовувати цікаві елементи з численних безкоштовних онлайн-курсів. Синергія цих підходів дозволить викладачеві бути сучасним в аудиторії та отримувати задоволення від процесу взаємодії із студентською спільнотою.
Яка Ваша думка, чи всім викладачам для забезпечення якісного освітнього процесу потрібні знання іноземної мови на рівні В2?
– Знання іноземної мови значно підсилює конкурентоспроможність викладача і освітньої програми, до якої він залучений. Розширює можливість для презентації власних наукових розробок та досягнень, їх обговорення на міжнародних конференціях дозволяє інтегруватись у освітній і науковий простір провідних країн світу, забезпечує умови участі у програмах мобільності. Власний розвиток викладача певною мірою залежить від знання іноземної мови. Мабуть, насамперед сам викладач і повинен бути зацікавлений у відповідному володінні іноземною мовою.
Ваше найбільше досягнення в житті, чим захоплюєтеся?
– Найбільше досягнення – це моя родина. Вільного часу, на жаль, не дуже багато, проте, коли він є, я читаю або вишиваю. І ще – люблю різноманітні квіти: гіацинти, іриси, крокуси, проліски, тюльпани, півонії. Але найбільша пристрасть – троянди.
Розмовляла Ірина Білоус
