Будь ветеринаром-професіоналом - неси світло у суспільство

«Що робить людей щасливими у довгостроковій перспективі? Очевидно, що щасливе життя, яке складається із багатьох маленьких радісних моментів: дім, професія... Коли ти професіонал і знаєш чого прагне душа - жити цікавіше. Студенти першокурсники факультету ветеринарної медицини сповнені інтузіазму та креативних ідей, які ми намагаємося презентувати громадськості у форматі публічних виступів-презентацій на актуальну тему. Зараз готуємо цикл наукових виступів для участі студентів-ветеринарів у міжнародних конференціях. Акцентуємо увагу на вмінні презентувати матеріал, зацікавити аудиторію обраною темою і захистити роботу на високопрофесійному рівні», - зазначає Вероніка Василівна Чнкалюк, доцент кафедри журналістики та мовної комунікації НУБІП під час роботи зі своїми вихованцями.

«Відчуття щастя є у тих, хото має сенсовне життя: ставить собі цілі й досягає їх. Люди, які мають сенс життя, мету, щасливіші, бо вони віддають тепло, позитивні емоції й натомість отримують ще більше радості. Ті, котрі виключно беруть - можуть бути нещасні. Віддавати і жертвувати - не завжди легко, це робота над собою. У довгостроковій перспективі це приносить задоволення, тому варто спробувати з усмішкою на обличчі. Діє «ефект дзеркала»: посміхнувшись Життю - ви неодмінно отримаєте відповідь - радість. Якщо пари цікаві то професія стає улюбленою!» - діляться враженнями першокурсники й пишаються своїм вибором - лікувати тварин.

Будьте людиною, яка дає, пропонує, організовує... Будьте щасливими вдома й на роботі, спробуйте «віддавати» почніть із усмішки, теплого слова.

Кажуть: «У світі не залишилося нічого справжнього. За винятком дитячої посмішки. Усмішка - це поцілунок душі». Віддавайте частинку себе науці, улюбленій роботі, зцілюйте тіло й душу. Наповнюйте своє життя шляхетними цілями. Любіть світ і ніколи не втрачайте надію.

Будьте вдячні за те, що життя дає вам можливість приносити щастя іншим. Ви можете знайти своє щастя в щастя у радості оточуючих. Життя - це посмішка навіть тоді, коли по щоках біжать сльози ...

Автор: Тетяна Омельяненко, гурток «Юний журналіст»