Аспірантка Юлія Рубан: молоді вчені-радіобіологи НУБіП проводять унікальні дослідження у співпраці із зарубіжними колегами

23 червня 2018 року

      Унікальному колективу вчених-радіобіологів НУБіП завжди є чим поділитися з однодумцями, тими, хто цікавиться досягненнями в науці, слідкує за новаціями і просто читачами офіційного сайту університету. Сьогодні нашою співрозмовницею є талановита представниця молодих дослідників кафедри радіобіології та радіоекології НУБіП – аспірантка Юлія Рубан. І хоча вона не так давно приєдналася до наукової школи відомого радіобіолога – академіка Ігоря Гудкова, повірте, їй є що сказати.

  – На фоні недавніх подій, де всюди в ЗМІ повідомляли новину про те, що знову чорнобильські ліси горять, у цей період разом із норвезькими колегами команда вчених-радіобіологів НУБіП перебувала там у рамках проведення міжнародного навчального курсу з радіоекології. Чи не страшно було? І взагалі, як воно бути там, про що інші з острахом дізнаються з телебачення?
     – Мабуть, батьки більше хвилювалися. У нас же превалює дослідницький інтерес. Це не далеко не перший наш візит до зони відчуження ЧАЕС, УкрНДІ сільськогосподарської радіології та кафедра радіобіології та радіоекології мають там постійні дослідні ділянки та полігони, проводять наукові дослідження. Цього разу, наприклад, нас було біля 30 осіб з 5 країн світу під керівництвом професора Валерія Кашпарова. А взагалі треба відзначити оперативність і професіоналізм пожежників. Завдяки колезі з університету – професору Сергію Зібцеву, який провів спільно з американськими фахівцями для наших пожежників спеціальне навчання – гасіння пожеж в умовах сухої і спекотної погоди, це принесло свої позитивні плоди. Бо ж насправді виглядало доволі страшно, ми на власні очі бачили, як там горіло. На щастя, пожежа була в основному низовою, горіла сама підстилка, а не дерева зверху, і це не дозволяло, аби вітер підіймав пил. Інакше, наслідки були б гіршими.

– Отже, ми поволі перейшли до тематики дослідження колективу наших вчених, у рамках якого ти стажувалася за кордоном і нещодавно повернулася. Розкажи про це.
     – Це вже не перший мій закордонний досвід. Вперше мені пощастило стажуватися в Швеції, коли я ще була студенткою магістратури. Результатом тієї поїздки стала моя перша публікація в Scopus та впевненість, що наука – це те, чим я хочу займатися. Після закінчення магістратури була піврічна перерва до вступу в аспірантуру, коли я остаточно визначилася зі своїм подальшим науковим напрямком. За цей період вдалося представити мої результати на міжнародній конференції в Ризі, обговорити з друзями і колегами мої наукові перспективи, і я остаточно вирішила приєднатися до кафедри радіобіології та радіоекології, де склався чудовий колектив молодих вчених під керівництвом академіка Ігоря Гудкова. Завдяки їхній допомозі, в мене і вийшов надзвичайно насичений відрядженнями рік – дев’ять місяців я провела за кордоном. Спочатку стажувалася у 2017-му у Великобританії. Там вивчала резистентність арабідопсиса (що історично використовується як рослинний модельний організм у молекулярній біології і генетиці), який був вирощений з насіння, зібраного в зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Цікавою є ця рослина тому, що має дуже швидку зміну поколінь, а це важливо, аби проводити достатньо оперативно дослідження. Тож ми перевіряли стійкість арабідопсиса до важких металів у критичних умовах у порівнянні з контрольними зразками. Це дослідження – частина масштабного проекту, до якого пощастило долучитися вченим кафедри радіобіології та радіоекології НУБіП. Зокрема, ми проводили дослідження в Інституті ботаніки в Празі (Катерина Шаванова) та в Національному центрі рослинної феноміки IBERS, в якому я була. Тобто хтось із дослідників відібрав зразки і підготував їх, далі, наприклад, в Празі їх перевірили на резистентність до радіоміметиків, а у Великобританії – на стійкість до кадмію. Потім спільно опрацьовуються результати. Без такої злагодженої інтернаціональної командної роботи результату не досягнути.

