ВЧЕНІ "РОЗІБРАЛИСЯ" З ПРИЗНАЧЕННЯМ ГОРМОНУ ЛЮБОВІ

      Крім відомих функцій окситоцин відповідає також за апетит і страх. Окситоцин відповідає не тільки за любов. Його стали називати «гормоном любові» або «гормоном щастя» з тих пір, як з'ясували, що він підсилює соціальну прихильність, відкриваючи «емоційні канали» в спілкуванні із близькими людьми. Спочатку вважалося, що він потрібен лише для родів (окситоцин діє на мускулатуру матки), а також є гормоном молоковіддачі. Але потім виявилося, що він грає велику роль в соціальних відносинах, і не тільки у відносинах між матір'ю і дитиною - під дією окситоцину нам хочеться спілкуватися не тільки зі своїми дітьми, але також і з коханими, і з друзями. Однак, мабуть, однією лише соціальною сферою функції окситоцину не обмежуються. Дослідники з Університету Осло проаналізували в різних ділянках людського мозку активність генів, які тією чи іншою мірою мають відношення до окситоцину. Сам окситоцин синтезують нейрони гіпоталамуса, але звідти він може відправлятися в різні нейронні ланцюги - будучи нейромедіатором, він допомагає нейронам передавати один одному сигнали. У клітин, які використовують окситоцин в якості нейромедіатора, повинні бути відповідні рецептори і повинні працювати гени, які кодують ці рецептори. Автори роботи шукали, де працюють гени окситоцинових рецепторів, і як їх неполадки можуть бути пов'язані з тими чи іншими особливостями психіки.

      У статті в Nature Communications йдеться, що окситоцин потрібен самим різним зонам мозку, аж до нюхових центрів, і не всі ці зони мають пряме відношення до позитивних емоцій і соціальності. Зокрема, багато окситоцинових рецепторів виявилося в ділянках мозку, пов'язаних з навчанням, з відчуттям задоволення від нагороди, з почуттям страху, навіть з нюхом і смаком. Очевидно, окситоцин відіграє значну роль в регуляції апетиту й обміну речовин. Звичайно, і відчуття страху, і задоволення від нагороди (за яке відповідає система підкріплення), і навіть апетит дуже часто залучені в соціальні відносини - з якимись людьми нам приємно пообідати разом, а когось ми натурально боїмося. Однак якщо поставити собі за мету привести все до соціального життя, варто визнати, що той окситоцин, який регулює апетит, впливає на наше соціальне життя дуже опосередковано. Нові дані лише додають аргументів на користь того, що нейробіологи і так давно знають - не варто зводити роль нейромедіаторів і зон мозку до однієї-двох функцій. Як мигдалеподібне тіло у нас вже давно не тільки «центр страху», так і окситоцин явно не тільки «гормон любові». До речі кажучи, навіть в тому, що стосується соціальних сигналів, окситоцин може поводити себе по-різному: залежно від соціального контексту він здатний втягувати в стан тривоги та депресії, викликати недовіру і навіть відторгнення стосовно іншої людини. І в цьому сенсі він схожий на серотонін, який може викликати не тільки щастя, а й депресію.

Джерело: http://techno.bigmir.net/discovery/1607532-Uchenye-razobralis--s-naznach...
© Techno.bigmir.net