Віта Строкаль: екологічна паспортизація – шанс зберегти родючість українських чорноземів
Наукові інтереси наших молодих учених вражають своєю різноплановістю. Так, доцент кафедри екології агросфери та екологічного контролю Віта Строкаль обрала за напрям дослідження в рамках стипендії Кабінету Міністрів України обґрунтування екологічної паспортизації сільськогосподарських земель в Україні. Адже ні для кого не секрет, що саме завдяки аграрному сектору економіка країни тримається на плаву. Але як дбаючи про високі прибутки, не втратити найцінніше, що маємо, – родючість наших чорноземів, про це далі розмова.
— У чому суть екологічної паспортизації сільськогосподарських земель і яка її роль?
— Вона допомагає виробникам, орендарям і відповідно власникам земельних ділянок показати, наскільки змінюється у динаміці родючість ґрунтів, знижується або збільшується кількість макро- і мікроелементів у них. По суті – це інформаційний документ, затверджений на державному рівні, який включає вже зазначені, і ще такі показники ґрунту як, щільність складення, вологість, ступінь кислотності ґрунтів – які обумовлюють умови для вирощування певних видів культур, а також забрудненість ґрунту важкими металами й радіонуклідами, що визначають безпечність отриманої продукції.
В кінці всі показники зводяться до одного балу, який дає уявлення землекористувачам про загальну картину стану земельної ділянки. За його допомогою орендатор або землевласник може визначити, потрібно вносити органічні добрива, чи навпаки мінеральні та комплексні, чи є забрудненість і чи можна саме тут вирощувати екологічно безпечну та біологічно повноцінну продукцію. Крім того, такий паспорт необхідний ще й тому, що зараз в Україні практично всі землевласники перейшли на вирощування монокультури: кукурудза, соняшник, ріпак, тобто те, що є економічно вигідним для господарства. Але ж вони дуже виснажують ґрунти, через що знижується рівень родючості ґрунтів. До речі, нещодавно читала виступ директора Інституту ґрунтознавства та агрохімії Святослава Балюка, який зазначив, що за останні 130 років вміст гумусу знизився на 30%. І багато вчених-аграріїв причиною цього називають саме вирощування монокультури і безвідповідальне користування землями сільськогосподарського призначення. Я теж погоджуюся з цим. Причиною такого стану ґрунтів є ще й зменшення поголів’я худоби, що призвело до занепаду розвитку тваринництва. Бо де ж брати органіку для покращення ґрунту? Звісно, можна вносити мінеральні добрива. Але нерозуміння їх співвідношення і не знаючи властивості агроекологічного стану ґрунтів, науково-необґрунтоване їх застосування спричиняє забруднення земель важкими металами. І саме проведення екологічної паспортизації земель дає можливість контролювати зміни показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціональне використання земель сільськогосподарського призначення.
— Чи є механізм і обов’язковість дотримання таких паспортів?
— Агрохімічна паспортизація є обов’язковою для всіх землевласників і землекористувачів і проводиться раз на п’ять років. Але знаєте, що вражає: нехтування цим документом та байдужість деяких орендарів до родючості землі. Адже аналізи, дослідження і рекомендації в ньому дають можливість не тільки покращувати стан ґрунту, а ще й ефективно вести сільськогосподарську діяльність та отримувати прибуток. Щодо обов’язковості, то маємо нормативний документ про агрохімічну паспортизацію земель, однак питання відповідальності за це залишається поки що неврегульованим.
— Де проводилися дослідження?
— У господарствах Черкаської, Чернігівської і Київської областей. Результати досліджень показали, що практично всі господарства мають спільні проблеми. Це – низький вміст гумусу до 2%, низька забезпеченість ґрунтів азотом, землі належать до V класу якості (землі помірної родючості ґрунтів), а також відсутність науково-обґрунтованої структури сівозмін. Так, упродовж десятиліття на одному полі вирощується ріпак, кукурудза та соняшник.
— Що буде кінцевим продуктом?
— Підходи для покращення і підвищення рівня родючості ґрунтів. Одним із методів – проведення екологічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення з розробкою науково-обґрунтованої системи сівозміни.
— Що дала стипендія особисто?
— Спонукала до вивчення досвіду за кордоном. Наприклад, в Нідерландах, Німеччині використовують інші підходи до родючості ґрунтів. Там є схожий документ – сертифікат, але він є комплексною оцінкою якості ґрунту в системі «ґрунт-рослина-людина».
— Які плани на майбутнє?
— Хочу пройти стажування в закордонних лабораторіях. Але для цього треба вигравати гранти, адже таке велике фінансування наша стипендія, на жаль, не покриває. Оскільки до мотиваційного листа, рекомендацій двох професорів з України і приймаючої сторони, сертифікату про рівень знання англійської, потрібно ще сплатити саму вартість стажування, яку обраховують відповідно до напряму дослідження, використовуваної матеріально-технічної бази, лабораторій, методів, реагентів. З огляду на побачене в одній із лабораторій, яку мені вдалося відвідати, все це коштує недешево.
Хочу особисто подякувати за допомогу та сприянні в організації наукових досліджень завідувачу кафедри екології агросфери та екологічного контролю, професору Володимиру Чайці та професору Наталії Макаренко, а також всьому колективу кафедри екології агросфери та екологічного контролю за підтримку в проведенні екологічних досліджень.
Розмовляла Ольга Наконечна
