Максим Павленко: стипендія Кабінету Міністрів України – хороший мотиватор і підтвердження правильно обраного напряму дослідження

     Старший викладач кафедри тракторів, автомобілів та біоенергосистем Максим Павленко в рамках стипендії Кабінету Міністрів України досліджує одразу три аспекти виробництва дизельного біопалива. Які саме, читайте далі.

 – У чому суть дослідження, над яким працюєте, і власне його результати?
     – Насправді роботи зроблено багато, основні результати якої відображено у патентах, монографії, уже вийшла з друку стаття у журналі, що входить у Scopus. І всі вони присвячені дослідженню виробництва дизельного біопалива. Над цим напрямом працював і коли писав кандидатську дисертацію. А оскільки після її захисту виникало ще дуже багато питань, ідей, вирішив продовжувати розробляти тему і вже в рамках стипендії Кабінету Міністрів України. Зокрема, виникло питання, як удосконалити обладнання для виробництва дизельного біопалива, адже воно було габаритним. Тож ми вирішили його оптимізувати і зробити компактним. Після навіть вдалося його спростити і при цьому не просто зберегти увесь функціонал, а ще й покращити, підвищити енергетичну ефективність – витрачаємо електроенергії менше, але якість при цьому не гіршає, а й навіть покращується. Буквально останнім результатом стало обладнання, що навіть отримало протокол державних випробувань. А це означає, що воно є сертифікованим і готовою моделлю для впровадження у виробництво. Крім цього, паралельно удосконалив саму технологію виробництва дизельного біопалива. І третє, що досліджую, – сировинна база для дизельного біопалива. Оскільки загальнодоступною сировиною для виробництва більшості дизельного біопалива є рослинна олія, а вона як відомо, продукт не з дешевих (якщо говоримо про використання не в харчових, а в промислових цілях), моя задача полягала в тому, як зробити так, щоб рослинна олія була дешева, а виробництво дизельного біопалива з цієї сировини стало економічно вигідним і його вартість була нижче, ніж дизельного палива. За останній рік-два ми знайшли кілька рішень цього питання. Розробили систему двоступеневого віджимання олії, перший холодний – на харчові потреби, другий гарячий – на виробництво дизельного біопалива. Другий варіант – отримання олії із зернового вороху. Дослідження показали, що у використанні такої олії є раціональне зерно. Третій варіант – використання технічної олії, коли у системі змішуються залишки олії з різної сировини. Якість хороша і ціна значно нижча – приблизно 10 грн за літр. Цілком можливо з неї отримати таку ж кількість дизельного біопалива, але вже за 15 грн.

– Чи відомі аналоги за кордоном?
     – У Польщі. Однак відмінність у тому, що циркуляційне змішування у їхній установці відбувається з форсунок, що розміщені по боках установки, а ми розробили свою, обладнавши її дисковою плаваючою форсункою. І такого ніде немає. Це означає, що незалежно від об’єму рослинної олії в реакторі дискова плаваюча форсунка може виконувати повноцінне змішування вхідних компонентів. До того ж поплавок тоне в дизельному біопаливі і не тоне в рослинній олії в гліцериновому осаді. Так відбираємо дизельне біопаливо, щоб не змішувати його з гліцериновим осадом. А щоб розділяти на фракції дизельне біопаливо і гліцериновий осад, поставили знизу відстійник, який дозволяє це робити.

– Що дала стипендія?
     – Це хороший мотиватор для руху вперед з одного боку і з іншого – підтвердження того, що рухаємося в правильному напрямку. Як і всі претенденти, чекав результат відбору і те, що він виявився позитивним, і робота зацікавила МОН, свідчить про перспективи.

– Чи є в бізнесу запит на таку установку?
     – Бізнес дуже швидко реагує на новинки, спілкуються, намагаються побільше дізнатися, але робити це без участі науковців. Тож найкращий варіант – надавати послуги виробництву зі своїм обладнанням. Орієнтуємося на дрібних фермерів, яким потрібен невеликий об’єм дизельного біопалива, бо великі виробники не зацікавлені в цьому, адже можуть купити величезну його кількість за демпінговими цінами.

Розмовляла Ольга Наконечна