Досвід Франції: коли інженер – окремий освітній ступінь

21 червня 2018 року

     Україну і Францію ще від княжих часів Київської Русі і доби козаччини пов’язують тісні стосунки. У царині нинішніх контактів двох великих держав – сьогодні і вища освіта: провідні французькі виші все тісніше контактують з національними університетами України І в цьому плані дуже цікавим є їхній досвід, зокрема Вищої школи сільського господарства в місті Ліль, де розроблена стратегія інтернаціоналізації освітнього та наукового напрямків діяльності. Результати вражають!

     Хто бував у Франції, підтвердить: французи славляться тим, що зрідка вживають у спілкуванні іноземну мову. На вулиці, коли запитаєш напрямок руху англійською, то відповідь отримаєш французькою. Відповідно ще кілька років тому підготовка іноземних студентів у цій країні здійснювалася лише французькою мовою, так як і у нас зараз українською (за рідкісним винятком).
     Але вища освіта Франції змінюється, все більше освітніх програм пропонується англійською мовою. А в Україні планується запровадити іспит на знання української мови для тих студентів, які закінчать перший рік навчання в українському університеті. Для чого ж французькі університети пішли на такий крок? Відповідь однозначна: щоб залучити на навчання якомога більшу кількість іноземців, бо ж англійська є загальновизнаною мовою освіти і науки.

     НУБіП співпрацює з Вищою школою сільського господарства в Лілі майже десятиліття. Розпочиналося все у межах наукових проектів, які фінансуються НАТО, і стосувалися вони біотехнологій та екології. А з часом переросла у співпрацю в межах проекту Ерасмус+ (мобільність студентів та викладачів) у тісні зв’язки, про що свідчить незаперечний факт: цього року з 10 місць мобільностей для вишів України 6 – отримали студенти НУБіП, тобто інші виші мають всього по одному місцю.

     Нещодавно делегація університету на чолі з проректором науково-педагогічної роботи, міжнародної діяльності та розвитку Вадимом Ткачуком побувала в Вищій школі сільського господарства, аби ближче познайомитися з досвідом впровадження та розвитку нових магістерських програм. Наші партнери – відносно невеликий навчальний заклад з бюджетом 13 мільйонів євро, що здійснює підготовку бакалаврів, магістрів та інженерів (окремий освітній ступінь у системі вищої освіти Франції). Вона входить до мережі навчальних закладів з 13 одиниць, які вважаються інженерними (представники та випускники таких інженерних шкіл мають неабияку популярність на ринку праці). Відмінності у підготовці інженерів та магістрів науки можна представити так: професійний досвід, здобутий у результаті великого обсягу практичної підготовки, професіоналізм vs науково орієнтованих програм, вміння vs знання, особистий розвиток та акцент на мультикультурність.

     У Вищій школі сільського господарства міста Ліль навчається 1200 студентів, з яких 15% – іноземні громадяни. Кількість викладачів на постійній основі у цьому виші – 130, але, відповідно до стратегії інтернаціоналізації, ще 30 – залучаються як іноземні (запрошені) лектори.
     Окремо варто відзначити систему фінансування вищої освіти у Франції, яка вирізняється стимулюючою функцією. Вартість підготовки одного студента – 10 тисяч євро на рік, уряд же фінансує університети з розрахунку 6 тисяч. Для того, щоб покрити різницю у вартості підготовки, університет мусить шукати шляхи залучення решти необхідних коштів (а це, на хвилинку, близько 4 тисяч євро) через наукові проекти та співпрацю з роботодавцями, аби залишатися конкурентоспроможним на ринку освітніх послуг. Зокрема, основна сума надходжень від освітніх і наукових проектів здійснюється через участь університету та його науково-педагогічних працівників у проектах ERASMUS + та HORIZON 2020 тощо. Кошти від роботодавців надходять як компенсація частки вартості навчання студента (який згодом відпрацьовуватиме її на підприємстві), або як вартість продукту, що створюється групою студентів в коворкінгових центрах. Компанії замовляють для себе розробку певних продуктів – товарів чи послуг – у закладів освіти, що формують такі групи та працюють під наглядом керівника (викладача) на базі коворкінгових центрів.

     Цікавим напрямком розвитку вишів не лише Франції, але і всієї Європи є заснування центрів коворкінгу і дизайну. Коворкінговій простір ADICODE у Лілі дає можливістю розмістити 50 груп по 6-7 студентів одночасно. Участь у подібній групі стимулюється тим, що за результатами такої участі студент практично гарантовано отримує робоче місце в компанії, для якої розроблявся той чи інший продукт. До речі, коворкінги набувають популярності і в Україні.
     Ще одним обов’язковим елементом є орієнтованість на практичну підготовку. Бакалаври після другого та магістри після першого року навчання мають пройти практичну підготовку на підприємствах, розташованих за кордоном або ж не менше, ніж за 200-250 км від закладу вищої освіти. Так, окрім здобутих практичних навичок, реалізується вищезгаданий акцент на мультикультурність.

     Результатом такої схеми фінансування вищої освіти у Франції та стратегії інтернаціоналізації є той факт, що більше 90 % випускників інженерної школи отримують роботу за спеціальність протягом трьох місяців з моменту завершення навчання, а більшість із них - ще під час навчання. Думаю, це дуже правильно, коли критерієм успішності вишу є затребуваність його випускників бізнесом. І у НУБіП України теж започаткована така практика, адже сьогодні у нас на всіх факультетах і ННІ працюють ради роботодавців, які активно впливають на зміст підготовки молодих людей, які вже завтра прийдуть до них на роботу.

Олександр Лабенко,
директор ННЦ міжнародної діяльності

Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015