Мирон Жибак: «Життя ставить нові вимоги до підготовки спеціалістів»

     Бережанський аграрний інститут як складова частина Національного університету біоресурсів і природокористування України впевнено зайняв свою нішу у системі підготовки спеціалістів для сільськогосподарського виробництва. Цьому передували, як мінімум, два фактори: виш утворений на базі колишнього профільного технікуму, а потім коледжу і, що важливо, його організував і тривалий час очолював відомий учений і невтомний ентузіаст своєї справи Василь Михайлович Павліський.

     За коротку історію існування інституту створено 11 кафедр, функціонують факультети агроінженерії та енергетики, економіки та природокористування. Тут працюють 8 докторів наук, професорів, більше п’ятдесяти кандидатів наук, доцентів. Студенти мають можливість навчатися на військовій кафедрі з присвоєнням офіцерського звання, а також проходити стажування в Америці, Австрії, Данії, Німеччині, Польщі та Швейцарії.

     Тільки у нинішньому році студентами стали майже 100 випускників переважно сільських шкіл. Навчаються тут 1014 бакалаврів, 102 спеціалісти і 315 магістрів.
     Але життя диктує нові вимоги до системи підготовки фахівців. Представники аграрної галузі хочуть мати спеціалістів, які досконало володіють новітніми технологіями та сучасною ґрунтообробною і збиральною технікою. Бережанці мають усі шанси справитися з цими завданнями. Адже естафету управління інститутом прийняв доктор економічних наук, професор Мирон Миколайович Жибак.

     За його плечима – великий досвід практичної роботи, у тому числі й на керівних інженерних посадах. Учена рада інституту підтримала ініціативу новообраного директора істотно розширити прикладну складову навчального процесу. Справа ця непроста, бо для цього потрібно мати як мінімум дослідне поле та нову сільськогосподарську техніку. На жаль, ні першого, ні другого у достатній кількості немає.

     Викладачів непокоїть відсутність єдиної лінії у підготовці фахівців різних профілів вищою школою України. Ситуацію в аграрній освіті ускладнює розподіл бюджетних місць для абітурієнтів на основі так званого «широкого конкурсу», коли, приміром, за гроші на підготовку економіста для аграрного виробництва на рівних змагаються виші, які готують кадри для села, і класичні університети.

     «Звичайно, запровадження принципу «гроші йдуть за студентом» і водночас «широкого конкурсу» створює значні диспропорції у державному фінансуванні ВНЗ, – каже Мирон Миколайович, – але ми за жодних обставин не маємо права опускати руки». Непродуманою бережанські науково-педагогічні працівники бачать вимогу Міносвіти складати ЗНО з іноземної мови аж після четвертого курсу і це при тому, що цю дисципліну читають лише на першому курсі. У підвішеному стані залишається питання щодо того, на який бюджетний рівень передається фінансування профтехучилищ, які готують робітничі кадри для села, профільних коледжів та вишів.
     Та, попри всю невизначеність, маємо навчитися виживати, бо втратити зроблене дуже легко, а відновити – дуже складно, наголошує новообраний керівник Бережанського агротехнічного інституту. А одним зі шляхів збереження і розвитку аграрної освіти бачить у налагодженні спільних проектів із сільськогосподарським виробництвом, передусім розширенні практичних занять на базі передових агропідприємств Тернопільщини, укладанні відповідних договорів на стажування студентів на платній основі, розробці договірних тем з економіки, екології, запровадженні енергоощадних технологій.

     Для сучасного аграрного виробництва потрібні фахівці, які мають не лише ґрунтовні теоретичні знання, а й відповідний практичний досвід, який все більше береться до уваги на ринку праці. «Ми не готуємо фахівців виключно вузького профілю, – підкреслює директор вишу. – Той, хто працює в аграрній галузі, повинен бути всебічно обізнаним». Підмогою тут є діюча у Бережанському агроінституті курсова підготовка за робітничими професіями, серед яких: тракторист-машиніст, електрозварювальник, коваль, водій автотранспортних засобів одразу кількох категорій, лаборант хімічного аналізу тощо.

     У задумах професора Жибака – запровадження курсу практичних дисциплін для студентів, які читатимуть провідні топ-менеджери і галузеві спеціалісти аграрних компаній і сільгосппідприємств, створення у них своєрідних народних університетів, де вже науковці вишу знайомитимуть керівників середньої ланки, технологів і робітників з новинками світової та вітчизняної аграрної науки.

     Хочеться вірити, що задуми керівника інституту здійснюватимуться. По-іншому й бути не може, бо на кону – виживання національної аграрної школи, створення сприятливого інвестиційного клімату і конкурентоздатність української аграрної економіки. Вони всі взаємопов’язані.

Геннадій Яворський,
газета «Сільський господар» №27 від 22.11.2017р.