Доцент Іван Шемелинець про новації нового Закону України «Про освіту»

31 жовтня 2017 року

     5 вересня 2017 року був прийнятий новий Закон України «Про освіту», який змінив підходи до організації системи освіти, а також містить зміни щодо вищої освіти. Про це, а також про інші особливості цього закону говоримо з кандидатом юридичних наук, доцентом Іваном Шемелинцем.

  — Які новели містить новий Закон про освіту, що направлені на реформування вищої освіти?
     — По-перше, це запровадження нового рівня вищої освіти – освітньо-творчого, тобто оволодіння методологією мистецької та мистецько-педагогічної діяльності, здійснення самостійного творчого мистецького проекту, здобуття практичних навичок продукування нових ідей і розв’язання теоретичних та практичних проблем у творчій мистецькій сфері. В рамках цього рівня можна буде здобувати ступінь доктора мистецтва. По-друге, вищий навчальний заклад матиме можливість проходити інституційну акредитацію як одну з форм зовнішньої системи якості освіти. Вона є добровільною і може проводитися за ініціативою керівника та колегіального органу управління закладу вищої освіти. Її проходження надає закладу вищої освіти право на самоакредитацію освітніх програм (крім тих освітніх програм, що акредитуються вперше в межах відповідної галузі знань). Також нормативно закріплено і визначено зміст академічної доброчесності, встановлено конкретну академічну відповідальність за порушення академічної доброчесності. Переформатовано систему державних органів у сфері освіти та вищої освіти. На основі Державної інспекції навчальних закладів України створюється Державна служба якості освіти та її територіальні органи. Переглянуті повноваження та структура Національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Змінено систему кваліфікацій. Тепер національна рамка кваліфікацій визначає одинадцять рівнів, що можуть містити підрівні. Додатково передбачено створення з 1 січня 2018 року Національного агентства кваліфікацій, уповноваженим на реалізацію державної політики у сфері кваліфікацій. Дещо удосконалюється інфраструктура освіти. Змінено підходи до формування Єдиної державної електронної бази з питань освіти і вона тепер включає Реєстр вищих навчальних закладів, Реєстр документів про вищу освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр студентських (учнівських) квитків.

— Розкажіть детальніше про норми щодо академічної доброчесності?
     — Це питання давно потребувало врегулювання та законодавчого закріплення. Закон дає конкретне нормативне визначення видам порушенням академічної доброчесності, таким як академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво та необ’єктивне оцінювання.
Цікаво, що види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності встановлюються спеціальними законами або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

— Чи торкається і чи змінює Закон правовий статус науково-педагогічних працівників?
     — Так, звісно. Закон закріплює основні права науково-педагогічних та педагогічних працівників. Про це йдеться у статях 54 – 61 Закону. Необхідно відмітити, що деякі з таких прав виписані аж надто широко та декларативно, що не зовсім сприятиме їх ефективній реалізації. Наприклад, в попередньому законі науково-педагогічні працівники мали право на одержання службового житла. Натомість в новому законі уже йдеться про право на забезпечення службовим житлом, яке може гарантуватися у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Тобто для якісної реалізації цього права необхідна розробка окремого підзаконного акту Уряду і в які строки він з’явиться – питання відкрите. До речі, службове житло до сих пір регулюється постановою Ради міністрів Української РСР «Про службові жилі приміщення», прийнятого ще 4 лютого 1988 року, а тому давно назріла необхідність в розробці з цих питань окремого нормативно-правового акту.

— Чи змінюється система захисту прав науково-педагогічних працівників?
     — В сфері захисту прав науково-педагогічних працівників запроваджується інститут Освітнього омбудсмена. Освітній омбудсмен буде мати право розглядати скарги та перевіряти факти, викладені у скаргах, поданих здобувачами освіти, їхніми батьками, законними представниками, а також педагогічними, науково-педагогічними і науковими працівниками; отримувати від закладів освіти та органів управління освітою інформацію, необхідну для виконання своїх функцій, у тому числі інформацію з обмеженим доступом. За результатами проведених перевірок приймати рішення щодо обґрунтованості чи необґрунтованості скарги і на його основі надавати рекомендації закладам освіти та органам управління освітою, повідомляти правоохоронні органи щодо виявлених фактів порушення законодавства. Безперешкодно у встановленому законом порядку відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти всіх рівнів незалежно від форми власності, а також брати участь в установленому порядку у засіданнях державних органів з питань, що належать до його компетенції тощо. На скільки виправданим і потрібним є запровадження цього інституту, також питання дискусійне.

— Чи змінюється система оплати праці науково-педагогічних працівників по новому Закону?
     — Дійсно Закон переформатував систему оплати праці. У ст. 61 йдеться про те, що найменший посадовий оклад науково-педагогічного працівника встановлюється на 25 відсотків вище від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії, а посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Кожний наступний посадовий оклад науково-педагогічного працівника підвищується не менше ніж на 10 відсотків від попереднього. Запроваджуються зміни з 1 січня 2018 року.
     На жаль, реалізація положень цієї статті буде відбуватися поступово, а не одномоментно. Закон передбачає, що забезпечується до 2023 року поетапна реалізація положення частини другої статті 61 Закону, передбачаючи при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Державного бюджету України порівняно з попереднім роком, і мають бути затверджені відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати).
     Крім цього, поки не ясно, чи зазнає внаслідок таких норм Закону тарифна система, яка базується на Постанові КМУ «Про оплату праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». В будь-якому разі потрібно очікувати видання окремих підзаконних актів.

— Які завдання в цілому стоять перед вищими закладами вищої освіти, виходячи з положень ЗУ «Про освіту»?
    — Безперечно основне завдання – це забезпечення якості освіти та освітньої діяльності. Виходячи з цього, навчальні заклади вищої освіти повинні вдосконалювати свою внутрішню систему якості освіти і на її основі проходити етапи зовнішньої системи якості освіти. Наприклад, скористатися правом на інституційну акредитацію та громадську акредитацію. Закон дуже рамковий, оскільки передбачає прийняття великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів.

 

Розмовляла Ольга Наконечна

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій