Парламентська газета "Голос України" про Великоснітинське НДГ: Аудиторія для півтори тисячі майбутніх аграріїв

     Напевно, уже аксіомою є те, що якість підготовки фахівців ліпша у вишах, які мають власну базу практики. Одне із переконливих свідчень цього — виробниче виховання студентів Національного університету у Великоснітинському навчально-дослідному господарстві імені О. В. Музиченка — відокремленому структурному підрозділі НУБіП. Щороку тут проходять практику півтори тисячі майбутніх спеціалістів вітчизяного аграрного сектору.

Директор Великоснітинського навчально-дослідного господарства імені О. В. Музиченка Микола Журавель

І студентів навчають, і продукцію виробляють

     Якщо хочеш на власні очі побачити, чого за два-три роки навчилися студенти, які невдовзі поповнять загін фахівців нашого вітчизняного аграрного сектору, їдь до Великої Снітинки, що у Фастівському районі на Київщині. Якихось 60 кілометрів від столичної станції метро «Теремки» — і ти в селі, сьогоднішнє життя якого пов’язане насамперед з діяльністю Великоснітинського навчально-дослідного господарства ім. О. В. Музиченка — відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України.

     — Наше господарство якраз і створено для проведення навчальної і виробничої практики студентів: щорічно її проходять тут півтори тисячі майбутніх аграріїв, — розповідає його директор Микола Журавель.

     — Для цього є всі необхідні умови: гуртожиток на 100 місць, їдальня, навчальні місця, лабораторії. А найголовнішою своєрідною аудиторією для юнаків та дівчат є наше виробництво.

     За словами керівника, господарство обробляє 2 495 гектарів ріллі, у тваринництві налічується 1 300 голів великої рогатої худоби, з них 500 корів, решта — нетелі, молодняк ВРХ, бички. Наставниками студентів є працівники господарства, їх загалом 195 осіб, вони тутешні, з Великої Снітинки. Для них господарство — надійне робоче місце з гарантованою заробітною платою, яка для мешканців більшості сіл країни сьогодні є недосяжною.

      — Протягом 2017 року практику у нас пройшли понад 1400 завтрашніх ветеринарів, агрономів, економістів, екологів, технологів, енергетиків, інженерів, — долучається до спілкування головний економіст господарства Олена Шкуратівська.

     Вона розповідає, що для набуття навичок володіння технікою є полігон, одержані знання можна закріпити на полях, ветеринари та технологи виробництва продукції тваринництва проводять навчання та досліди в лабораторіях та на молочно-товарній фермі. Крім того, ведуться наукові розробки, зокрема, професором М. В. Патикою досліджується та та проводиться робота із впровадження біологічних добрив, на фермі досліджується ефективний препарат «імуноглобулін».

     — Ми орієнтуємося на виробництво натуральної та екологічно чистої продукції, — наголошує фахівець.

     За словами Миколи Журавля, ще кілька років тому господарство опиралося на допомогу інвесторів, але тепер вийшло на той рівень, що дає змогу господарювати самостійно. Є необхідний набір техніки. Цьогоріч урожай пшениці становив 49,3 центнера з гектара, соняшника — 32 центнери, кукурудзи — 85. Це вище і районного, і обласного показників. Та й у масштабах держави він один із найвищих. Надій на корову становитиме цьогоріч 6 400 літрів. У господарстві є їдальня на 120 посадкових місць, де харчуються зокрема й студенти, а вартість повноцінного обіду становить 25 гривень. Задля економії енергоносіїв перейшли на альтернативне опалення, модернізували його систему. Від використання природного газу через його дорожнечу відмовилися, адже газова служба поставила вимоги, виконання яких потребувало витрат у розмірі понад 350 тисяч гривень. Перехід на тверде паливо коштувало у 2,5 разу дешевше. Щоденно великоснітинці реалізовують майже 9 тонн молока ПАТ «Яготинський маслозавод». Ціна реалізації — 9,66 гривні за літр за собівартості 5,75 гривні. Надходження коштів від реалізації щодня становить 80 тисяч гривень, хоча ціна на сьогодні не зовсім правильна, адже енергоносії та пальне дорожчають мало не щоденно, вважає керівник.

— І це при тому, що в торговельній мережі молоко продається майже удвічі дорожче? Та вже й не те молоко...
     — На жаль, за нинішніх умов виробник аграрної продукції майже не впливає на формування ціни на неї, — зітхає Микола Петрович.

— Маєте якісь плани?
     — Плануємо збудувати нову ферму на 560 корів. Вона буде повністю роботизована. За кіотською програмою застосовуватимемо новітні технології з переробки виробничих відходів та отримання з них електроенергії та газу для наших потреб.

— Ви переведете в новобудову наявну худобу чи розширюватиметеся?
     — Маємо намір розширитися, і нову ферму буде збудовано на новому місці. Вже підготовлено майданчик, є погодження керівництва і ветеринарної служби університету. На черзі також будівництво лабораторії з виробництва біодобрив. Є рішення вченої ради про виділення коштів. Уже наступного літа вона має діяти. Добрива використовуватимуть і для потреб господарства, і для реалізації іншим аграріям.

     — Господарство живе, працює, платить податки, підтримує односельців, допомагає виховувати для галузі хороших спеціалістів, — доповнює розповідь головний бухгалтер Валентина Мартинюк.
    — Середня зарплата у нас — майже 5 тисяч гривень, доярки і механізатори отримують до 9 тисяч гривень і більше. За пропозицією керівника господарства виїздимо на ділянки, засіяні озимими культурами. Одна з них — рівне поле площею 150 гектарів. Як пояснює Микола Журавель, цьогоріч тут посіяно сорти озимої пшениці Одеського інституту селекції і генетики рослин — п’ять сортів супереліти, один сорт еліти пшениці. Із урахуванням глобального потепління клімату вчені радять переходити на посухостійкі сорти. Одеська селекція для цього підходить чи не найкраще. Отож вирішили спробувати. Для забезпечення надійного урожаю внесли необхідну кількість добрив, яку рекомендували вчені, провели всі агротехнічні заходи.

Директор господарства Микола Журавель показує посіви озимої пшениці

     — Як бачите, озимина у доброму стані, вона вже пройшла стадію кущіння, зміцніла, — звертає нашу увагу на стрімкі зелені рядки Микола Петрович. — Проведено лабораторні дослідження, які засвідчили, що озимина входить у зиму в прекрасному стані. Сподіваємося отримати тут 60—65 центнерів з гектара.

— Власної органіки вистачає?
     — Так. У майбутньому плануємо переробляти її на компости для того, щоб вона працювала в ґрунті ефективніше. Загалом у господарстві посіяно під урожай 2018 року 688 гектарів озимої пшениці на зерно, понад половина з них — під суперелітою, елітою, — продовжує керівник господарства. — Люцерни — 262 гектари, жита — 80 гектарів, кормового тритікале — 10 гектарів.

     Далі беремо курс до селища Гвардійське, де у власності великоснітинців перебуває 970 гектарів ріллі. Микола Журавель розповідає, що свого часу в селищі був колгосп «Перемога» — компактний, міцний. Та в результаті реорганізації все зруйнували, розтягли, про що і свідчать залишки колишніх будов — без вікон, дверей і навіть дахів. Зупиняємося біля поля, вкритого зеленим килиммом. Як виявилося, пшениця також вітчизняної селекції — Миронівського інституту. З кожного із 176 тутешніх гектарів у господарстві розраховують за сприятливих погодних умов зібрати 70 центнерів збіжжя.
     А на фермі, куди ми завітали, зустріли двох хлопців. Один із них — Дмитро Калінський — розповів, що працює на посаді лікаря-гінеколога, його товариш — Олександр Конончук — обіймає посаду головного лікаря ветеринарної медицини. Обидва закінчили бакалаврат НУБіП, нині навчаються в університетській магістратурі на стаціонарі за індивідуальним графіком. І одночасно вже працюють у господарстві — застосовують набуті у виші знання, отримують досвід.

     Поволі розмова з керівниками господарства торкається проблемних питань. Вони їх також не оминають. Одне з найгостріших — забезпечення запчастинами для техніки і механізмів. За словами наших співрозмовників, гальмо тут — тендери: мовляв, хіба можна передбачити в кінці попереднього — на початку нинішнього року, що вийде з ладу влітку, під час жнив. Це ж не пальне, необхідні обсяги якого щороку фактично однакові — в межах 320 тонн, і визначитися із закупівлею яких до тендерів нескладно. Збирання врожаю — пора гаряча, вона не може чекати. Тому чекати тендера — не на користь справі, адже конкретні запчастини потрібні «сьогодні на сьогодні». Те саме з препаратами в рослинництві і в тваринництві. Є й проблеми законодавчого характеру. Зокрема, відсутність державної підтримки сільгоспвиробників, галузевих програм, що ще не так давно було. Це питання особливо гостре ще й тому, що шлях до кредитів підприємствам державної власності по суті закритий. Однак аграрне виробництво — сезонне, і кошти за вироблену продукцію господарства отримують не відразу. А тому у першій половині року мають їх дефіцит, що негативно позначається на діяльності. Резюме наших співрозмовників: розвитку аграрного сектору та вітчизняної економіки загалом така ситуація аж ніяк не сприяє, і її треба змінювати.

Віктор КОЛОМАК.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
Більше фото тут — ... http://www.golos.com.ua/article/296904