Досвід Франції: коли інженер – окремий освітній ступінь

     Україну і Францію ще від княжих часів Київської Русі і доби козаччини пов’язують тісні стосунки. У царині нинішніх контактів двох великих держав – сьогодні і вища освіта: провідні французькі виші все тісніше контактують з національними університетами України І в цьому плані дуже цікавим є їхній досвід, зокрема Вищої школи сільського господарства в місті Ліль, де розроблена стратегія інтернаціоналізації освітнього та наукового напрямків діяльності. Результати вражають!

     Хто бував у Франції, підтвердить: французи славляться тим, що зрідка вживають у спілкуванні іноземну мову. На вулиці, коли запитаєш напрямок руху англійською, то відповідь отримаєш французькою. Відповідно ще кілька років тому підготовка іноземних студентів у цій країні здійснювалася лише французькою мовою, так як і у нас зараз українською (за рідкісним винятком).
     Але вища освіта Франції змінюється, все більше освітніх програм пропонується англійською мовою. А в Україні планується запровадити іспит на знання української мови для тих студентів, які закінчать перший рік навчання в українському університеті. Для чого ж французькі університети пішли на такий крок? Відповідь однозначна: щоб залучити на навчання якомога більшу кількість іноземців, бо ж англійська є загальновизнаною мовою освіти і науки.

     НУБіП співпрацює з Вищою школою сільського господарства в Лілі майже десятиліття. Розпочиналося все у межах наукових проектів, які фінансуються НАТО, і стосувалися вони біотехнологій та екології. А з часом переросла у співпрацю в межах проекту Ерасмус+ (мобільність студентів та викладачів) у тісні зв’язки, про що свідчить незаперечний факт: цього року з 10 місць мобільностей для вишів України 6 – отримали студенти НУБіП, тобто інші виші мають всього по одному місцю.

     Нещодавно делегація університету на чолі з проректором науково-педагогічної роботи, міжнародної діяльності та розвитку Вадимом Ткачуком побувала в Вищій школі сільського господарства, аби ближче познайомитися з досвідом впровадження та розвитку нових магістерських програм. Наші партнери – відносно невеликий навчальний заклад з бюджетом 13 мільйонів євро, що здійснює підготовку бакалаврів, магістрів та інженерів (окремий освітній ступінь у системі вищої освіти Франції). Вона входить до мережі навчальних закладів з 13 одиниць, які вважаються інженерними (представники та випускники таких інженерних шкіл мають неабияку популярність на ринку праці). Відмінності у підготовці інженерів та магістрів науки можна представити так: професійний досвід, здобутий у результаті великого обсягу практичної підготовки, професіоналізм vs науково орієнтованих програм, вміння vs знання, особистий розвиток та акцент на мультикультурність.

     У Вищій школі сільського господарства міста Ліль навчається 1200 студентів, з яких 15% – іноземні громадяни. Кількість викладачів на постійній основі у цьому виші – 130, але, відповідно до стратегії інтернаціоналізації, ще 30 – залучаються як іноземні (запрошені) лектори.
     Окремо варто відзначити систему фінансування вищої освіти у Франції, яка вирізняється стимулюючою функцією. Вартість підготовки одного студента – 10 тисяч євро на рік, уряд же фінансує університети з розрахунку 6 тисяч. Для того, щоб покрити різницю у вартості підготовки, університет мусить шукати шляхи залучення решти необхідних коштів (а це, на хвилинку, близько 4 тисяч євро) через наукові проекти та співпрацю з роботодавцями, аби залишатися конкурентоспроможним на ринку освітніх послуг. Зокрема, основна сума надходжень від освітніх і наукових проектів здійснюється через участь університету та його науково-педагогічних працівників у проектах ERASMUS + та HORIZON 2020 тощо. Кошти від роботодавців надходять як компенсація частки вартості навчання студента (який згодом відпрацьовуватиме її на підприємстві), або як вартість продукту, що створюється групою студентів в коворкінгових центрах. Компанії замовляють для себе розробку певних продуктів – товарів чи послуг – у закладів освіти, що формують такі групи та працюють під наглядом керівника (викладача) на базі коворкінгових центрів.

     Цікавим напрямком розвитку вишів не лише Франції, але і всієї Європи є заснування центрів коворкінгу і дизайну. Коворкінговій простір ADICODE у Лілі дає можливістю розмістити 50 груп по 6-7 студентів одночасно. Участь у подібній групі стимулюється тим, що за результатами такої участі студент практично гарантовано отримує робоче місце в компанії, для якої розроблявся той чи інший продукт. До речі, коворкінги набувають популярності і в Україні.
     Ще одним обов’язковим елементом є орієнтованість на практичну підготовку. Бакалаври після другого та магістри після першого року навчання мають пройти практичну підготовку на підприємствах, розташованих за кордоном або ж не менше, ніж за 200-250 км від закладу вищої освіти. Так, окрім здобутих практичних навичок, реалізується вищезгаданий акцент на мультикультурність.

     Результатом такої схеми фінансування вищої освіти у Франції та стратегії інтернаціоналізації є той факт, що більше 90 % випускників інженерної школи отримують роботу за спеціальність протягом трьох місяців з моменту завершення навчання, а більшість із них - ще під час навчання. Думаю, це дуже правильно, коли критерієм успішності вишу є затребуваність його випускників бізнесом. І у НУБіП України теж започаткована така практика, адже сьогодні у нас на всіх факультетах і ННІ працюють ради роботодавців, які активно впливають на зміст підготовки молодих людей, які вже завтра прийдуть до них на роботу.

Олександр Лабенко,
директор ННЦ міжнародної діяльності