– І що ви помітили в результаті дослідження?
     – У порівнянні з контрольними зразками, зразки, що походять із зони відчуження ЧАЕС, а це практично 30 поколінь арабідопсиса, стали набагато стійкішими до важких металів, зокрема, кадмію.

 

– А нещодавнє стажування чому було присвячене?
     – Я виграла грант на короткострокове стажування в рамках стипендіальної програми DAAD. Тому через два тижні після повернення з Великобританії відправилася у 5-ти місячне відрядження до Університету імені Георга Августа в місті Гетінгем (Німеччина). Там я вивчала мікробні угрупування в зразках ґрунтів, відібраних на об’єктах ядерно-паливного циклу. Питання впливу мікроорганізмів на безпеку об’єктів ядерного циклу досліджено досить широко. Так, визначними є роботи щодо впливу мікроорганізмів на стан цементу покриттів і цементу в приміщенні зберігання ядерних відходів низької активності, вплив мікроорганізмів на труби в об’єктах ЯПЦ. Але питання саме вивчення впливу іонізуючого опромінювання на біорізноманіття мікробіому, в тому числі ґрунту, та його структуру вивчене мало.

– І що в результаті?
     – На теперішній час вивчення видового та функціонального стану мікробоценозів є одним з найбільш сильних і сучасних трендів у мікробній екології. Існує низка потужних міжнародних ініціатив, котрі збирають дані щодо бактеріального різноманіття різних субстратів з тим, щоб згодом побудувати цілісну карту функцій мікроорганізмів. Одним з таких проектів є Earth Microbiome Project – ініціатива, спрямована на повне картування мікробного різноманіття на планеті. На жаль, Україна – одна з небагатьох країн світу, зразки з якої наразі не представлені на карті проекту, адже роботи, спрямовані на вивчення метагеному ґрунту, в нашій країні ще не проводились. Тому розробка цієї теми буде корисною як з точки зору загального опису мікробних угруповань певних типів ґрунтів, так і визначення впливу техногенних аварій на такі угруповання. Наша команда отримала певне фінансування цих робіт в рамках конкурсу проектів МОН, спрямовані на вивчення біорізноманіття радіоактивно забруднених ґрунтів. При цьому ми використовували метод секвенування, однак, аби забезпечити об’єктивність та достовірність, потрібен був і ще один для порівняння. Тому звернулися до колег з Німеччини, які використовують інший метод – метод ідентифікації бактерій за ліпідами, що покривають мембрану клітини бактерії. Тож по завершенню міжнародного літнього курсу порівнюватимемо результати, отримані за обома методами.

– Впевнена, що вже маєте якісь прогнози чи робочу гіпотезу…
     – Лісові екосистеми змінюються в залежності від забруднення радіонуклідами. І ми хотіли підтвердити, що це відбувається не тільки від прямого впливу іонізуючого опромінювання на рослини, а й тому, що змін зазнають і мікроорганізми, що містяться в ґрунті, а це впливає і на рослини теж. Загалом, зона відчуження ЧАЕС постає в нашій уяві як якесь страшне місце і незрозуміло, що там відбувається. Разом із тим, відомі дослідження, в яких йдеться про те, що внаслідок усунення антропогенного впливу, в зоні відчуження ЧАЕС спостерігається неймовірний ріст і розвиток біоти. Ведуться активні дослідження флори і фауни. Однак, на жаль, чомусь поза увагою залишаються мікроорганізми, зокрема бактерії. Ми в Україні чи не єдині, хто займається метагеномікою наших ґрунтів. Для того, аби знати, що там відбувається, нам потрібно фактично зробити такий собі «перепис» мікроорганізмів, які існують у всіх типах ґрунтів. І по-друге, треба знати, як впливає на них іонізуюче опромінювання.

– Чи можна штучно коригувати цей вплив?
     – Саме це й ми досліджуємо: хто впливає, що є об’єктом впливу і як це можна потім змінити. Але для цього потрібно зібрати відповідну базу. Тож наші дослідження ще мають перспективи, і не на одне десятиліття.

Розмовляла Ольга Наконечна

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook